Да лучче єсть на своей земле костю лечи, ине ли на чюже славну быти.
(Літопис, за Іпатським списком)
У наших давніх літописах є одне оповідання, яке не блищить красою, не вихвалює героїв, але зворушує серце. У ньому таїться якесь пророкування, що підтримує надію й віру в ідеали тих, "котрі вже край свій рідний зацурали, занедбали..."
***
Жив колись у Києві в неволі улюблений син половецького хана, малий хлопчина...
Читати скорочено за 3 хвилини →
У давніх літописах є одне оповідання, яке не блищить красою слів, не вихваляє героїв. Але є в ньому щось таке пророче, є дає надію, віру в ідеали тим, котрі край свій рідний занедбали.
У Києві жив у неволі син половецького хана. Князь Володимир Мономах узяв його під час походу, тримав при дворі, оточив розкошами й славою. Хлопець помалу став забувати рідний стен а край чужий, чужі звичаї почав уважати за свої.
Не так жилося ханові. Він сумував за дитиною, страждав...
Читати скорочено за одну хвилину →
Да луче єсть в своєй землі костью лечі,
інелі на чуже славну биті.
Літопис по Іпатському списку
В давніх літописах наших
Єсь одно оповідання,
Що зворушує у серці
Найсвятіші почування...
Читати скорочено менше, ніж за хвилину →