Друг розповів, як інші хлопці допомагали рятувати людей і худобу.
Розділ 25
Усе! Кінець! Я дарую велосипед. "Загаза чогтова!" Я видужую
Ява вважав, що з його здоров'ям усе погано. Він навіть віддав сестричці свій велосипед. Вона хотіла на ньому кататися, але брат не ніколи не дозволяв. Подарувавши велосипед Яришці, Ява відчув, що його рахунки з життям майже зведені.
Та згодом прийшла лікарка і сказала, що скоро Ява буде здоровий. Хлопець пошкандибав до вікна і побачив Яришку, яка вихилясами кружляла по подвір'ю. На лобі в неї була здоровеннецька гуля, на щоці подряпина, коліно розбите. Але очі сяяли щастям. Раптом вона перечепилася об ковбок і… Ява крикунув. Лежачи під колесом, Яришка розгублено кліпала очима. Потім почала вибиратися з-під велосипеда і назвала брата, як завжди, "загаза чогтова". Та Ява не образився, він радів, що життя поверталося до нього.
Розділ 26
Знову троє невідомих. Ти мені друг? "Нічого не розбереш…" – каже Павлуша
Яві було нудно вдома. Одного разу у вікно до нього влетів камінець із запискою. Там писало, що хлопець повівся, як справжній солдат і для нього є секретне завдання, а умовний сигнал початку – білий прапорець на щоглі біля школи. В день, коли з'явиться прапорець, треба прибути до доту у о 19.00. Ява думав про цих Г. П. Г. – трьох невідомих, які писали лист. Хлопець поговорив про це з Павлушею і дізнався, що друг теж отримував такі листи, тільки мав приходити в амбразуру о 20.00.
Розділ 27
Події розгортаються блискавично. Невже один з невідомих – вона? Не може бути! "Він хоче вкрасти її!" Ми поспішаємо на допомогу… Асса!
Медичка дозволила Яві потроху виходити надвір.
Наступного дня він тинявся біля школи. У вікнах були виставлені малюнки, присвячені порятунку від повені. На одному з них був намальований Ява у затопленій хаті баби Мокрини. То був малюнок Павлуші. На шкільному подвір'ї біля щогли стояла Гребенючка і причіплювала до дротини білу хустку. Ява не міг повірити, що один з трьох невідомих – це Гребенючка! Коли вона пішла геть, Ява відчепив хустку.
Павлуша дізнався, що Галину Сидорівну хоче вкрасти грузин лейтенант Пайчадзе. Хлопці вирішили рятувати вчительку. Про Гребенючку Ява другові не розповів.
Увечері в садку вчительки хлопці накинулися на лейтенанта, та виявилося, що Галина Сидорівна любить його. Лейтенант був щасливий і попросив її вийти за нього заміж. Нарешті хлопці дізналися таємницю "Г. П. Г": Герасименко Галина Сидорівна. Пайчадзе. Гребенюк Ганя. Виявилось, що ці троє хотіли помирити Яву з Павлушею, які мали зустрітися біля доту і щось там прочитали про дружбу.
Розділ Останній
В якому історія наша за добрим звичаєм старих класичних романів закінчується весіллям
На другий день усе село облетіла звістка про те, що Галина Сидорівна виходить заміж за старшого лейтенанта Реваза Пайчадзе. Виявилось, що Галина Сидорівна понад рік кохала старшого лейтенанта і не признавалася йому.
Ява з Павлушею рушили до доту і прочитали лист. Їм бажали, щоб вони свою дружбу пронесли через усе життя. Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі – це друзі дитинства. І найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга. Ява відчув шалену, гарячу радість від того, що Павлуша поруч, що він його друг, що вони помирилися.
А потім було весілля. За три дні до весілля з Грузії прилетіли родичі й друзі нареченого і привезли подарунки. Весь клас приготувався до прощання з улюбленою вчителькою, але під час прощання усі розплакалися і довго ходили з вчителькою селом.
Весілля було гучне. Ява і Павлуша влаштували сюрприз: зробили ліхтар, який світився, і на якому з трьох боків писало: "Слава Галині Сидорівні!", "Бажаємо щастя!", "Не забувайте нас!". А з четвертого боку щасливо усміхався чорновусий красень лейтенант, якого намалював Павлуша. Ява придумав "електрифікацію", і ліхтар світився. Цього повітряного змія хлопці запускали у полі. Він раптом загорівся і мало не спалив скошене сіно, яке ще не згребли. Та на щастя, на допомогу прибігла Гребенючка. Утрьох вони погасили вогонь. Обличчя в них були закіптюжені, попалений одяг звисав клаптями, але діти були щасливі. Ява подумав, що вони з Павлушею будуть дружити найміцнішою, найвірнішою дружбою і стануть солдатами. Ну, а… Гребенючка? Ну, що ж, хай буде й Ганька!
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу