І зостався один Сивоок, більше нікому він так не довіряв. Він хотів якнайшвидше завершити будівництво храму, немов відчував, що відміряно йому життя на цей собор.
З усіх куточків з'їжджалися люди подивитися на київське диво. А якась дівчина ходила туди щодня і постійно дивилася в дикі очі Оранти. Вона хотіла побачитись з Сивооком, але той боявся і відував, що призведе до чогось поганого. Він намагався не дивитися на неї, але не зміг. Закохався Сивоок в новгородську красуню Ярославу, проводив з нею багато часу.
В Чернігові несподівано помер князь Мстислав і Ярослав став самовладцею всієї Русі. Він поїхав у Новгород зі своїм сином Володимиром, щоб настановити його князем Новгорода. Повернувся Ярослав вже не князем, а кесарем.
Приїхав з Чернігова і Гюргій, але Сивоокові було байдуже до того. Він хотів бути лише з Ярославою. Аж раптом прибіг Міщило і сказав, що на дівчину полює боярин Ситник. Він допоміг їй втекти, а сам загинув. Ярослава була донькою Шуйці й князя Ярослава, тому й шукав її Ситник. Коли великий князь дізнався, що їй допоміг втекти Сивоок, розгнівався і наказав Пантелію знищити пергамент, де розповідалося про Сивоока і написати, що Софію Київську заклав Ярослав Мудрий. Пантелій знайшов Гюргія, і вони поховали Сивоока під плитами собору, а пергамент взяв на зберігання до себе Гюргій.
Згодом освятили Софію, Ярослава коронували. А доньку його так і не наздогнали. Дівчина втекла, заховалася між людьми і народила сина від Сивоока.