Вона не перестає мріяти про втечу.
Дівчина уважно слухає його оповідання про Європу та епоху Відродження. Її дуже вражає, що на Заході жінки займаються торгівлею, наукою, освітою. Вона вперше замислюється над тим, чому жінка не може займатися державними справами.
Ніхто не знає, що Річчі — розвідник Венеції. Він спостерігає за відносинами на Сході та виховує невільниць для подальшої співпраці. Коли дівчата потраплять до будинків багатих вельмож, вони передаватимуть усю необхідну інформацію.
II
Річчі запитує Настуню, чи втече вона з ним. Дівчина, щоб не розізлити чоловіка, відповідає, що подумає.
Керівники Насті тішаться, що мають талановиту ученицю.
Стефан Дропан з посольством Польщі їде до Царгорода. По дорозі вони зупиняються у Кафі. Хлопець молиться у церкві о. Тринітаріїв і навіть не здогадується, що Настуня живе через вулицю.
VI, В невідому будучність
I
Султан Селім помирає. Молодого Сулеймана оголошують престолонаслідником.
Абдуллаг розповідає пророцтва Корану. Він каже, що султан матиме жінку-іноземку. Вона зробить багато добра і багато лиха на усіх землях.
II
Навчання у школі невільниць призупиняється, бо щодня до дівчат приходять багаті купці.
Настуню ледве не купляє якийсь анатольський паша. Продаж не відбувається тільки через високу ціну.
Поведінка з невільницями стає надзвичайно сувора.
ІІІ
Дівчат на галері везуть у Царгород. Ібрагім із вірменином особисто їх супроводжують. Невільниці плачуть, адже не знають, що чекає на них.
Хоч дівчата і втомлені, проте ніхто не спить. Їм розповідають про напади страшного Хайреддіна, який нападає навіть на галери високопосадовців, про козацькі чайки, які знищують турецькі кораблі.
Невільниці помічають судно Хайреддіна, "постраха п'яти морів, скрізь страшного і скрізь присутнього". Зазвичай на його суднах висить червоне полотно з написом "Піддайтеся!". Але цього разу там написано, що він не полюватиме десять днів, через вступ на престол десятого падишаха.
Всі заспокоюються, піратські судна Хайреддіна тихо пливуть повз них.
VII, В царгороді на Авретбазарї
І
По місту дівчата йдуть з кайданами на руках. Для Насті не залишилось легких, призначених для жінок ланцюгів, тому їй одягли важкі кайдани.
З чоловіками-невольниками поводяться жорстоко, б’ють аж до крові.
Настуня з цікавістю оглядає будівлі чудової столиці Османів.
II
За день до початку священного місяця Рамазану, мусульмани навантажують дарами караван і відправляють його до гробу Пророка.
Настуня чомусь згадує, як в Україні на Святий Вечір заносять у будинок Дідуха.
Святий караван на чолі з султаном та його сином Мустафою прямує до пристані.
III
Вірменин і генуенець шукають нічліг для дівчат. Кляра з Настунею обіцяють один одному допомагати, якщо хтось з них потрапить у кращий дім.
Настуні сниться, що вона приходить до якогось похмурного міста. При вході до нього стоїть чоловік з жінкою. Вони запрошують утомлених подорожніх до будинку, але спочатку питають: "Чи маєш батьківщину?" Хто має, той відпочиває в кімнаті, а хто ні — лежить надворі, на вогкому камінні. Настуня не хоче спати на твердому камінні, тому розбиває двері будинку. Дівчина ранить собі руки, із серця та очей тече кров. Якийсь чоловік збирає цю кров і хитається, мов п’яний.
Прокинувшись, дівчина відчуває, що в її житті будуть великі зміни.
Гарно одягнених невольниць знову виводять на торговицю. Першою продають єврейку Кляру. Настуню хочуть купити аж двоє купців, але почувши високу ціну, відходять. Власники Насті не поспішають продавати дівчину, очевидно, на когось чекають.
Торговицею йде група євнухів. З ними йде якийсь чоловік, дві невольниці та стара жінка. Настуню купляє цей поважний чоловік.
Дівчину ведуть до палат Сулеймана.
VIII, Служниця в султанській палаті
І
Куплених невольниць оглядають і розбирають між собою султанські жінки й одаліски. Настуню вибирає одна туркеня.
Дівчину вражає краса венеційських вікон, дорогих килимів, розмальованих стін гарему.
Настуня постійно чує розмови султанських жінок і служниць про молодого султана.
Дівчина звикає до своєї роботи: миття палацу та служіння своїй пані.
Начальник слуг повідомляє одалісці, якій служить Хуррем, що до неї прийде падишах. Усі робітники знають, що не можна дивитися на володаря.
Настя все-таки наважується непомітно глянути. "Він прекрасно одягнений, стрункий і високий. Має матово-бліде обличчя лагідного виразу, тонкий, орлиний ніс, вузькі уста. Спокій і розум блистять з його карих очей". Своїм виразом обличчя Настя показує султану двері своєї одаліски, немов просячи скоріше йти туди. Але султан починає розмовляти з дівчиною і просить йти за ним.
Настя відчуває на собі погляди зависних товаришок.
II
Настуня цитує Коран. Вона каже, що свята книга забороняє тримати невільниць проти їхньої волі і вважає богоугодним ділом звільняти полонених. Сулейман не сподівався знайти дівчину, яка так влучно говоритиме про Коран і не захоче кинутися йому до ніг.
Дівчина розповідає, що її звуть Роксоляна, Хуррем, за вірою християнка "з Червоної Русі", вивезена татарами у день свого вінчання. Падишах запитує Хуррем, чи залишилась би вона тут на правах султани. Дівчина каже, що їй потрібно обов’язково любити чоловіка, щоб бути разом з ним. Чоловік здивований, адже знає, що у цілій державі немає дівчини, яка б йому відмовила, а тут невольниця таке говорить. Він зацікавлений дівчиною, що так відрізняється від усіх його попередніх жінок. Також він запитує її, чи можна багато разів у житті любити. У відповідь дівчина співає:
Любов перша — чаша з пахучих квітів,
Любов друга — чаша з червоним вином.
Любов третя — чаша чорної отрути…
Сулейман каже, що першу чашу він вже випив, а тепер переходить до другої. Султан цілує дівчину. Настуня борониться, бо на їхньому шляху стоїть віра. Бачачи хрестик у дівчини, чоловік усупереч мусульманським звичаям знімає султанський сигнет.
IX, І зачалася боротьба невольниц! З паном трьох частей світу
І
Настя помічає, що їй кланяються слуги.
Кізляр-ага називає Настуню хатун і просить її йти до особистої кімнати. Дівчина ніяковіє, бо ще день тому була простою невільницею.
Вона просить слуг вийти, сама перевдягається, молиться і лягає спати.
Кімнатами гарему поширюється звістка, що незабаром здійсниться старий переказ і при десятому падишаху керуватиме могутня султанка Місафір.
II
Настуні приносять найкращий одяг, парфуми. Дівчина постійно думає про султана.
III
Уранці Сулейман прокидається з думкою про гарну невільницю. Вона нагадує йому свою матір. Султан розуміє, що закохується. Він припускає, що дівчина зможе відмовити йому, тому питає поради у мудрого Мугіеддіна.
У палаці вже всі знають про "християнську собаку", бліду чужинку Хуррем.
IV
Султан розповідає Мугієддіну, що гарна невільниця закохала його в себе. Сулейман просить переконати її прийняти іслам, бо вона не житиме разом з ним через віросповідання. Старий мудрець, який любить Сулеймана, як рідного сина, каже, що не втручатиметься в особисте життя володаря. Він пропонує поговорити з християнським патріархом, який повинен переконати дівчину.
Ввечері Мугієддін-Мудерріс повідомляє, що патріарх відмовився.
Старий каже, що жінку не можливо перемогти насильством, тому знаходить монаха-відступника з батьківщини Роксоляни, який спробує виконати прохання володаря.
V
До кімнат молодої Хуррем приходить монах — "людина старшого віку з хитрим обличчям, яке мають всі відступники". Він розуміє своє важке завдання: зламати в душі людини її віру. Гріх відступництва постійно мучить чоловіка.
Він розповідає дівчині про Матір Божу Воротарницю, яка сходить на святу Афон і прощає всіх грішників, яких зустрічає на шляху. Вона не прощає тільки одне: коли жінка йде проти чоловіка. Настя розуміє, що так він хоче прив'язати її до Сулеймана.
Роксоляна каже, що церква не прощає зраду вірі. Також вона розповідає, що татари вбивають невинних людей. Монах блідне, бо дівчина відчула його слабке місце.
Хуррем хоче поїхати на Афон та помолитися Іверській іконі. Всі знають, що це неможливо, адже туди не пускають жінок.
Х, В парку Ільдіз — Кіоску
І
Мугієддін Сірек каже, що Настуня — дивна дівчина. Він впевнений, що Сулейман повинен відмовити дівчині у забаганці.
Краса дівчини, її постава та спокійні очі вражають молодого володаря. Він хоче, щоб Хуррем була його жінкою. Настя пропонує прогулятись у парку. Коли вони йдуть коридорами, падишах помічає, що всі слуги нижче кланяються дівчини, ніж йому, володарю трьох частин світу. Він не ображається, бо це через любов до неї.
II
Дівчина розуміє, що зараз вирішується її доля: залишитись невільницею чи стати наймогутнішою царицею світу.
Сулейман запитує Настуню, щоб вона побудувала, якби їй належала його держава. Дівчина каже, що обов’язково відкрила б їдальні для бідних, лікарні, купелі, школи, бібліотеки, але найбільше витратила б грошей на допомогу душевнохворим. Він вражений її доброю душею.
Сулейман дозволяє їй їхати, куди вона захоче, аби тільки повернулася. Дівчина хоче їхати на Афон у чоловічому одязі. Падишах сміється і каже, що це приховане порушення звичаїв.
III
Коли Сулейман з Настунею повертаються до палати, він запитує, що вона хоче отримати. Дівчина відповідає, що квітку, а потім додає, що хоче побачити свого вчителя Абдуллага.
Колишні власники намагаються зустрітись з дівчиною. Ібрагім розповідає султану про місцезнаходження вчителя.
XI, Перша подорож на прощу Роксоляни
І
Султанські галери дістаються Святої Гори.
Недалеко від узбережжя розташований старий монастир цілителя Пантелеймона. Востаннє будівля була відновлена галицьким князем Ярославом Осмомислом. Тут проживають відлюдники з усієї України.
Настуня, щоб не привертати увагу, одягнена, як євнух.
II
Настя зустрічає знайомого їй відступника з якимось старим монахом.
Дівчина здогадується, що ніхто не знає про його гріх. Вона не збирається виказувати чоловіка.
Утрьох вони моляться в церкві.
III
Старий монах розповідає, що Божа Матір плила до Кіпру, але подув вітер і вона дісталась святої Гори. Там Богоматір зробила багато чудес і з того часу Афон відвідують тисячі паломників.
Настя запитує старця, чому українці не мають влади на землях. Монах відповідає, що вони не мають вірності своїм князям.