Тож наш лицар вирішив рушати праворуч.
Проїхали вони кілометрів з десять і побачили замок. Той-Що-В-Дуплі-Сидить пояснив, що вони опинилися у Блакитно-помаранчевому королівстві, де саме обирали князя. Під час виборів мешканці королівства дуже люті. Поки друзі гадали, як об'їхати замок, до них почали наближатися вершники. Третій Зайвий дуже злякався, Русалонька і собі перелякано з банки виглядала. Той-Що-В-Дуплі-Сидить сказав, що проти цього зачарованого королівства є лише одна зброя – яйця. Він свиснув, і де не взялися ворони, а в кожної в дзьобі – яйце. Птахи давай на блакитно-помаранчевих лицарів яйця кидати. У кого яйце влучить – той одразу лускає, як мильна бульбашка. Залишились на полі лише коні, а наші друзі вирушили далі.
Подія чотирнадцята
Третій Зайвий не помилявся, коли сказав, що всі небезпеки ще попереду. Небо над друзями почало вкриватися хмарами, все потемніло, знялася буря. Горчик не злякався, а Герць у торбі від радості підскакував, певно, знав, що чекає лицаря. На полі з'явилася потвора: крила на пів неба, залізною лускою вкрите, а голів на ньому – цілий пучок. Третій Зайвий одразу зрозумів, що це багатоголовий Змій. Може, той самий, про якого князь оголошував. У Змія виявилося дванадцять голів, і всі вони сварилися між собою, поки найбільша – Перша голова, не втихомирила усіх. Причиною сварки було те, що Дев'ята голова проковтнула старого злого смердючого гнома, від чого в Змія дуже страждав шлунок.
Подія п'ятнадцята
Голови продовжували міркувати, як лікуватися. Аж тут лицар Горчик запропонував рішення: треба заліпити скотчем рот Дев'ятої голови, щоб вона не ковтала різну погань. Дев'ята голова не хотіла цього, але інші голови схопили її й нахилили до третього Зайвого. Той швидко добрячим шматком заліпив рота голові. Скотч був золотим, і коли визирнуло сонце, іншим головам сподобався блиск. Усі голови захотіли, щоб і їх заліпили скотчем. За мить усі дванадцять голів виблискували на сонці. Тоді Горчик і Третій Зайвий швидко сіли на коня і втекли.
Подія шістнадцята
Невдовзі друзі почули вибух, а то Змія розірвало, бо у нього всередині вогонь, а роти закриті, тож не було можливості випустити. Третій Зайвий був вражений винахідливістю Горчика і сказав, що тепер його зватимуть Хитромудрий Переможець Дванадцятиголового Змія-Горинича. Горчик і Третій Зайвий поїхали далі, а Грець у торбі був дуже злий.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Подія сімнадцята
Доїхали вони до берега величезного озера і вирішили відпочити. Друзі заснули, а Кобурка пішла пастися. Тим часом Грець поліз в озеро. Передрімавши, Горчик і Третій Зайвий почали радитися, куди далі йти. З торби викотився Той-Що-В-Дуплі-Сидить і порадив зробити пліт і перепливти озеро. Він скочив до найближчого лісу, і вже звідти прийшли лісовики з колодами та мавки з різними їстівними припасами. Лісовики, мавки і потерчата швидко зробили пліт і зникли.
Подія вісімнадцята
Горчик причепив на щоглу своє знамено. Друзі зібралися у дорогу, Русалонька вирішила пливти озером, щоб трохи від банки відпочити. А от Кобурка ніяк не хотіла пливти на плоті. Довелося Горчику налякати її тим, що коли залишиться на березі, з'їдять її дикі звірі. Плавання нарешті почалося.
Подія дев'ятнадцята
Тим часом Грець поплив на дно до озерного владики, який звався Той-Що-Греблі-Рве. Виглядав він наче величезний короп і саме спав. Довкола були русалки, які обганяли від нього рибну дрібноту, щоб не збудила старого. Бо в озері тільки й спокою, коли Той-Що-Греблі-Рве спить. Грець збрехав русалкам, що два розбійники спіймали їхню посестру – маленьку Русалоньку, і везуть продавати за кордон. Одна чи дві русалки залишилися охороняти старого, а решта попливли до плота. Вони погрожували Горчику, але той сказав, що Русалонька сама хотіла їхати з ним до князя Галицького. Русалонька теж усе пояснила, русалки вибачилися і навіть допомогли: узялися за плота – і він наче катер швидко поплив. А Грець ледве встиг за ними і в торбу вскочив. Там його Той-Що-В-Дуплі-Сидить почав бити, бо зрозумів, що то Грець викликав русалок.
Подія двадцята
Добравшись до берега, Горчик посадив Русалоньку в банку, і всі рушили далі. Друзі зустріли десятеро чи дванадцятеро котів. Усі були різні – чорні, сірі, рябі, руді, і несли вузлики. Вони пояснили, що на їхнє село налетів Багатоголовий Змій-Горинич. Всіх людей поковтав, лише вони лишилися. А не було їх кому захищати, бо лицарі повтікали: одні на війну (там не так страшно), інші за кордоном (у хрестовому поході). А князя там не було, є лише князівна Кароля – дуже мудра і смілива. Вона сховалася у своєму замку, але Змій скоро і туди добереться. Допомогти їй може хіба Хитромудрий переможець Дванадцятиголового Змія лицар Горчик, слава якого попереду нього біжить. Почувши це, Третій Зайвий почав благати Горчика не встрявати у цю пригоду. Та лицар вирішив їхати рятувати князівну.
Проїхали друзі трохи і зустріли зграю псів. Ті розповіли, що Змій спалив їхнє княже місто, скоро добереться до замку князівни Каролі. Вона зібрала останніх захисників, сама із Змієм билася, але в того на місці відрубаної голови виростає одразу дві. Кароля чекає на славного лицаря Горчика. Наш лицар був дуже скромний і не зізнався, що це і він є той лицар.
Недовго друзі їхали, а перед ними вже і Каролине князівство.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Подія двадцять перша
Настав час розповісти про Каролю. Була князівна чорнява і кирпата, саме така, яку полюбляли собі на вечерю змії та страховиська. Але Красуня Кароля нікого не боялася. Бо була дуже задерикуватої вдачі. Виросла без батька-матері, тому робила все, що заманеться. Кароля навчилася їздити на коні, на шаблях битися, на вепрів і ведмедів полювати. І спис кидала Кароля лівою рукою, бо шульгою вродилася. Справжня шибайголова з неї виросла. А ще красуня Кароля зналася з Перестрічником та Гонихмарником. Ця трійця була нерозлий-вода. Якщо Кароля потрапляла у небезпеку, перший ворогів невідь-куди заводив, а другий хмар наганяв так, що кожен злякається. Сватався якось до Каролі неповороткий та опецькуватий князенко, то Перестрічник і Гонихмарник зробили так, що він про Каролю назавжди забув.
Подія двадцять друга
Була в Каролі одна потаємна мрія: з'явиться перед її замком принц-красень на коні і так закохається в неї, що з коня впаде. Потім почне робити для неї подвиги. Кароля кривитиме губи, а коли принц помиратиме від кохання, вона скаже, що вийде за нього заміж. І тоді буде велетенське весілля. Вона буде така прекрасна, що усі інші принци схочуть втопитися в ставку.
Подія двадцять третя
Коли з'явився Змій у королівстві Каролі, вона одягла лицарські лати, підперезалася мечем, зібрала з усього князівства своїх найхоробріших лицарів і рушила на бій. Та не встигло військо підійти до лігва Змія, як Кароля побачила, що всі лицарі тікають. Кароля залишилася сама. Вона викликала Змія. Той розсміявся і спитав, чи прийшла з ляльками. Князівна почервоніла, стала ще красивіша. Потім почала стинати голови, але їх кількість лише збільшувалася. Багатоголовий Змій-Горинич зареготав і сказав, що не буде їсти князівну, а візьме за дружину. Він наказав вертатися до замку, готуватися до весілля, а за три дні і він прийде.
Подія двадцять четверта
Тут саме до князівни докотилася слава про подвиги Хитромудрого Переможця Дванадцятиголового Змія лицаря Горчика. Кароля гукнула Перестрічника та Гонихмарника і наказала знайти лицаря. Ті погнали і дуже швидко знайшли дрібного-невеличкого лицаря на конику з пішим супутником.
Подія двадцять п'ята
Красуня Кароля уже виглядала і була здивована, що наближається невеличкий лицар, на героя зовсім не схожий. Князівна подумала, що знову хтось приїхав свататися. Вона вибігла і сказала, щоб лицар вертався, звідки приїхав, бо їй не до сватання. Лицар Горчик почервонів (бо дуже сором'язливим був), але сказав, що приїхав не женитися, а поглянути на страховисько. Були б вони посварилися, але Перестрічник і Гонихмарник щось нашептали їй на вухо. Кароля попросила вибачення, і пішли вони радитися.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Подія двадцять шоста
Кароля про все розповіла Горчику і Третьому Зайвому. Останній слухав-слухав, а коли про весілля почув, дуже щось занервував і попросив слова. Третій Зайвий вважав, що треба загадати Змієві загадки, щоб він відгадати не міг. Адже ці потвори люблять загадки. І поставити Змієві ультиматум: не відгадає – хай забирається з князівства. Друзі придумали загадки і не знали, що усе підслухав Грець. Коли вони заснули, Грець виліз з торби і побіг до Змія.
Подія двадцять сьома
Зранку наші герої рушили до печери Змія. Горчик запропонував умову: якщо Змій відгадає три загадки – вони битимуться з ним, а коли не відгадає – хай забирається з князівства на безлюдний острів Зміїний. Той погодився, бо вже знав усі відповіді на загадки. Відгадавши загадки, Змій сказав, що бій відбудеться наступного дня, і поліз спати у своє лігвище.
Подія двадцять сьома
Повернулися зажурені Кароля, Горчик і Третій Зайвий у замок. З ними були і Перестрічник та Гонихмарник. Тут з торби виліз Той-Що-В-Дуплі-Сидить і розповів, що знає зрадника. Та й розказав про всі Грецеві витівки. Той-Що-В-Дуплі-Сидить порадив лицарю відправити тепер Греця до Багатоголового Змія. Сам Той-Що-В-Дуплі-Сидить уже тричі відслужив Горчику, тому мусив зникнути.
Подія двадцять восьма
Горчик і Кароля вирішили йти битися зі Змієм. Третій Зайвий не хотів йти битися, але придумав одну хитрість. У нього був план. Князівна Кароля і так часто на нього поглядала, поки він думав, а це взагалі очей не зводить – так би його і з'їла, такий він розумний і дотепний.
Подія двадцять дев'ята
Вранці друзі почали готуватися до великої битви.