А Лариса раділа, що закінчився скажений місяць у фундації. Тільки перетерпіти цю ніч, а в Києві на неї чекають конверт із солідною заслуженою нагородою, різдвяний бенкет у домі Біста, а навесні – поїздка на стажування до Лондона.
Чеканчук зустрів їх. Вони сіли на трамвай і доїхали до Риженка. Дружина Люда принесла кавник і печиво. Розповідав Риженко. Лариса іноді уточнювала. Чеканчук не уривав їхньої розповіді і тільки, коли її було завершено, сказав, що ночував у Підгубної, коли їздив по тіло. Підгубна вночі когось била за стіною, шмагала так, що верещання жертви не заглушало звуку ударів. І кричала щось на кшталт: як нема в тебе ніяких талантів, то й мовчи! А хлопчик кричав: не треба, мамо, не треба!..
Коли Чеканчук відводив Ларису додому, вона віддала йому сережки.
А потім був різдвяний бенкет в апартаменції Біста. Душенька Галочка сама подавала напої і дивилась на Джері такими закоханими очима, якими дивляться на чоловіків жінки, котрим, зрештою, все одно, на кого дивитись.
На сороковий день по Мар'яні Хрипович у двох київських газетах з'явилися в пам'ять про неї патетичні душевні тексти про її рідкісний дар відрізняти справжні цінності від імітацій – як у мистецтві, так і в житті. Але ніде, в жодній оселі Києва, в той день не накрився поминальний стіл. А "пошуківці істини" ввійшли того дня до її тихого мешкання, яке вже більше ніхто не прибирав, яке припало пилом, і притулили до стіни у вітальні колективний виріб Юри й Ангеліни Підгубних.
А потім прийшов Новий рік. У Лариси вдома святковий стіл. І у Риженків, як годиться, накрито святковий стіл, що в нього дружина Люда вклала всю душу. Вперше за стіл з дорослими сідає 10-річний син Олександр: мама Люда просто не могла назвати первістка по-іншому. Пані Риженко-старша теж святкувала. Олександр покликав її до кабінету і признався, що колись вкрав у тітки перстень зі смарагдом. Мама сказала, йому, що це підробка, бо тітка витягла сапфір, який захотіла вправити до браслета, і ювелір Геренштейн зробив це. А в каблучку поставив імітацію під смарагд.
Чеканчук на Новий рік десь зник. Другого січня з'явився і запросив до себе Ларису і Риженка. Риженко впізнав на стіні ту картину, яку несла під пахвою Мар'яна по Прорізній наприкінці серпня минулого, так, тепер уже минулого року. Лариса поцілувала Чеканчука в щоку, коли побачила, який славний стіл накрив він для колег по істині. Скромно, але з яким смаком: Чеканчук майстерно приготував рибу з ополонки.
Чеканчук розповів, що Новий рік зустрічав у друга Кубова, який замислився про вічне і дозрів до музичної школи. А Біст пообіцяв проект. До речі, в Дружбонародівку повернулася Танька, що жила з Анатолієм Сумцовим. Ридала на його могилі. В Комбінатному Чеканчук також був. Випив шампанського із Марією Підгубною... "І повернув Ангеліні сережки?" – запитав Риженко. Сережки не повернув. Ось вони. Ось. Марія заквапилась оформляти дочку до інтернату. Не справляється вона з нею сама! "Ну, а хлопець... малий дикий щур... так і не повернувся?" – "Ні, так і не повернувся".
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу