Та там нікого не було, бо всі поїхали на весілля: дідова сестра онуку заміж віддавала.
Розділ 8
"Два кольори мої…". "Геть звідси!" – каже мені Павлуша. Друга атака баби Мокрини
Ява хотів, щоб про його подвиг дізнався Павлуша, розкаявся у своїй зраді, і вони помирилися. Треба було діяти через Гребенючку. Ява побіг до неї. Дівчина працювала в городі, і щоб звернути її увагу Ява заспівав: "Два кольори мої, два кольори…". Дівчина не звертала уваги, тож Ява кинув грудку у ногу Гребенючки. Вона назвала його дурнем, він її – заразою. І тут з'явився Павлуша. Гребенючка почала жалітися Павлуші, що Ява ходить тут і співає "Червоне – то любов", наче про щось натякає!.. Павлуша сказав Яві іти звідси геть.
У Яви був паршивий настрій. А тут знову баба Мокрина причепилася. Вона говорила, що Ява обраний, не такий, як всі. Вона хрестила хлопця, і Ява ледве втік.
Розділ 9
Отець Гога
Яві вже хотілося, щоб історія з привидом була вигадкою. Ввечері його насторожило те, що на його подвір'я завітав отець Гога. Він не починав розмов, як баба Мокрина. Просто попросив води у радіатор машини залити. Ява вважав, що неспроста той Гога заїхав…
Розділ 10
Я відвідую діда Салимона. Неймовірні дива
Вночі Яві наснився страшний сон з дідом Салимоном, безголовим лелекою, а потім взагалі виявилося, що дід Салимон – це і є справжній привид…
Розділ 11
Я таки відвідую діда Салимона. Тепер уже наяву. Он воно що!
Зранку Ява побіг до діда Салимона. Дід, баба Галя, племінник-москвич у білосніжній сорочці, його дружина і двоє дрібних діточок сиділи у садку за столом і снідали. Коли всі поснідали, Ява підійшов до діда, показав фото привида і все розповів. Недалеко зібрався увесь гурт сільських хлопців, навіть Павлуша з Гребенючкою. Дід і його племінник розглянули фото, і нарешті все стало ясно: то сушилася на вишні в кінці саду біла сорочка на плічках. Всі хлопці почали реготати. І Гребенючка пискляво хихикала. А Павлуша сміявся, дивлячись на Яву з гірким співчуттям. Ява теж реготав.
Розділ 12
Нудьга. Я відганяю спогади. Мій вірний друг – Вороний. Солдати. "Восьмьорка"
Минуло кілька днів. Ява помчав польовою дорогою на своєму улюбленому велосипеді, якого називав Вороним. Кілометрів за 5 від села були військові табори, а далі, в степу, – артилерійський полігон. На полігоні проводили стрільбу, там не можна було ходити. Ява зустрів кількох солдатів. Один з них, Митя Іванов підморгнув і всміхнувся Яві. Від радості Ява ще швидше поїхав, та раптом заїхав у рівчак і впав. Переднє колесо скрутилося у страшну спіраль "восьмьорку"! Вдома дід Варава взявся лагодити Вороного.
Розділ 13
Недарма цей розділ тринадцятий, бо трапляється в ньому річ надзвичайна, незбагненна і загадкова. Таємниця трьох невідомих
Наступного дня Ява вже виїхав на своєму Вороному, як нічого й не було. Раптом позаду почув дидиркання мотоцикла. Його наздоганяв якийсь військовий у шоломі і дав якийсь конверт. Це був таємний лист, де йшлося про те, що Ява сьогодні о 19.00 має прийти до розбитого доту у Вовчий ліс. У розколині над амбразурою він мав взяти інструкцію, що робити. Лист був підписаний: "Г. П. Г."
Розділ 14
Вовчий ліс. Історія дота. Несподіванка
Ввечері Ява поїхав до Вовчого лісу. Під час війни там точилися великі бої, і у старому дубняку були величезні брили зруйнованого доту.
Біля руїн дота був вартовий. Він сказав, що зараз навчання, тому тут вештатись не можна. Та Яві потрібно було дістатися туди, і він завернув у ліс, а потім поповз до доту. Хлопець дуже попікся до кропиви, але вартовий, а то був Митя Іванов, помітив хлопця. Ява вирішив нічого йому не казати.
Розділ 15
Старший лейтенант Пайчадзе. Я оглядаю табір
Зненацька на дорозі загарчав мотоцикл і з'явився офіцер, високий, стрункий, з чорними грузинськими вусиками. Він взяв Яву на свій мотоцикл і влаштував йому екскурсію полігоном. Офіцер говорив ламаною, мішаною мовою – половина слів українських, половина російських. Потім Яву привезли до доту назад. Мотоцикліст ще представився – старший лейтенант Пайчадзе. І більше нічого. Ява гадав, що він був потрібний для якогось важливого завдання, але не підійшов. Але чому в листі було сказано про амбразуру, про інструкції? Тоді, може, і Пайчадзе, і Іванов просто не в курсі справи? Ява вирішив чекати.
Розділ 16
Павлуша. Невже?.. Я не хочу, щоб він мене бачив. Невідомий у вчительчиному саду. Хто це?
Почало сутеніти. Від села по дорозі на велосипеді їхав Павлуша. Ява подумав, що Павлушу вибрали для секретного завдання, тому поза городами та садками поїхав додому. Коли Ява проїздив поза садком своєї вчительки Галини Сидорівни, то помітив, що якийсь чолов'яга прокрадається у сутінках між деревами. Галина Сидорівна жила удвох з мамою, і Ява перелякався, чи то не злодій. Хлопець погукав вчительку і голосно сказав, що до неї зараз прийдуть дядько Петро і дядько Микола. А сам шепнув, що в саду злодій. Учителька взяла серп, сокиру і електричний ліхтарик. Вони пішли у сад, але там не було вже нікого.
Розділ 17
Мене викликають до телефону. "Розслідування футбольної баталії". Нове Гребенюччине плаття. Зіпсований настрій
Зранку Яву викликали у сільраду, де був телефон.
По телефону Яві сказали: якщо питатимуть, хто дзвонив, сказати – інспектор райвно Федорищенко, який хоче довідатися деякі факти про бійку на стадіоні тридцятого червня. Тоді голос сказав, що вчора хлопець не зміг дістати інструкцію, тому операція на один-два дні відкладається. Потрібно слідкувати за щоглою біля школи. Коли на щоглі з'явиться білий прапорець, у той день о 19.00 треба піти до амбразури за інструкцією.
Після таємничої розмови по телефону Ява згадав той футбольний матч між командами Васюківки і Дідівщини, який закінчився такою бійкою, що ледве розтягли.
Потім Ява поїхав до садка Галини Сидорівни і все перевірив. Стежку у двох місцях перетинали сліди здоровеннецьких чобіт, а біля кущів малини був недокурок сигарет "Столичні". На вулиці Ява побачив Гребенючку у нарядному білому платтячку з синіми цяточками. Хлопець розігнавсь велосипедом і в'їхав у баюру. Цілі гейзери бруднючої води й грязюки линули на Гребенючку. Недалеко стояв Павлуша, але дівчина не сказала йому, що це Ява зробив, а збрехала, що грузовик обляпав її болотом. Ява тільки рота роззявив.
Розділ 18
Стихійне лихо. Я приймаю рішення
Ввечері почалася злива, а вночі річка від дощів піднялася. Греблю біля млина прорвало, і внизу село затоплювало. Явині батьки і дід побігли рятувати односельчан. Хлопець вирішив рвонути на велосипеді по солдатів і покликати на допомогу.
Розділ 19
Полковник Соболь. Знову старший лейтенант Пайчадзе
Ява добрався до полігону і розповів про лихо у селі. Полковник Соболь віддав усім накази. Для порятунку людей вирушили бронетранспортери, два мотострілецьких батальйони, три малих арттягачі. Яву похвалили, що здогадався повідомити про повінь. Пайчадзе взяв хлопця разом з велосипедом до бронетранспортера-амфібії. Ява був щасливий, бо вперше у житті їхав на такій машині! Коли вони прибули у село, Ява залишався у бронетранспортері. Вони з Пайчадзе і водієм попливли вулицею.
Розділ 20
Подвиг старшого лейтенанта Пайчадзе. Несподівана поява Павлуші
Дивно було бачити хати, по вікна занурені у хвилі. Фрукти з дерев у воді утворили справжнісінький компот. Всюди на хатах, на повітках, на хлівах, на клунях купчилися люди з хатнім скарбом. Але Пайчадзе прямував до крайньої хати, туди, де найбільша вода, де найскрутніше.
У хаті Пашків топилася 5-річна дитина. Пайчадзе кинувся у воду, висадив ногами вікно, заплив у хату і врятував хлопчика. Після цього лейтенант поспішив до крайньої хати. Ява раптом побачив Павлушу на надувному човнику.
Пайчадзе з Явою підплили до хати баби Мокрини. На старій хаті сиділа баба, а дві її незаміжні дочки були на горищі разом з коровою. Поки солдати рятували корову і дочок баби, баба плакала, що забула щось за іконою. Ява вирішив діяти.
Розділ 21
Я пірнаю в затоплену хату. Пастка. Віч-на-віч з Богом. Безвихідь
Хлопець пірнув у затоплену хату і забрався туди через вікно. За іконою він знайшов невеликий довгастий пакуночок. Та коли хотів вибратися назовні, виявив, що вікно завалило чимось великим і важезним. Друге вікно було загороджено шафою. Більше вікон не було. Ява вхопився за електричнии дріт з лампочкою, що звисав зі стелі посеред хати. Дихати було важко. І раптом він зрозумів увесь жах свого становища. У кутку перед іконою ще горіла лампадка. Тут Ява вперше придивився до ікони і побачив… Бога.
Розділ 22
"Давай руку!". Я знову з ним. Що було за іконою
І тут на допомогу Яві прийшов Павлуша, який забрався через хід на горище. Павлуша простягнув другові руку і почав потроху підтягати Яву вгору. Йому довелося добряче-таки помучитися, поки вони перевалилися на горище. Ява радів, бо Павлуша говорив, що думав про Яву і шукав.
Пакуночок був у Явині кишені. Хлопці присвітили і побачили, що то були листи загиблого на війні чоловіка баби Мокрини. Фронтові солдатські трикутники.
Друзі вибралися через горище. Ява віддав бабі листи. З'явився Митя Іванов і порятував бабу. Уже розвиднялося, дощ припинився. Ява раптом відчув, як замерз. Пайчадзе кликав його, але він залишився з Павлушею.
Розділ 23
У хаті Гребенюків. Ой, нога, нога! Безславно додому. Все плутається
Павлуша віддав Яві свою куртку. Повз них проїжджали бронетранспортери з різним хатнім скарбом і людьми. Серед них була Гребенючка. Павлуша мріяв врятувати її, але не встиг припливти першим. Ява сказав, що можна попливти до її будинку і врятувати щось цінне з хати. Хлопці пробралися туди, але з хати уже все забрали солдати. Там Ява підвернув ногу. Унизу біля кісточки щось хруснуло. Павлуша довіз Яву додому велосипедом. Вдома не було нікого, навіть сестри Яришки. Нога у Яви вже була, як колода, його тіпало.
Розділ 24
Хвороба. Сни і дійсність. Чого вони всі такі хороші?
Ява прохворів понад два тижні. Прийшов до тями лише на третій день. Біля нього сидів дід. Потім прийшла мама і тато, який пишався сином-героєм. Нога Яви була забинтована, бо був вивих.
Павлуша приходив до друга, мовчав, усміхався і раз у раз підморгував.