Іван Сенченко — Діамантовий берег (стислий переказ по главам)

Стислий переказ, виклад змісту

Сторінка 3 з 3

Приїхала машина за дітьми і вченими.

Розділ 24

Пилип і Хома привели Люсю до самого підніжжя Кам'яної гори, тільки не з того боку, де гніздо з осами, а від річки. Під могилою Люся побачила величезну авіаційну вирву. Там Пилип запхав руку у ямку і витягнув людський череп. Хлопці, як і Люся, дивилися на череп з ляком. Нарешті Пилип сказав, що там не череп був, а коробка, і в тій коробці блиснув діамант. Хома підтвердив. Пилип ще копирсався в землі і раптом витягнув ту саму коробку, котру хотів подарувати Люсі. Все, що було в коробці, Куприк висипав на свою матроську майку, знявши її для такої нагоди. Всі стояли, тісно збившись, навколо. Наперед вийшов Тимофій, дивився на знахідку, і очі його взялись дивним блиском.

Куприк лічив скарб, а Женька все записував у журнал. В коробці було сховано золоті портсигари, золоті годинники, золоті персні, золоті ланцюжки, золоті медальйони. Крім цього, серед скарбу Куприк знайшов жіночу окрасу для голови, яку дівчата почали міряти.

Коли між скарбами знайшли обрубаний палець, Люся уявила картину, як фашистські грабіжники ходять з хати в хату і тягнуть, що можуть. Певне, це ж саме подумала й Оля.

Потьмянів скарб і в очах у Пилипа. Вчитель сказав, що це народне добро і його треба повернути.

Скарб перенесли в табір. Поставили в кошик, а цей кошик разом з другим кошиком перекинули Явтухові через спину та й рушили до села Рудного, щоб там заночувати.

Стислий скорочений переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

Розділ 25

Золота знахідка не давала Тимофієві спокою. Тимофій хотів, щоб це золото належало йому. За скарб він міг накупити собі чого завгодно.

Коли до Рудного залишилося не більше десяти кілометрів, почало збиратися на дощ. Експедиція отаборилася. Майже встигли поїсти, і почалася злива. В палатці було тісненько, зате весело.

Коли Пилип вийшов з палатки, то побачив, що вода залила всю балку і тепер добиралася майже до палаток. Вчитель сказав перенести палатки в інше місце.

Розділ 26

Куприк під час зливи зиркав на свої ноги – придивлявся, чи не почали видовжуватися. Тимофій весь час думав про золото. Перед зливою хлопці розв'ючили Явтуха і скарб сховали в палатку до Григорія Савича.

Та ось піднялася ця веремія з перенесенням на нове місце. Тимофій кинувся до Явтуха, перекинув йому через хребет обидва кошики і все намагався зробити так, щоб кошик із золотом, як і вдень, висів з лівого боку. План у нього був такий: коли рушать палатки, він одстане і зробить, що надумав.

Тимофій, ковзаючись по мокрій траві, ішов позад осла, підштовхуючи його руками. Тимофій обійшов Явтуха зліва. Від хвилювання йому й дух забило. Руки почали трястися, так що насилу підняв їх, щоб дотягтися до кошика. І дотягся. І торбину намацав. Але на цьому все й закінчилося. Над головою торохнув грім, блискавка засліпила Тимофія.

А тепер час розповісти про дядька Гарасимчука, який пригощав сигаретами Костя і Сашка. Він переслідував Костя і Сашка і знав про скарб, що викопали Пилип і Хома. Під час зливи і перенесення палаток створилася така картина: попереду йде Явтух; трохи збоку за Явтухом крадеться Тимофій, чекаючи нагоди, щоб застромити руку у кошика; за Тимофієм чалапає навшпиньки Гарасимчук; цей приміряєтеся, як відштовхнути Тимофія і зробити те, чого не встигне Тимофій. А ззаду йшов Білан, якого налякався Гарасимчук. Так у нього нічого і не вийшло.

Вовкодав ішов, не спускаючи очей з Явтуха і з кошиків. І ось він помітив, як Тимофій, котрий увесь час підпихав Явтуха, враз прудко проскочив вперед і простяг руку до кошика і почав порпатися. Білан схопив Тимофія за вухо і поволік до усіх так, як виводив Явтуха.

Розділ 27

Всі інші члени експедиції про це нічого не знали. Встановили палатки і у спеціальній печі, яку зробив Куприк, намагалися запалили вогонь. Та раптом Оля занепокоїлася: немає Тимофія. А потім усі побачили вовкодава і Тимофія. Хома перший здогадався, що Тимофій захотів золота.

Злодій почав виправдовуватися, що Явтуха підганяв, а Білан, мабуть, подумав, що чужий. Григорій Савич зробив те, чого ніколи не робив раніше: простяг руку і поклав її на голову Тимофієві. Рука Григорія Савича була тепла, велика.

Невідомо, як складеться життя Тимофія, але скільки б не проминуло років, а цієї хвилини він не забуде ніколи. Та Хома сказав, що раніше хлопці скарб переховали в клумачок до Куприка, і Григорій Савич знає про це. Від цього повідомлення Тимофій аж присів, зробився якимсь маленьким. Йому так стало жаль себе, що він аж заплакав.

За годину експедиція ввійшла в село Рудне.

Розділ 28

Експедиція зупинилася в теплій хаті Мишка. Мишко був одноліток хлопців. Зранку Мишко не дуже хотів помогти бабі по господарству. А Куприк допоміг бабі злізти з печі, приніс води, нарубав дров.

Григорій Савич здав знайдений скарб у сільраду.

Прийшла поштарка і розповіла, що у Новопшеничному змагалися баба Галущиха та Ієреміада. Ніхто нікого не переміг.

Оля змінила своє ставлення до Ієреміади. Мабуть, вона справді любить Григорія Савича, бо чого б ганялася за ним по дорогах і призначала побачення в Білій Криниці.

Тим часом на мотоциклі привезли Ієреміаду, яка почула, що експедиція знайшла скарб, через який на експедицію напали грабіжники. Ієреміада хвилювалася за Григорія Савича.

Сцена зустрічі Ієреміади з Григорієм Савичем втратила для хлопців всякий інтерес. Хлопці каталися на мотоциклі.

Всі посідали за стіл. Оля та Ієреміада порозумілися. Всі готувалися вирушати додому. Від Рудного три переходи до Білої Криниці. Там і закінчувався маршрут. Пилип хотів вирвати квітів і подарувати Люсі. Куприк запасався кормом для Явтуха. Тимофій мовчки сидів під огорожею.

Оце й кінець. Було б гарно зустрітися років через п'ять-шість і поглянути, що сталося з цими хлопцями.

Стислий скорочений переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу.

1 2 3

Інші твори Івана Сенченка скорочено:


Дивіться також: