Попоївши, почали мостити намети. Дехто ночував у будиночку. Але вночі усіх почали кусати комарі. Дарина зібрала всіх вожатих і вирішено було повертатися до табору. О третій ночі скаути-невдахи рушили назад.
На ранок дівчатка покрилися червоними плямами, а найбільш нетерплячі бігли до медпункту, бо попереду на них чекала зустріч із табором-побратимом.
Наступного дня мав бути круїз, ті, котрі почувалися погано на кораблі, мали змогу поїхати до міста. Для них спеціально влаштували похід до кінотеатру. Ксеня хотіла побачити місто Нью-Берн, але Лолі тягнуло до хлопців.
Ксеня надворі побачила змію і налякалася. Змія була на шляху до корабля. Тож усі попрямували до пірсу, обходячи табір навкруг.
Капітан корабля чекав на дівчат. Згодом дівчата побачили хлопців, Ерік усміхався Ксені. Дівчинка не жаліла, що не поїхала в місто, бо серце вже тьохкало.
Кораблі пливли бік о бік, діти чекали на час виходу до омріяної галявини, де планувався пікнік.
Розділ 16. Найкращі друзі
Ерік перший зіскочив з корабля і, як справжній джентльмен, тепер подавав руку кожній дівчинці з табору "Далекоморський". Хлопець був уже без милиць.
Галявина була спеціально облаштована для відпочинку на природі: й ігрові майданчики, і сітки для гри в м'яч, і шезлонги для засмаги, і столи для обіду, і навіть гойдалки.
Лолі побігла, залишивши Еріка й Ксеню наодинці. Хлопець приніс пару біт і кільканадцять м'ячиків і заходився вчити грати Ксеню. Дівчинка кидала м'яча й була беттером, що значить нападаючим, а Ерік відбивав, був пітчером, захисником. Дівчинка, на своє здивування, відбила м'яч з першого разу. Дівчинка запишалася сама собою, хоч і знала, що до справжньої гри ще далеко.
Згодом Ерік розгойдував Ксеню на гойдалці край ріки.
Невдовзі капітан дав клич до відпливу і діти розділилися, хто до якого корабля. "Ви, мов молодята!" – засміялася Лолі. "Ми – мов найкращі друзі!" – кинув їй у відповідь хлопчик.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ 17. Спільна таємниця
Ксеня захворіла, бо багато плавала у басейні. Ішла підготовка до свята, її загін готував перший виступ – промову богів з Олімпу. Ілона запропонувала оголосити рухливий конкурс для хлопців, щоб визначити кращих атлетів. Переможця назвуть Зевсом.
План було розроблено: Каталіна мала грати роль богині Артеміди, Лолі – богиню Афіну Палладу, Йорі – Деметру, Ксеня – богиню Гестію. Ілона мала уособлювати богиню кохання Афродіту, а Келі – Гебу. І ось, коли роботи назбиралося по самі вуха, Ксеня захворіла.
Дарина ще до сніданку зводила дівчинку до медпункту, а потім залишила її саму відпочивати в каюті. Ксеня трохи полежала і сіла плести вінки. У вікні побачила оленя. Він ще трохи постояв, чмихнув носом і неспішно зник у лісовій гущі. Лолі прибігла і сказала, що написала Еріку про хворобу Ксені. І зараз він чекає на неї у альтанці.
Ерік розповів, що попросив дозволу у вожатого приїхати до Ксені, а ближче до вечері по нього приїдуть. Ксеня розповіла про оленя. Ерік сказав, що недалеко є оленяча місцевість. Вони подалися туди. Ксеня робила фото. Все було майже як удома, але набагато більше. Дівчина запросила хлопця в Україну.
Ксеня захоплено розглядала галявину: добрячий десяток рогатих тварин скубали травичку, а навколо метушливо боролися ще не пророслими ріжками оленята. Ксеня клацнула камерою. Один із оленів підійняв голову. І почав повільно йти на дітей, які сховалися за кущами.
Увечері Ксеня зрозуміла, що вона й не помітила, як минув головний біль та перестало дерти в горлі.
Розділ 18. День Кавуна!
У "Інтернаціональний день" після сніданку дівчата почали збиратися: крутити волосся, заплітати кіски. Кожна дівчинка мала бути богинею.
Коли гудок сповістив про початок свята, загони попрямували до сцени, де вже зібрався натовп вожатих та гостей табору "Чайка". Хлопчики теж були в різноманітних костюмах: Робін Гуд та його команда, лицарі Круглого Столу.
У Ксені настрій був піднесений, але й помітно трусило від хвилювання. Це ж потрібно виступати на сцені перед сотнями очей! І серед глядачів – Ерік.
Свято розпочалося з підняття прапорів всіх країн, представлених того дня на майданчику. Першими виступали красуні-богині загону "Білокрилі".
Ерік брав участь у стрибках у мішку, але переміг улюбленець всіх дівчаток, Рей. Ілона вітала Рея, даруючи йому вінок та медаль із почесним званням Зевса.
Ксеня теж подарувала Еріку вінок.
Далі були різноманітні концертні виступи. Найбільше Ксені сподобався танець китаянок. Серед хлопчиків відзначилися прованські трубадури, котрі виголошували поетичні рядки, присвячені молодим панянкам. А біля басейну вже чекала святкова вечеря. Завершував ряд наїдків стіл із порізаними кавунами. Раптом зазвучала запальна кубинська музика. Танцювали всі, хто вмів і не вмів, бо ритмічні мелодії кликали за собою. Згодом у небо злетіли величні салюти. На території табору ввімкнули ліхтарі, і вожаті почали збирати свої загони.
Ерік прибіг і запросив Ксеню на родинний вікенд до свого додому, пообіцявши показати Атлантичний океан.
Розділ 19. Знайомство
Наступного дня Ксеня розказала Лолі про запрошення і запитала, як поводитись. Лолі читала їй книжку про етикет.
Суботнього ранку Ксеня одягла літню сукню, закинула наплічник і побігла на зустріч з батьками Еріка. Батько Еріка – вусатий пан Семі сказав, що у його найкращого товариша є сусід з України. Мама Еріка, Розі, запропонувала поїхати на сніданок до кафе на узбережжі, потім погуляти на пляжі, потім показати місто, а ще пізніше повечеряти вдома. До них мали ще приєднатися дядько Пітер та тітка Джоана.
Вони сіли у авто і поїхали в кафе. Пані Розі розповідала, як вони переїхали до Нью-Берна, як їм подобається клімат Північної Кароліни, як у Колорадо вони мерзли від постійних затяжних зим.
Усі стояли біля столиків надворі, а перед очима дівчинки відкрилася океанська велич. Сніданок був смачнющим, але Ксеню вабив океан. Їй хотілося швидше вибратися з-за столу і побігти до дужих хвиль.
Доріжка набережної була викладена з дерев'яних балок. Ерік захопив свої та Ксенині сандалі та підстрибував босоніж, насвистуючи веселу мелодію.
Пан Семі розповідав про їхній сад. Неподалік ішов чоловік у картатому картузику, а за ним, крок у крок, ступав вухатий пес – басет-хаунд. Ксеня не втрималася і запитала дозволу погладити собаку, якого звали Туті. Пана звали Лео.
Пані Розі тепло розпрощалася з господарем басета і всі побігли наввипередки до океану.
Дівчинка по кісточки зайшла у воду. Велика синьо-зелена хвиля вдарила щосили й щедро облила Ксеню – сукня стала геть мокрою, а сандалі попливли в океан. Вдарила нова хвиля, і тепер Ерікові сандалі попрямували за дівчачими.
Вони ще посиділи край берега, дивуючись силі води, назбирали трохи океанських мушель і рушили до міста.
Розділ 20. Цікавинки
Тато Еріка розповідав про Нью-Берн, яке назване на честь столиці Швейцарії. Колись тут було багато швейцарців, але згодом вони поїхали, хоча дехто й залишився.
У трамваї для екскурсій Ерік сидів поряд із Ксенею й часом ледь-ледь торкався її руки. Ксеня, Ерік, пан Семі та пані Розі прогулялися сувенірними крамничками, де Ксеня отримала від пана Семі скриньку з мушель та засушених водоростей. А вже згодом пан Семі відвіз усіх додому на родинну вечерю.
Пан Пітер та пані Джоана вже чекали на них у дворі. Тітка встигла випекти капустяний пиріг за спеціальним українським рецептом, котрий віднайшла в кулінарній книзі народів світу.
Поки накривали стіл, Ерік показав Ксені свій сад. Ерік вів дівчинку стежкою, обсадженою пахучими квітами. Аж раптом він замовк, схопив якусь шматину, націлився та кинув її. Ксеня розгублено кліпала, не розуміючи, що відбувається. Він зловив зелених папужок. Вони були чиїсь, бо мали номерки. Для папуг знайшлася клітка.
Посмакувавши пирога та лимонаду, діти взялися навчати папуг розмовляти. Дівчинка розпочала навчати папуг українських слів. Ерік сам, як той папуга, цілісінький вечір повторював кожне Ксенине слово.
Ксеня їхала назад до табору, вкотре мовчки споглядаючи вже звичні краєвиди. На серці було трішки мрячно: за тиждень літак понесе її назад до України. Їй дуже хотілося додому! Але ж Ерік!.. Вона буде за ним сумувати. Її щоки запашіли.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ 21. От і все!
Дівчата вже розпочали пакувати валізи. У таборі витала атмосфера прощання. Бал свічок мав стати останнім спільним вечором для хлопчиків і дівчаток.
Якось після вечері Ксеня, під керівництвом Лолі, підписувала листівки з подякою батькам та родичам Еріка. Вона планувала передати їх Еріку під час останньої їхньої зустрічі. Аж раптом тричі пролунав протяжний гудок.
Йорі прибігла і сказала, що на табір іде ураган. Щойно дали штормове попередження. Директор поквапом розказала про план дій. Старші й сильніші мали допомагати носити до великих кают-сховищ човни, каное та рятувальні шлюпки. Молодші ж мали зачиняти всі вікна на спеціальні замки, прибирати розважальні споруди, замикати дерев'яні двері.
Люди рухалися по табору, мов метушливі комахи. Згодом діти з вожатими поховалися по каютах. І діти, і вожаті сиділи нерухомо, прислухаючись до кожного пориву вітру, до кожної дощової краплини.
Ксеня попросила Лолі передати листівки Ерікові, бо навіть адреси його не мала. Дівчата заснули під гучне гуркотіння за вікнами.
Уранці кухарі в дощовиках, по коліна мокрі, з повними черевиками води, принесли сніданок. Дівчатам виходити надвір забороняли. Дівчатка нудилися, сумували, хвилювалися.
В обід місцевість так залило водою, що річка вийшла з берегів, а калюжі сягали колін. Але ураган відступив. По обіді усі прибирали територію табору.
Вкладаючи речі у валізу, Ксеня все переглядала мушлі з океану, світлини, зроблені в Еріка вдома. Дівчина хотіла з ним зустрітися. І раптом прибігла Лолі і сказала, що "Вечір свічок" все-таки буде.
Дівчатка пішли у їдальню. Ксеня підійшла до свого місця й сіла, оглядаючись. Раптом хтось затулив їй очі. Це був Ерік. Він подарував дівчині на згадку свою найулюбленішу річ – шарф. Ксеня віддала листівки.