Коли Павлуша показав Будці пістолет, чужі хлопці налякалися. Вони привели Павлушу і Яву до входу у якийсь підземний коридор, де дзюркотів струмок. Хлопці чвякали босими ногами у мокві, ноги судомило від холоду. Раптом "Чувак" і Будка зникли. Не знаючи, що робити, Павлуша вистрелив. Хтось перелякано верескнув зовсім близько, і щось зашльопало по мокві. Потім десь віддалік гепнулося і зойкнуло.
На допомогу знову прибігла Валька, яка мала ліхтарик. Втрьох вони квапливо зашльопали до виходу. Валька сказала, що тут дренажна система для підземних вод. Раптом діти здогадалися, що Будка міг впасти у колодязь, який тут є. Перелякавшись, Валька і хлопці побігли рятувати Будку. Він тримався у колодязі пальцями у шпарках між цеглинами. Був зовсім мокрим і міг зірватися на дно будь-якої миті. Павлуша і Ява ледве витягли Будку. Всі були мокрі. Надворі хлопці викрутили одяг, і Будка признався, що "чувак" – вигадка, це просто Вовка Іванов, Валька його знає. І годинник є. Будка просто надумав налякати Яву і Павлушу. А Валька дізналася про цю нічну зустріч від одного знайомого хлопця.
Павлуша нарешті отримав годинник. Та на цьому нічні пригоди не закінчилися. Коли хлопці лізли по мотузці на балкон, тітка прокинулася і подумала, що то злодії. Вона вилила на хлопців каструлю вишневого компоту. Добре, що дядько спав, і не перепало ще й від нього.
Розділ 14
"Увага!.. Почали!.. Мотор!..". Годинник знаходить свого хазяїна. Народження Яви Станіславського і Павлуші Немировича-Данченка
Та зранку дядько надолужив усе, і хлопці отримали прочуханку. На лобах в них тепер були величезні гулі. Згодом по хлопців приїхали з кіностудії, бо ж вони мали зніматися у фільмі. Дорогою вони взяли з собою Вальку і Будку, бо режисер просив прихопити одного-двох хороших хлопців.
У кіностудії Максим Валер'янович і хлопці з Валькою знімалися на різних майданчиках, бо фільми були різні. Гулі на чолах загримували, Вальку перетворили на якусь безпритульну, потім всіх позамурзували сажею. Хлопці і Валька знімалися у фільмі, події якого розгорталися у 1905 року на Україні. Зміст епізоду був такий: на кладці над річкою робітника-революціонера Артема наздоганяє жандарм, щоб затримати. Артем б'є жандарма, жандарм летить у воду… Артем тікає… А діти у човні неподалік від кладки, рибалять, бачать цю картину і радіють. Почалася зйомка. Було безліч дублів. Нарешті Ява і Павлуша пізнали у жандармі того актора, якого шукали, якому мали віддати годинник. Це був їхній незнайомець з 13 квартири. Виявилось, що царя він грає теж у цьому фільмі: має дві ролі.
Олег Іванович (так називали незнайомця з 13 квартири) взяв таксі, і повіз хлопців, Вальку і Максима Валер'яновича в ресторан. Там вони бенкетували, а діти замовляли все, що хотіли.
* * *
…А через три дні, Ява і Павлуша почали протринькувати свої перші в житті зароблені троячки, бо їм заплатили за зйомки. І одного разу придумали створити театр у Васюківці!
Розділ 15
Загибель Яви Станіславського і Павлуші Немяровича-Данченка. І все-таки ми живемо! Держись, людство!
І от Ява і Павлуша осоромилися у виставі "Ревізор"! Ну як тепер показатися людям після такої ганьби! Хлопці почали згадувати, як в клубі показували новий фільм Київської кіностудії імені Довженка "Артем". Все село знало, що Рень і Завгородній там знімалися. У клуб збіглося усе село. Павлуша з Явою сиділи у першому ряду. Після фільму мала бути "зустріч з учасниками картини…". Але у фільмі їх… не було… Не було того епізода, в якому вони знімалися. Через кілька днів прийшов із Києва лист од Вальки, де вона писала, що режисер Євген Михайлович передає сердечне вітання і дуже вибачається, але епізод на кладці довелося, на жаль, вирізати, бо він "не монтувався". Отакий пшик вийшов у хлопців з кінематографом… І тепер вони зірвали спектакль.
* * *
Наступного дня хлопці дізналися, що на виставі актори не розгубилися і врятували ситуацію. І спектакль йшов як по маслу.
* * *
Але це – завтра. А сьогодні хлопці страждають. Раптом Ява встав і сказав, що артистом точно не буде. Він вирішив, що вони повинні написати книгу про свої пригоди. Павлуші сподобалася ідея, і друзі почали обговорювати Явину ідею. Вирішили писати прозу, а назвати "Незнайомець з тринадцятої квартири" або "Злодії шукають потерпілого". Павлуша мріє про успіх, але потім все-таки хоче стати льотчиком…
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА ТРЕТЯ, ЯКУ РОЗКАЗАВ УЖЕ ЯВА РЕНЬ
ТАЄМНИЦЯ ТРЬОХ НЕВІДОМИХ, АБО ПОВІСТЬ ПРО ТЕ, ЯК ПОСВАРИЛИСЯ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ З ПАВЛОМ ДЕНИСОВИЧЕМ І ЩО З ТОГО ВИЙШЛО
Розділ 1
Як це все почалось…
Павло Денисович з Іваном Васильовичем, тобто Павлуша з Явою, були нерозлучними друзями. І от вони посварилися. А все через гурток малювання. Ява не вмів малювати до того ж був дальтоніком, а Павлуша, наче нічого не знав, запропонував Яві записатися у гурток малювання. Павлуша хотів туди записатися через Ганьку Гребенючку. Ява назвав її мавпою, Павлуша заступився, Ява сказав, хай цілується з нею, і пішов геть.
Розділ 2
Шукаю напарника. Геніальна теорія Антончика Мацієвського. У мене виникає ідея
Ява думав, що наступного дня вони помиряться, але навіть через 3 дні Павлуша все не говорив і записався-таки у художній гурток. Ява сприйняв це як зраду і відчув нагальну потребу щось устругнути. Щось таке, щоб світ похитнувся. І він пішов на вигін до хлопців, де вибрав собі напарником Антончика Мацієвського. Хлопці саме говорили про надприродні явища, про Горбушину могилу, яка була у Васбківці, і на якій люди бачили привида. Ява запропонував перевірити легенду про Горбушину могилу: піти вночі в п'ятницю й перевірити. Хлопці пороззявляли роти й перезирнулися. Ту легенду про Горбушину могилу кожен знав змалечку.
Розділ 3
Легенда про Горбушину могилу
Ще за козаччини біля Васюківки зупинялася сотня сотника Горбуші. І несподівано щез уночі мішок золотих дукатів, уся казна козача. Скарбником у запорожців був старий козарлюга Богдан Захарко. Сотник Горбуша звинуватив його у крадіжці і скарав на горло. Тут і поховали Захарка, а сотня рушила далі на Запорожжя. Минув час, сотник Горбуша повернувся у ці місця і купив землю, заклав маєток, бо то він сам викрав тоді той скарб і закопав у долині під вербою. Але не минулося йому злодіяння. Став з'являтися йому вночі привид Захарка без голови. Горбуша наказав розкопати Захаркову могилу, спалити прах, а попіл вистрілити з гармати. Сподівався, що те врятує його від жахливих нічних видінь. Почали розкопувати могилу. Розкопали – голова Захаркова є, а тіла нема. З ями зануртувало джерело, яке зветься тепер Захарковим. Ще дужче спохмурнів сотник Горбуша, ще більше пив. Одного разу знайшли Горбушу мертвого і без голови, так і поховали. І збудували над його могилою каплицю. А маєток сотника Горбуші сам спалахнув і згорів дотла. І лишилася від Горбуші тільки ота каплиця на сільському цвинтарі. Як тільки починає сутеніти, біля каплиці вже не побачиш живої душі. Люди обходили її десятою дорогою. Говорили, що кожної п'ятниці (бо саме у п'ятницю був страчений Захарко) рівно опівночі з'являвся біля каплиці білий привид без голови. То приходив до Горбуші Захарко, щоб нагадати про себе. Але привида могла побачити людина, яка украла щось і прийшла після цього в п'ятницю опівночі до каплиці.
Розділ 4
Я беру в напарники Антончика Мацієвського. Крадіжка апарата. Ми йдемо в розвідку на кладовище
Ява вирішив сфотографувати привида, тільки от треба було викрасти фотоапарат у Гришки Бардадима – двометрового здоровила-десятикласника. Його всі хлопці боялися, але в нього був найкращий у селі фотоапарат "Київ".
Бардадима не було вдома, тож Ява вскочив у відчинене вікно, схопив фотоапарат, а потім з Антончиком дременув до річки. Там вони побачили Павлушу, який малював пензлем.
До ночі Ява заховав фотоапарат у сіні на горищі. Вони з Антончиком пішли на кладовище в розвідку. Кладовище було край села, з вулиці відгороджене високим парканом, з усіх інших боків ніякої загорожі не було. Трохи праворуч стояла хата діда Салимона. Горбушин склеп стояв майже біля дідового порога. Найзручніше було дістатися до Горбушиної могили через город і садок діда Салимона. У діда вдома саме нікого не було: дід на баштані, а баба на річку повела племінника з дітьми з Москви, які в гості приїхали. Хлопці легко склали план маршруту. Дорогою назад Антончик і Ява зустріли Карафольку, якого уже побив Бардадим, бо виявив пропажу. З Антончиком Ява домовився зустрітися біля клубу об 11 вечора.
Розділ 5
Привид. Увага! Знімаю!
Бардадим уже шукав Яву, тож хлопець переховувався у гаю. А коли вже зовсім стемніло, крадькома подався до клубу. Антончик не прийшов, і Ява пішов сам. Він уже минув свинарник діда Салимона, переліз через погрібню і посунув у садок. У кінці саду вимальовувалася на тлі неба Горбушина каплиця. І враз… Ява побачив біля Горбушиного склепу білого привида без голови. Хлопець підніс фотоапарат до ока, навів на привида і клацнув. Привид не щезав. Задкуючи, Ява почав тікати. Вдома заліз у сарай і зарився з головою в сіно.
Розділ 6
Іду до Бардадима. Бий! Нокаут! Мій тріумф
Зранку Ява побіг до Бардадима, сказав, що може бити, але спершу хай проявить плівку. Бардадим проявив, і на негативі справді виднівся привид. Раптом з'явився Антончик, який клявся, що мати не пустила. Він поглянув на негатив. А тоді побіг і розповів усім хлопцям. Через 10 хвилин у Бардадима було повне подвір'я хлопців. Не було тільки Павлуші. Плівка підсохла, і Бардадим надрукував фотографію привида! Такого тріумфу перед хлопцями Ява ще не знав ніколи.
Розділ 7
Антончик намагається висунутися на перший план. Історія Карафольчиної гулі. Атака баби Мокрини. Атаку відбито
Усі хлопці вирушили на кладовище. Біля Горбушиного склепу привида не було, але там ходила баба Мокрина. Вася Деркач показав бабі фото привида. Вона тричі перехрестила мене, потім раптом схилилася й поцілувала. Ява ледве спекався баби, яка називала хлопців гаспидами, іродами і грозила пеклом. Під ці нескінченні бабині прокльони хлопці попрямували до діда Салимона.