Вони навіть кинули туди подушку, щоб звір не травмувався. Сергій з Митьком почали розмірковувати, куди подівся колишній мешканець куреня. Сергій припустив, що його міг з'їсти звір. Також виявилося, що він бачив сандалю біля куреня, але кинув її у багаття.
Пізніше хлопці помітили якісь рухи. Вони зрозуміли, що це людина. Дід Трохим, що ніс для них молоко, потрапив у пастку. Друзі збрехали, що не знають, хто вирив яму. Але дід побачив лопату і курку. Він про все здогадався, але виду не подав. Хлопцям стало соромно.
РОЗДІЛ VIII. Нічний гість. Негативні наслідки навчання уві сні
Сидячи біля багаття, друзі розмірковували, чи існує той таємничий звір насправді. Раптом вони почули рев і побачили в озері бульбашки. Сергій зупинив Митька, щоб той не йшов у воду.
Митько читав Сергійку про давні часи, поки той засинав. Читав про ліс, у якому навряд чи хтось із сучасних людей захотів би опинитися. Адже там мешкали величезні павуки та скорпіони, а бабки мали гігантські крила і були хижаками. У результаті хлопчику наснилися прадавні хащі та тварини, що його дуже налякали. Він прокинувся від власного крику. Засинали хлопці вже мовчки.
РОЗДІЛ IX. Таємниця лісового озера
Більше приятелі не бачили звіра з озера. Сергій навіть подумав, що той зник. Тим часом у Фа-Дієза хтось вкрав тромбон, але незабаром повернув. Митькова бабуся пишалася своїми онуками, що так багато читають і гарно себе ведуть. А приятелі думали про те, що ботанічка поставила би їм п'ятірки наперед, аби дізналася, як вони проводять літо. Також вони мріяли про своє відкриття, про те, як їх нагородять медаллю.
Одного разу приятелі знову помітили щось в озері. Вони побігли туди, радіючи, що мають ще одну нагоду спіймати тварину. Раптом вони побачили у воді велосипедиста Василя. Він кликав на допомогу. Друзям здалося, що на нього напало чудовисько з озера. Але на хлопцеві було якесь опудало, що заважало йому виплисти самому.
Уже на березі велосипедист розповів, як він підроблював сліди на піску, дер кору дерев граблями. Виявилося, що той бурштин був із намиста його сестри. Він вважав, що пошив хлопців у дурні. Але раптом виявилося, що Сергій з Митьком йому дуже вдячні. Адже саме завдяки його витівкам, вони почували себе дослідниками, дізналися багато нового та цікаво провели час. Ці слова дошкулили Василеві.
По дорозі в село Сергій згадав про колекцію, яку вони так і не зібрали. Але він не засмучувався, адже ще цілий місяць літа був попереду.