Марина Павленко — Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських (переказ змісту)

Стислий переказ, виклад змісту

Сторінка 5 з 5

То був Васюня, дід Івана, який, виявляється, не помер на війні. Жінка його заховала у льосі та тримає вже понад тридцять років. Коли Толик виліз із погреба, то суворо заборонив зносити його, та ще й вигнав покупців з двору.

У Катерини

Софійка допомагала батькам з ремонтом та все думала про Кулаківських. Де ж тоді Катерина? Треба було повернутися у часі в ту світлину, на якій вона була зображена. Як виявилось, у Катерини був хлопець Семен, з яким вона пішла до своєї матері Олени. Там стає зрозуміло, що вони хочуть одружитися, але скромно, бо після смерті Івана та його жінки було б негарно робити гучне весілля. Малий ще тоді Толик жив з Оленою. Жінка, як і завжди, нікого не пускала до льоху, бо боялася, що хтось може впасти на крутих сходах.

Нічого нового дівчинка не дізналася.

До Києва

Сніжана попросила племінницю поїхати з нею та з Пустельником до Києва, щоб на випадок, коли у нього є діти та дружина, вона могла виплакатися в дружнє плече. Художник, якого звали Сергієм, з захопленням показував коханій та Софійці Київ, розповідаючи про кожну вуличку. Жив він у вузенькій квартирі, де і залишилися ночувати тітка з дівчинкою. Сергій пішов до батьків. Колишня комірчина графського маєтку навалювалась на гостей вікном, у якому виднілися маленькі вогники, що навівали сон.

Такий тісний світ!

Дівчинці подобався Київ та Сергій, який купував їй та Сніжані морозиво. Її улюбленим місцем став двір будинку, у якому жив художник. Очевидно, що колись він був чудовим та не так густо населеним. Блукаючи двором, вона виявила, що тут був той самий чорний хід, через який Мішель виводив Юзефу. Пустельник сказав, що це справді колишній маєток панночки, і ходить легенда, ніби вона досі привидом блукає по дому.

Всі знайомі, всі свої

Софійка обладнала собі маленьку хатинку у дворі, перетягла туди іграшки, які знайшла по закутках, та усамітнювалась там, чекаючи свого принца. Але прийшла маленька дівчинка Іра, яка попросила погратися з Софійкою. Дівчина була ще одною дитиною Валентина Білого, який покинув і цю сім'ю. Сніжана не здивувалась.

Додому

Сергій, Сніжана та Софійка їхали з Києва. На Пустельника там чекало знайомство з ріднею коханої. А також вони збиралися подавати заяву до РАГСу. І хоч прізвище Кавун не було таким гарним як Білий, тітку це хвилювало в останню чергу.

Софійка ж вирішила не гаяти часу та відправитися відразу до Катерини. Вона поверталася до дому, в якому тепер жила, до Семена та його рідні. Дівчині з майбутнього цей будинок здався дуже знайомим.

Катруся не була схожою на інших Кулаківських: вона була доброю та милою. Однак прокляття не оминуло і її. Молодиця варила борщ, наспівуючи "Іди, іди, дощику! Зварю тобі борщику!". Для невидимої гості ця пісня була не дуже приємною. Вечеряли лише свекруха та баба Семена. Катерина чекала чоловіка. Надворі була гроза, але Семенко з батьком встигли повернутися. Молодий купив своїй Катрусі багато гостинців, одним із яких була… блакитна стрічка, що так пасувала до її синіх очей. Раптом блискавка вдарила у стару шовковицю, і сяйво пронизало всю кімнату. На годиннику була дванадцята. Катерина та її родичі були мертві.

Софійка зрозуміла, де вона раніше бачила цей будинок. Це було місце, на якому зараз стоїть її багатоповерхівка. А цей будинок і був тією загадковою квартирою.

Розслідування триває

Софійка довго думала, як треба було зарадити біді, адже саме тоді небо зійшлося з землею. Розбудили її батьки, які попросили доню допомогти з прибиранням, адже сьогодні Сніжана повинна була знайомити родичів зі своїм Сергієм.

Коли вона знову виносила сміття, то зустріла бабу Валю з Фунтиком та запитала, що раніше було на місці їх будинку. Бабця підтвердила, що ходили чутки, немов тут хтось згорів.

Софійка була рішуче налаштована вберегти Катерину від біди. І для цього їй потрібна була ще одна світлина дівчини з синіми очима.

Хто така червоноголова?

Софійка знову прийшла до Вадима за фотографіями. Довелося йти до його бабусі просити світлини Катерини. Та розповіла, що Гордію Кулаківському очі на світлині виколола Олена в одну грозову ніч і говорила, щоб його осліпило. Софійка зрозуміла, що це була та сама ніч, але осліпило Катерину у хаті Семенка. Тоді дівчинка попросила фотографію Олени, але через те, що вона людей цуралась, то й фото її не зосталось. Знайшлась ще одна фотографія Катерини. Бабця дала дівчинці ще й фото її Анатолія, щоб екстрасенс розказав, де він зараз.

Коли Софійка виходила від Кулаківських, то чула, як бабуся сказала Вадиму, що ця дівчинка краще за ту червоноголову, з якою він водиться. Це дуже образило дівчину, адже вона життям ризикувала заради хлопця своєї мрії, а він з якоюсь іншою. Коли вона підійшла до дому, то побачила Ірку Завадчук, чиє волосся палало червоним кольором.

Крадіжка

Софійка розповіла Сашкові про подорожі у часі й попросила допомогти попередити трагедію. Вони взяли з собою пилку, мотузку, Чорнобілку та повернулися у той день, коли Катря зробила фото. Закохані пішли у гості родичів Катерини, а Сашко з Софійкою – до хати Семена. Там вони вирішили спиляти шовковицю. Коли дерево вже майже впало, їх помітили господарі, і непрохані гості швидко щезли.

Скільки коштує життя?

Сашко із Софійкою думали, як же пробратися до хати Семенка та не дати статися трагедії. Вони вдягли старі лахміття, перекинулися жебраками та попросилися переночувати. Коли приїхав Семенко, то діти сказали, що вони знають того старця, який у дитинстві порадив батькам Катрі, як її вилікувати. Він просив їх передати, що на цю ніч їм потрібно сховатися у ямі, аби перечекати грозу, інакше може статися біда.

Довго господарів вмовляти не довелося, і вони всі разом пересиділи страшну ніч, прислуховуючись до звуків грому та блискавки. Потім по даху спокійно затарабанив дощ. Все минулося. Їм вдалося!

Нічні чудасії

Сашко та Софія захоплено обговорювали події, які вони тільки що пережили, як раптом побачили того самого сліпого старця. Він сказав, що вони зробили все, що від них вимагалося. Катерина та Семен, хоч і не мали дітей, але померли своєю смертю, а блискавка в той будинок так і не потрапила. Софійка ще запитала, чи знялося прокляття з Кулаківських, але старий вже десь щез.

Щасливі зміни

Прокинулась дівчина від телефонного дзвінка. Це був Вадим, який призначив зустріч під акаціями. Софійка думала, що вдягнути. Тут мама з Ростиком зайшли в кімнату та віддали прикрасу для волосся, яку дівчинці подарувала Сніжана. Тітка ще попросила червоні коралі на весілля.

Щаслива Софійка бігла до парку. Там Кулаківський повідомив їй новину, що прийшов лист від діда Анатолія, який писав, що скоро повернеться до жінки та онука. А також він згадував в листі, що виховувався він у тітки Катерини. Отже, все справді-таки подіяло, і прокляття знялося. Софійка чекала ще чогось романтичного, але Вадим запросив її у кафешку, від чого вся романтика розвіялася. Вона відмовилась і поспішила додому.

До старого парку

Повернувшись додому, дівчина знайшла на підлозі камінчик, завернутий у папірець. Сашко запрошував Софійку прогулятися старим парком, але дівчина, думаючи, що вони зустрінуть дорогою Вадима або Ірку, які могли б посміятися з її супутника, вирішила піти в парк з Чорнобілкою.

До таємничої квартири повернулися господарі, які чомусь раптово вирішили приїхати з Москви. На виході з парку зустріла Валентина з сином, які поверталися додому. Малий про щось захоплено щебетав. Мати кликала до столу. З їхньої розмови Софійка зрозуміла, що Валентин збирається поїхати до Києва навідати свою доньку.

Коло свого будинку дівчинка побачила, що її досі чекає Сашко з букетом польових квітів, тому вирішила обійти та зайти з іншого входу.

Наступного ранку її знову збудив дзвінок Вадима, який повідомляв, що приїхали його батьки. Вони помирилися і вирішили повернутися до свого єдиного сина. Вадим був не проти. В кафе він Софійку не запросив. Просто попрощався.

Ще одна таємниця шафи

Софійка вмостилася у шафі, перебираючи світлини. І раптом…Вона, вже доросла, приїхала з Києва до свого містечка, перебирає світлини, допомагає з математикою Ростику та сину Сніжани. Потім вирішила прогулятись і надибала ресторан, який дуже схожий на казковий морський світ з її улюбленої казки. У відображенні побачила себе такою, якою завжди мріяла стати. Знайомий голос Вадима запросив її підсісти до нього за столик. Кулаківський як завжди був при грошах, він намагався вразити Русалоньку мерседесом, але їй було все одно. До того ж, вона почула, що він досі з Іркою Завадчук, яка постійно вимагає з нього гроші.

Коли збиралась піти з ресторану, вийшов його власник, у якому вона впізнала Сашка. Він подарував їй квіти, сказав, що хоче бачити її кожного дня і зробив пропозицію руки та серця…

Софійка вдарилася об дверці шафи. Вона повернулася назад. Це було майбутнє? Шафа прорипіла слово, дуже схоже на "потерпиш".

Обнадійливий ранок

Вадим знову розбудив дзвінком та сказав, що його дядько теж повертається додому, а також передав, що бабця запрошує її на вечерю, але вона відмовилась.

Софійка почула як хтось кричить її ім'я під балконом. То був Сашко, який казав, що сьогодні була повня. На щастя, все було тихо, і нічого містичного не відбувалося. На мить дівчинка відволіклася, бо побачила Валентина, який йшов разом з Іринкою та про щось радісно їй розповідав.

Все добре. Ця казка — щаслива.

1 2 3 4 5

Інші твори Марини Павленко скорочено: