Олесь Ільченко — Загадкові світи старої обсерваторії (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту

Сторінка 3 з 4

Хлопчик згадав, що на шість і три чверті обертів. Оленка і Влад мусили летіти з Мео, бо не могли покинути його. З професором лишилися Леся і Марко, які мали зустріти "швидку" для професора.

Професор ще сказав дітям, що сюди вже їдуть найкращі науковці світу, щоб поліпшити і убезпечити мандрівки до інших світів. Влад, Олена і Мео сіли в крісло. Влад повернув Ручку Переміщення, і рожевий туман огорнув їх…

Споруда, посеред якої опинилися шукачі пригод, дуже нагадувала їхню земну обсерваторію, але була не старою і дуже охайною. Мео скрикнув, що він вдома. А з кутка споруди до дітей наближалося величезне волохате і смердюче чудовисько. Паща потвори була роззявлена, з неї крапала синя слина, виблискували гострі зуби. Біля боку потвори, йшла тендітна жінка, яка виявилася мамою Мео. Чудовисько було домашнім улюбленцем, якого звали Цьмок.

Оленка і Влад хотіли вже попрощатися й рушати додому, але Сита – мама Мео, раптом впала перед друзями на коліна. Вона сказала, що старе пророцтво говорило, що один приведе двох, і стануть вони над царями всіма, владарюватимуть над Татасою, і прийде вічний спокій і щастя. Сита урочисто запросила Оленку і Влада вийти з обсерваторії.

Коли Мео, Влад і Оленка вийшли на широкі круглі сходи незліченна кількість мешканців Татаси була уже тут. Величезне юрмище говорило, вигукувало, вимахувало синьо-зеленими прапорами. Дітей вітали усі. До них підійшов жрець Вао і хотів вручити стародавній символ влади, який нагадував засохлу почорнілу ковбасу. Владові з огидою довелося прийняти цей "символ влади". А численна охорона зі списами оточила дітей і показувала, куди йти, прокладаючи дорогу в натовпі. Діти не знали, що їм робити.

Влад із Оленкою, Вао, Сита, Мео і страшний Цьмок наближалися до якогось екіпажу на колесах, що нагадував старі автомобілі на Землі, які й самі скидалися на карети. У довжелезний екіпаж були впряжені пухнасті тварини, схожі на земних кенгуру чи тушканчиків. Вао посадив Олену і Влада у дивний екіпаж.

Всі прибули до величезного рожевого плацу. Вао довго водив Оленку і Влада численними залами і кімнатами палацу, розповідаючи, де можна спати, де їсти, а де приймати прохачів, які відтепер будуть щодня приходити. Виходити з плацу мандрівникам було суворо заборонено. Адже їхнє священне життя, за словами Вао, тепер належить усім мешканцям Татаси. І його слід пильно берегти від несподіванок. Це дітям не сподобалося. Вони вирішили обстежити палац, раптом знайдуть щось корисне, що допоможе дістатися споглядальні й утекти…

Діти пішли перш за все в ту частину палацу, в яку Вао їх не водив під час своєрідної "екскурсії". Невдовзі вони дісталися великої темної кімнати, в якій були діжки, дитячі іграшки, поламані луки й стріли, сувої паперу, шматки старовинних мап, стоптане взуття і навіть місячний квиток на проїзд у трамваї на лютий 1997-го року! У кутку стояв чималий баняк із написом на білій етикетці: "Медичний спирт". "Це речі, які лишилися від різних прибульців до цього світу", – припустила Оленка. Влад знав, що спирт горить, тому вирішив завтра показати мешканцям Татаси чудо, збрехавши, що може підпалити воду.

Зранку діти покликали Вао. Оленка і Влад пояснили, що хочуть показати всім охочим велике диво, яке створять власноруч. Перед рожевим палацом зібрався величезний натовп. Вао виголосив коротку промову, і всі тубільці почали захоплено вітати Влада й Оленку. Влад виніс велику металеву каструлю. Показавши натовпу прозорий спирт, Оленка заявила, що вони зараз підпалять цю воду, й вона горітиме. І вилила спирт до каструлі. Влад підніс вогонь до рідини в каструлі. Спирт спалахнув, і всі мешканці Татаси впали долі. Наляканий Вао теж розпростерся перед дітьми.

Влад наказав подати візок, на якому вони приїхали до палацу, і відвезти їх до місця, де вони з'явилися, аби показати ще одне диво. Незабаром діти були вже в обсерваторії. Вао чекав, поки слідом за ними прийдуть жителі Татаси. Проте Влад і Оленка не піддалися на вмовляння і швидко всілися в Крісло. Перш ніж покрутити Ручку, Оленка сказала Вао, щоб жителі Татаси шукали керівників серед себе.

У ПОШУКАХ ЕТЕЙЇ

Оленка і Влад повернулися у свою обсерваторію, але там була лиш Леся. Виявилося, що Марко і Філ поїхали до шпиталю. Філа слід було "поставити на ноги" перед конференцією науковців різних країн. Влад із Оленкою й Лесею вийшли з обсерваторії, зачинили двері і домовилися завтра відвідати професора в лікарні. Леся із братом попрощалися з Оленкою і пішли до свого будинку, що був неподалік.

Оленка бадьоро крокувала додому, де сподівалася все розповісти батькам. Тим паче, Філ сам розповів Маркові й Лесі про незвичайні мандрівки світами. Але щось змусило Оленку озирнутися. Дівчинка немов відчула чийсь погляд. За нею йшов той самий "Чорний Плащ", який вперше й показав Оленці з Владом обсерваторію, розповів про мандрівки іншими вимірами, поза нашою Землею. Це був дорослий Влад, який опинився у своєму минулому і зустрівся сам із собою, чоловік із хлопчиком. "Чорний Плащ" сказав Оленці, що перед нею просто його віртуальний образ, а він сам зараз далеко в майбутньому. Оленка доторкнулася Влада, і її рука без перешкод пройшла крізь одяг. Влад попередив дівчину, що Філу загрожує смерть через хворобу. І врятувати його може лише одна-єдина рослина, точніше, відвар із неї. Але росте вона в одному з паралельних світів. Оленка сказала, що може вирушити туди з "теперішнім" Владом. "Чорний Плащ" попередив, що під час цієї мандрівки Влад може загинути, бо то страшний світ. Дорослий Влад порадив Оленці залишитися тут, навіть коли професор попросить дістати диво-рослину. Оленка обурилася і сказала, що він, дорослий, зараз живий, отже тоді нічого не сталося. Влад пояснив, що вижив тоді завдяки їй, а якщо щиро – завдяки її любові. "Коли ми стали дорослими, то одружилися", – усміхнувся Влад. Виявилося, що з того небезпечного світу Оленка привезла Влада на Землю вже мертвого. Але все змінюється, минуле не повторюється буквально. Оленка вирішила дістати рослину, щоб Філ не помер. "Чорний Плащ" сказав, що у майбутній мандрівці Влада треба буде зупинити, коли він почне поводитися аж надто дивно.

Наступного дня Влад і Оленка вже зранку були в лікарні. Філове самопочуття різко погіршилося. Лікар передав Владові й Оленці плутані слова професора про якийсь паралельний світ, про відвар з якоїсь "етейї".

Оленка сказала Владу, що здогадалася про значення слів професора – то цілющі ліки з паралельного світу. Влад поміркував і погодився, що, мабуть, Філ мав на увазі саме це. Проте назва іншого світу лишилася невідомою. За допомогою записів Філа і дзвінка до Міґеля діти дізналися, що переміститися треба у світ, що називається Павор.

І от вони вже там, у напівзруйнованій обсерваторії. Діти вийшли просто через пролам у стіні й побачили, що вони на високому пагорбі. З нього вони пішли у густий червонясто-фіолетовий ліс.Де шукати рослину етейю? І яка вона, зрештою? Йти було досить важко: в лісі панувала задуха, вогкість і спека. Вони йшли довго, так що вже втратили відчуття часу. День тривав і тривав, неначе місцеве світило, якого, щоправда, не було видно на небі, й не рухалося до обрію.

Але ось дорога різко звернула ліворуч, ліс порідшав, і вдалині Влад з Оленкою побачили велике місто. У цьому місті на кожному кроці були якісь крамнички, великі магазини, багатоповерхові супермаркети. Ніхто з мешканців не звертав жодної уваги на Влада й Оленку. І це не дивно: такої різноманітності живих істот годі було й уявити. Істоти мали дивний вигляд: двоногі довготелесі антропоїди, стоокі драглисті "слимаки"; літали схожі на австралійських коал великі "ведмеді"; підстрибували на кількох десятках лапок сині "огірки".

Втомлені діти сіли в затінку, бо спека стояла неймовірна. Навпроти дітей зупинилася якась велика жовта "медуза", чи радше щось схоже на гриб. Вона чи воно постійно змінювало форму тіла, то розтікаючись, то нову набираючи округлих обрисів. Раптом без жодного зовнішнього звуку Влад і Оленка почули в головах голос, який промовляв справжнісінькою людською мовою. "Медуза" говорила, що знає про пошуки дітей рослини, що називається етейя. І вона у неї є. Діти пішли з Ейною (так вона назвалася) у напівтемне приміщення крамниці. На них уже чекала істота, схожа на пухнастого білого скорпіона. Платою за рослину мала бути кров, яку хотів дати Влад. У цьому дивному приміщенні настрій у дітей враз поліпшився. Вони не знати чому почали усміхатися і навіть сміятися. Влад, посміюючись, подав руку "скорпіонові", а той, наче лікар, проколов палець Влада своїм гострим кігтем. "Скорпіон" потроху цідив кров до скляночки. А хлопець продовжував сміятися.

Ейна дала Оленці пляшечку із зеленою рідиною. Раптом Влад сказав, що хоче залишитися тут, бо йому подобається ця аптека і цей світ. Оленка перелякалася і силоміць виштовхала хлопця на вулицю. За ними вийшли й "медуза" зі "скорпіоном". Їхній вигляд свідчив, що відпускати Влада вони не збираються. А той тим часом знову зареготав не знати чому.

Несподівано біля аптеки опустився крилатий ведмідь, чи, власне, істота, схожа на ведмедя. Він сказав, що йому потрібна заправка. "Медуза" і "скорпіон" заметушилися й винесли йому краплину крові на ложечці. "Ведмідь" жадібно лизнув червону цятку й розправив крила. Оленка вмить збагнула, що слід робити. Вона сказала "ведмедеві", що дасть йому ще крові, якщо він занесе її і хлопця через ліс до кам'яної споруди, до обсерваторії. І поки Ейна зі "скорпіоном" отямилися, вона потягла Влада на спину "ведмедя", а той стрімко здійнявся в повітря.

Влад помалу проходив до тями, він уже сам міцно тримався за шерсть їхнього "повітряного судна". Невдовзі діти були вже біля напівзруйнованої старої споглядальні. Діти просто впали до Крісла Переміщення. Влад швидко крутонув Ручку… Останнє, що діти чули на Паворі, було ревіння обманутого "ведмедя".

…Удома, на Землі, мандрівників світами обіймали Марко, Леся, батьки, Міґель… Загалом, усе відбулося так, як і хотіли Оленка та Влад. Вони дали трохи зілля професорові Філу, й тому стало краще просто миттєво. Випити трохи зілля довелося й самому Владові. По-перше, різкі зміни настрою і раптові напади недоречного сміху траплялися з ним і після повернення.

1 2 3 4