І що запорожці його дурять, приїжджають лише за подарунками. Тоді прийшов лист від Сомка в якому він переконував полковників стати на його бік: "Чи вам лучче оставатись під рукою свинопаса Іванця, чи під лицарською рукою переяславського Сомка?" Гетьман писав, що чекатиме їх в Ічні. Полковників переконав лист Сомка і вони поїхали в Ічню. З ними поїхав і Васюта, розуміючи, що діватись нікуди.
Дізнавшись новини Шрам одразу вирушив до Ічні, але на шляху його зустрів гінець і сказав, що їхати вже треба в Ніжень, бо туди рушила вся старшина, присягнувши на вірність Сомку. Незабаром чоловіки зустрілися з гетьманським військом, із Сомком та Васютою. Сомко підбадьорював Шрама, говорячи, що тепер буде все гаразд — вірні йому Лубенський, Прилуцький, Переяславський та Чернігівський полки він відправив зі своїм генеральним писарем Вуяхевичем під Ніжень.
Отже усі зібралися в Ніжені і почалася загальна – чорна рада. Прихильники Сомка мали на собі червоні стрічки у комірах, прихильники Брюховецького – сині. На раду прибули також і представники московського царя. Петро помітив, що козаків з червоними стрічками набагато менше і відчув недобре. Виявилося писар Вуяхевич, який мав привести вірних Сомку полковників до Ніжина, зрадив гетьмана і старшина роз’їхалася по своїх дворах. З Сомком лишився тільки Шрам. Зчинився галас, тут і там спалахували бійки та суперечки між прихильниками Сомка та Іванця. В результаті перемогли другі, а в Сомка відібрали булаву. Останні з старшин, які були на боці гетьмана теж перейшли до Брюховецького "на поклон". Сомко прибув у табір свого переяславського полку і хотів готувати своїх козаків, щоб відібрати булаву силою, але прибув Васюта і повідомив, що він вже не ніжинський полковник, його підступно підсадив Гвинтовка, який тепер зайняв його місце. Сомко подався до намету царських посланців шукати справедливості, але і там вже був Брюховецький і приймав царські дари. Отже Брюховецький став гетьманом. Він наказав схопити Сомка і Васюту Золотаренка і закувати обох в кайдани. Козаки почали бити усіх, хто мав червону стрічку, Череваня з Петром врятувало лише те, що в них випадково була синя.
Дізнавшись, що гетьманом став Брюховецький, селяни спершу зраділи, бо думали, що тепер отримають ті ж привілеї і права, що і козаки: не буде "ні пана, ні мужика, нема ні вбогих, ні багатих". Але побачивши ставлення до них козаків, зрозуміли, що їх обдурено і нічого не змінилось, обіцяної рівності не настало. Мужики скоро збагнули, що зробили помилку і хотіли повернути Сомка, але було вже пізно. Козацькі діди теж зрозуміли, що даремно пішли за Іванцем: він одразу перебрав владу в свої руки і ігнорував їх рішення, несправедливо виправдавши чоловіка, який "стрибав в гречку". Старшину, яка раніше перебігла на бік Брюховецького, зрадивши Сомка, теж почав мучити сором, що віддали Україну в руки аморальної людини.
Брюховецькому ж було мало перемоги – він хотів загубити Сомка і хотів знайти когось, хто пішов би на таку брудну справу, але ніхто з козаків не хотів робити цього. Тоді до Іванця прийшов Кирило Тур і сказав, що вб’є Сомка, пояснивши, що має свої рахунки зі скинутим гетьманом за наречену і побої. Брюховецький зрадів і дав йому свій перстень, щоб його з ним пропустили в тюрму до Сомка. Петро був вражений зрадою і підступністю Кирила і намагався закликати до його совісті, нагадував про їх дружбу і честь, але нічого не допомогло. Насправді Кирило Тур не зрадив козацької честі: він лише дурив Брюховецького, щоб отримати доступ до в’язниці, де перебував Сомко і визволити його. Прийшовши в камеру до Сомка, Кирило хотів віддати гетьману свій одяг, а самому стати на його місце, щоб охорона пропустила, але Сомко сказав, що не хоче отримувати волю ціною чужого життя. Зрозумівши, що Сомка не врятувати, Петро і Кирило обнялись і заплакали. Сомка та Васюту стратили восени у Борзні.
Полковник Шрам повернувся до свого міста – Павлочі. Тетеря, що гетьманував у правобережній Україні, хотів жорстоко покарати поволочан за те, що до цього вони підтримали Сомка. Щоб врятувати місто, Шрам сказав, що це він сам підбурив їх до повстання. Тетеря засудив Шрама на смерть, зате дав місту спокій –поволочани були врятовані ціною життя полковника.
Тим часом Гвинтовка "добре у руки взяв" Череванів, які після чорної ради лишались у нього на хуторі. Він хотів віддати Лесю заміж за ледаща Вуяхевича, писаря, який зрадив Сомка і перейшов на бік Брюховецького. Але Череванів на поміч прийшов Кирило Тур, зробивши вигляд, що приїхав забрати їх в Гадяч до Іванця. Як доказ кмітливий козак показав Гвинтовці перстень, який йому раніше дав Брюховецький. Так він врятував Череванів і відвіз до їх Хмарища, а опісля подався на Чорну Гору.
Петро Шраменко після похорону батька думав іти на Запоріжжя, але його тягнуло в Хмарище і сам не знаючи як він потрапив до Череванів. Уся сім’я була щаслива бачити козака і прийняла як рідного. Петро так і лишився в Хмарищі, а через півроку вони з Лесею стали думати про весілля. Навесні молоді були вже в парі.