У бабусі Віри хлопці дещо дізналися: дружина Немировського і двоє синів зараз на морі відпочивають.
Хвилин сорок сиділи, зовсім знудилися. А потім – почалося. Ціною неймовірних зусиль Туман видерся на паркан Немировського, а потім вскочив на подвір'я. Хлопці розуміли, що чоловік хоче щось поцупити. З темних вікон будинку блиснуло слабеньке світло: Туман світив ліхтариком.
Данило сказав Богданові (оскільки той був сильніший) кидати у вікна каміння. Шибки розліталися в темряві з веселим дзвоном. Камінців Богдан не жалів – прицільно лупив по вікну, цілячись на світло від ліхтарика. Після п'ятого попадання друзі вирішили, що досить, і поспішили назад у свій сховок. З'явився Туман і чкурнув у темряву. Раптом засвітилися всі вікна будинку дядька Сашка. Сам він вискочив за хвіртку і закричав: "Стій!". Чиїсь міцні руки схопили хлопців.
Розділ 15
У якому друзям щиро дякують за хуліганство
Сусід, якому належав той бузок, спіймав хлопців, і вони опинилися просто перед розлюченим дядьком Сашком. Дядько знав хлопців і питав, навіщо вони це зробили. Данило пояснив, що вони побачили злодія, не знали, що робити, тому і кидали камінням. Усі пішли у хату Немировського. У кабінеті був розгардіяш. Дядько сказав, що ліг раніше спати, бо боліла голова. Тоді запитав хлопців ще раз, що сталося. Данило сказав, що йшли на рибалку, раптом побачили злодія. Хлопець навіть для переконливості шморгнув носом. Дядько потис хлопцям руки і подякував за допомогу. Потім з сусідом пішов дзвонити у міліцію. А хлопці лишилися самі. Данило дивився на папери, що лежали на землі. Один аркуш з якимось віршем машинально сховав у кишеню. Дядько вернувся і сказав, що міліція вже їде. Про хлопців він нічого не сказав. Тому Бодя й Данило побігли додому.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ 16
У якому наші герої читають вірші
Про аркуш у кишені Данько згадав лише вранці. Розбираючи "курячий" почерк Немировського, Данько прочитав:
Поглянь на браму, сковану замками
І сховану умілими руками,
Де тьма і вільгість осідають вглиб.
Вона в пітьму засмоктує проміння,
А далі за оздобою каміння
Лиш темне дно, мов хованка для риб.
Мій добрий друже, для мандрівника,
А надто для його виправи,
Є знахідка прадавня і важка…
Тож поспішай до лицарської справи,
Облиш усе, крім мудрої забави,
Коли чекає золота ріка.
Богдан нічого не зрозумів і говорив, може дядько Сашко вирішив поетом стати. Данило ж вважав, що вірш писали давно, а Туман у дядька Сашка шукав те, що не знайшов у покинутому маєтку. Бо вони шукають щось, але роблять це наввипередки і Туман підозрює, що дядько Сашко бреше. Тому й стежить за ним.
Зранку Данило розпитував бабу Віру про маєток. Вона порадила піти до діда Гайдамаки, який раніше директором музею у містечку працював, а тепер там сторожує. Це був дід Льоньки.
Кожен з хлопців хотів розказати все Галці, але разом порадились не розказувати.
Розділ 17
У якому говорить про козацький скарб і згадують Золоту булаву
На березі річки друзі знайшли Льоньку і його банду. Покликали Гайдамаку на бік і попросили відвести до діда. Льонька погодився. Тільки він теж хотів усе почути, про що говоритимуть. Богдан згодився.
Жив старий Гайдамака недалеко від невеличкого міського краєзнавчого музею. Уся дідова кімната була в картинах з козацькою старшиною. Була й картина з маєтком полковника Лиховія в часи свого розквіту.
Данило сказав, що він онук Віри Ланової, а Богдан його друг. Дід знав батька Данила – Миколу Ланового. Данило збрехав, що в школі на канікули задали написати твір про щось таке, як маєток.
Дід розповів історію про козацького полковника Івана Лиховія, який побував у турецькому полоні. Він там шахи освоїв і навіть свободу собі виграв: зіграв з турецьким пашою сім партій. Якби програв скарали б на горло. Але він виграв – і став вільний! Коли з полону повернувся – золоту булаву з рук самого гетьмана отримав.
Полковник Лиховій оселився тут і збудував родовий маєток. Двоє дітей у нього народилося – Петро й Павло. Тільки коли цариця Катерина почала козацькі вольності скасовувати, молодий Павло вирішив за Дунай разом з батьком іти, а Петро, старший за нього, зрадив і погодився цариці служити. Не витримав лихої звістки старий Лиховій раптово зліг і вже не піднімався. Та перед смертю вирішив зрадника покарати. Усе своє золото синам заповів. Тільки Павло свою частку отримав, а Петро міг її дістати лише після того, як знайде, де хитромудрий батько ту бочку золотих червінців заховав. А в бочку старий полковник і золоту булаву поклав. Після смерті батька Петро наче збожеволів – почав козацький скарб шукати. Для цього навіть заліз у борги, знайшов лихих людей, аби відшукали Павла в чужих землях і папери в нього викрали. Паперами виявилася грамотка, на якій вірші написані. Петро помер і нічого не знайшов.
Розділ 18
У якому наші герої шукають короля
Хлопці вмостилися в садку і знову за вірш узялися. Бо це була зашифрована підказка, яку ніхто не міг до цього часу розгадати. Данило вважав, що скарб десь закопаний, під якимось "королем". Богдан вважав, що у першій частині вірша йдеться про підземелля, а у другій про будинок, де відпочивають мандрівники.
Хлопці вирушили до будинку. Данило показав на парадний вхід, над яким угорі був темний контур якогось малюнка. Малюнок дуже нагадував королівську корону. Колись вона була золота, потім комуністи її здерли. Хлопці залізли у будинок, аж раптом сюди наближався патлатий лиховісний Туман. Хлопці заховалися за стіною, а Туман зістрибнув з підвіконня всередину. Насвистуючи, він пройшов у велику залу.
Розділ 19
У якому Данило з Богданом бачать справжній пістолет
Туман на когось чекав. Незабаром прийшов дядько Сашко. Туман тримав руки в кишенях, проте Немировський не збирався здоровкатися. Дядько Сашко питав, навіщо Туман вночі приходив у його будинок і взяв папір з загадкою. Туман брехав, що це не він. Коли на нього посунув Немировський, виставив пістолет. Дядько Сашко зупинився, навіть мимоволі руки підняв.
Туман говорив, що його не влаштовує, що Немировський золоту булаву шукає нарізно з ним. Бо навіть, якщо Сашко знайде золото, не зможе ніде продати тих червінців. А Туман знайшов покупця, і з гроші Сашком поділять на дві частини. А якщо не хоче, то продірявить його.
Чоловіки розійшлися, заспішили звідси й хлопці. Але відійшли недалеко: з кущів вийшла Галка і заступила дорогу.
Розділ 20
У якому сварка з Галкою і поява дядька Семена псують друзям життя
Галка сварилася з хлопцями, бо не розповіли, як злодія у Немировського ловили. Вона думала, що хлопці з нею дружать, а вони нічого не розказували. І перш ніж хлопці встигли щось заперечити, дівчинка свистом гукнула Футбола і гордовито рушила геть.
День був не найкращий. Баба їхала в Миргород до хворої сестри, а з Харкова їхав до хлопців дядько Семен. Данько не любив дядька. Цей дядько був двоюрідним братом Данилового батька. Дядько Семен, чим би він там у своєму Харкові не займався, був дуже розумний. До того ж постійно про свій розум торочив, хоча в розмові постійно перемішував слова і неправильно ставив наголоси. Тато якось пояснив Данькові: дядько Семен не вивчив грамотно жодної мови. Мудрі книжки він не читав, а буквально штурмував, брав їх у облогу, хоча мало що розумів. Але вперто вірив, що той, хто читає розумну книжку, у якій прості речі пояснюються складними реченнями, сам стає розумніший.
І все б нічого, якби не одна найгірша дядькова звичка: він намагався вчити всіх довкола, а особливо – дітей. Дорослі ще могли з ним якось боротися, а ось дітям, котрі ще вчилися в школі, це було неможливо.
Розділ 21
Який змусить вас щиро співчувати нашим героям
Після сніданку бабуся Віра попрощалася й пішла на автобус. Хлопці спробували втекти до своєї кімнати, але дядько Семен рішуче пішов за ними. Дядько почав виховну бесіду про шкідливість телевізора, про користь книжок. Мова дядька була недосконала, він використовував суржик і багато російських слів. Дядько розглянув книжки хлопців: "Острів скарбів", "Одіссея капітана Блада", "Тореадори з Васюківки". Ці книжки йому зовсім не подобалися. Дядько посадив хлопців за стіл, витяг з сумки і дав кожному новенький учнівський зошит у клітинку. Тоді видобув звідти ж книжки "Платон" і "Ціцерон". Хлопці мали виписувати з книг розумні думки. Зітхнули друзі, проте нічого не поробиш.
Під вечір, замучені розумними книжками та мудрими думками, Данько й Богдан не мали сил не те, щоб кудись іти гуляти.
На ранок їх чекало нове випробування. Дядько Семен увімкнув ритмічну музику, під яку Данило з Богданом майже годину робили різні гімнастичні вправи. Після сніданку дядько Семен довго розповідав, що таке шкідливі звички і як з ними боротися. Далі вони знову читали мудрі нудні книжки, виписуючи з них розумні корисні фрази. Після обіду дядько відправив обох полоти город. Доля зжалилася над друзями наступного дня.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ 22
У якому друзі нарешті розуміють, яким ще способом можна читати вірші
Вранці після обов'язкової вже і ненависної зарядки щось у якомусь лісі здохло: дядько Семен почав збиратися по справах. Але перед відходом дав завдання: знову виписати розумні думки з розумних, але таких нудних книжок, помити всюди підлогу і навести лад у саду.
Хлопці для окозамилювання виписали по кілька речень з грубезних книжок, а потім відсунули їх і поклали перед собою на стіл аркуш із віршем-загадкою. Кілька хвилин мовчки дивилися на нього, перечитуючи кожен про себе:
Поглянь на браму, сковану замками
І сховану умілими руками,
Де тьма і вільглість осідають вглиб.
Вона в пітьму засмоктує проміння,
А далі за оздобою каміння
Лиш темне дно, мов схованка для риб.
Мій добрий друже, для мандрівника,
А надто для його виправи,
Є знахідка прадавня і важка…
Тож поспішай до лицарської справи,
Облиш усе, крім мудрої забави,
Коли чекав золота ріка.
Данько раптом зрозумів, що у вірші мусить бути якесь зашифроване послання з точно вказаним місцем сховку. Богдан сказав прочитати вірш по вертикалі.