Генрі Водсворт Лонгфелло — Пісня про Гайавату (стислий переказ)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 2 з 3

Та Гайавата знайшов серце осетра і здавив його руками. Нама помер, викинувшись на побережжя. До нього почали злітатися Кайошк – крикливі чайки. Гайавата крикнув їм, щоб допомогли йому вийти з неволі. Чайки заходилися клювати, і Гайавата вийшов з черева риби. Він одразу покликав Нокоміс, яка три доби разом з чайками зривала жир з велетенської риби.

IX

ГАЙАВАТА І ПЕРЛИСТЕ ПЕРО

Там, де ллється Гітчі-Гюмі, де шумить Велике Море, Нокоміс простягла сердито руку і сказала Гаяваті, що там живе лютий ворожбит – Меджисогвон — Дух Багатства. Всі народи називають його Пером Перлистим. Саме Меджисогвон вбив батька Нокоміс.

Гайавата взяв свій лук, стріли, пірогу, рукавиці і вирушив до душогуба. На дорозі траплялося багато перешкод, але Гайавата таки добрався до Перлистого Вігваму і запустив у нього стрілу. Меджисогвон вийшов до Гайавати з голови до ніг у зброї, розмальований жовтими і червоними фарбами, прикрашений орлячими перами. Він почав насміхатися з Гайавати, проганяти його до баби Нокоміс, погрожувати, що уб'є його, як старого батька Нокоміс. Між ними почався великий бій, який тривав до присмерку. Зелений дятел підказав Гайаваті, що треба стріляти у тім'я ворога, бо тільки там застрягне стріла. У той мент, як Меджисогвон нахилився взяти камінь, Гайавата вистрелив прямо в тім'я. Це допомогло, і Меджисогвон загинув. Гайавата взяв крові, покликав дятла і пофарбував на його голівці гребінь. Відтоді Мема носить на голівці червоний чубок. Потім Гайавата забрав собі всі скарби Меджисогвона, повернувся додому і роздав їх народу.

Х

СВАТАННЯ ГАЯВАТИ

Гайавата почав все частіше думати про красуню Міннегагу з сторони диких Дакотів. Він вирішив взяти її за дружину. Коли Нокоміс сказала, що ця дівчина з Дакоти, землі їхніх ворогів, Гайавата відповів, що візьме дівчину для того, щоб покінчити з усіма чварами.

Він прибув у край Дакотів і зайшов у вігвам стрілороба. Дакот привітно поставився до Гайавати, запросив у господу. Гайавата розповів про Нокоміс, про своїх друзів, про мир і злагоду у селах Оджибусїв і Дакотів. А потім додав, що для зміцнення миру і спокою просить пустити з ним Міннегагу. Старий дав право вибору дочці. Міннегага погодилася.

Так посватався Гайавата, взяв собі красуню жінку, і вони пішли додому. Їм весело йшлося через гори та долини, кручі і ліси. Там, де дорога була важка, Гайавата ніс дівчину на руках.

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

XI

ВЕСІЛЛЯ ГАЯВАТИ

На весіллі Гайавати музика Чайбаябос влаштував справжнє свято, а невтомний оповідач, майстер говорити – Ягу, усіх веселив розповідями. Нокоміс справила для онука пишне весілля. Щоб запросити усіх сусідів на весілля, вона посилала по вербовій гілці.

На весілля гості посходилися в барвистому одягу, в намистах, в косах були заплетені пера, на всіх були найдорожчі хутряні убрання. Після святкового обіду Нокоміс набила усім люльки добрим південним тютюном. Потім безтурботний Єнадізі, всім відомий забіяка, показав свій танець. Згодом Чайбаябос співав ніжну і жагучу пісню. А потім старий хвастливий Ягу, який для ще для маленького Гайавати зробив першу люльку, який показав йому, як робити лук і стріли, — сказав, що гості зараз почують найдивнішу казку-байку, чарівне оповідання про Оссео, який зійшов із Вечірньої Зорі.

XII

СИН ЗОРІ ВЕЧІРНЬОЇ

Ягу почав розповідати про Чародія Оссео, який зійшов колись дуже давно з Венери. Він жив на Півночі з десятьма красунями дочками. Найкраща між ними була Овіні. Усі її сестри вийшли заміж за вояків, але Овіні не швидко обрала молодого. Дівчина була мовчазна, сумна, сувора і свавільно-вередлива. Багатьох гарних хлопців вона прогнала, а вийшла за убогого Оссео. Він був старий, гидкий і хворий, вічно кашляв, але серце його було молоде і прекрасне.

Раз увечері сестри з чоловіками йшли на свято. Оссео та Овіні йшли позаду. Чоловік був сумний і дивився в далечінь на Зорю жаги й кохання. Він тихо прохав батька зглянутися на нього. Старші сестри чули його слова і говорили між собою, що було б добре, якби на дорозі було дерево і Оссео спіткнувся та звернув собі голову. По дорозі, в нетрях лісу, дійсно лежало дерево, дуб, покритий мохом. Оссео наткнувсь на дуб і скакнув у дупло. Туди він потрапив старим, гидким, безсилим, але вийшов струнким, високим, молодим, вродливим і дужим юнаком. Так до нього вернулася молодість і врода. Та от Овіні у ту ж нить стала старою бабою. Оссео не сміявся, не кинув Овіні. Вони прийшли на бенкет, але Оссео сидів весь час у задумі і дивився то на Овіні, то на далекі зорі. Раптом з неба почувся тихий голос, який звертався до Оссео, просив йти до нього, щоб стати духом. Цей голос чув лише Оссео, але він все зрозумів. Вігвам почав підноситися у повітря, а всі гості раптом стали птахами, залишилась тільки одна стара Овіні. Оссео закричав з болем, і раптом до неї вернулися молоді літа. Вігвам спустився на Вечірню Зорю. Там усіх зустрів батько Оссео. Це був уже старий дід. Він наказав синові повісити клітку з птахами (вігвам) над дверима.

Оссео та Овіні щасливо жили з батьком, а в клітці довго щебетали і літали птахи. Коли Овіні народила сина і він підріс, батько змайстрував йому лук, відчинив клітку і випустив птахів. Хлопчик смертельно поранив одну пташку, яка раптом стала людиною, дівчиною-красунею. І стрілець, відважний юнак, відчув, що хтось спустив його на якийсь острів. А за хлопцем падали птахи і вігвам. Оссео та Овіні теж опинилися на острові. Птахи тут отримали людський образ, але зросту не вернули і залишилися пігмеями – Пок-Веджис…

Закінчилося весілля Гайавати, гості розійшлися, залишивши молодих під темним серпанком ночі.

XIII

БЛАГОСЛОВЕННЯ ЛАНІВ

Так минали щасливі дні спокою на землі Оджибуеїв. Народи помирилися, люди майстрували піроги, ставили лабети на бобрів, ловили сітками рибу. Жінки гнали солодкий сік із клена, вичинювали шкури, збирали дикий рис в лузі. Навколо щасливих осель зеленіли пишні ниви, виростав стрункий Мондамін (маїс).

Раз, коли закінчувалася сівба, Гайавата сказав до Міннегаги, що вночі вона мусить обійти гола усі посіви, щоб ніщо їх не псувало. Цю розмову підслухали хижий Кагагі, Цар-Ворон, і його ватага. Уночі Міннегага обійшла всі посіви, але зранку Кагагі скликав усіх дроздів, ворон і сойок, щоб напасти на Мондамін.

Розумний Гайавата того ж ранку вкрив свою ниву сітками і зловив усіх птахів, що накинулись на кукурудзу. Гайавата без жалю нищив їх, а потім розвісив на високих тичках їх трупи, щоб інші птахи жахались його помсти. Тільки Кагагі — Цар-Ворон не загинув, а залишився заручником у Гайавати.

У Листопаді зібрали чудовий врожай, а на даху вігвама Гайавати досі бився в безсилій лютості Кагагі.

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

XIV

ПИСЬМО

Якось Гайавата думав про те, що все у житті зникає: забувається переказ, гине лицарська слава, зникає мудрість, не дійшовши до нащадків. Навіть на могилах предків нема ні ознак, ні рисунків. Ніхто не пам'ятає, який тотем кожного роду. Гайавата дістав з торбинки різнобарвні фарби і на бересті накреслив багато дивних знаків і фігур, які виявляли слова і думки. Ці знаки він пояснив народу і наказав усім намалювати на могильних стовпчиках свій домовий символ, давній, прадідівський Тотем. Люди малювали Журавля, Бобра, Ведмедя, Черепаху, Оленя. Ще багато рисунків створив Гайавата, кожний ніс якесь значення. Так Гайавата навчив свій народ мистецтва, мальовництва і письменства.

XV

ПЛАЧ ГАЙАВАТИ

Побратимство Гаявати з Чайбаябосом налякали Темних Духів, і ті зробили проти друзів лукаву змову. Якось взимку Чайбаябос пішов на полювання. Раптом Духи підломили нишком кригу і потягли співця в безодню, поховавши під водою. Гайавата дізнався про це і дуже засумував.

Навесні лікарі і чарівники вилікували Гайавату від смутку і викликали дух Чайбаябоса. Йому дали в руки багаття і назвали владикою в царстві мертвих, в царстві духів. Чайбаябосу звеліли по дорозі в Край Поніма класти для мертвих огнища. Чайбаябос пішов і через чотири дні і ночі прибув у царство духів.

Гайавата ж покинув свій вігвам, пішов на Схід, на Захід і вчив народ вживати при недугах цілющі трави. Так люди уперше дізналися про дивні тайни лікування.

XVI

ПО-ПОК-КІВІС

Якось вродливий По-Пок-Ківіс, баламут і Єнадізі обурив все село. Коли Ягу розповідав молоді свої історії, з'явився Ягу і сказав, що є веселіші забавки. Він показав усім, як грати у фігури Погасена. Того дня всі так захопилися, що грали до ранку на одежу і зброю. Лукавий По-Пок-Ківіс усіх хитро обіграв і виграв найкращий одяг, зброю, пояси, намисто.

Після цього Єнадізі переможно йшов селом і зайшов до останньої оселі, до вігваму Гайавати. Там нікого не було і По-Пок-Ківіс задумав недобрий жарт. Він задушив крука, щоб висів над вігвамом на зневагу Гаяваті. Потім в оселі він усе порозкидав і пішов далі.

XVII

ПОГОНЯ ЗА ПО-ПОК-КІВІСОМ

Гайавата повернувся додому, побачив, що накоїв По-Пок-Ківіс, і пустився доганяти ворога. По-Пок-Ківіс довго тікав і під час погоні перетворювався то на бобра, то на гуску, то на змію. Лише коли Гайавата покликав на допомогу Енімікі і Вевесімо, вдалося вбити По-Пок-Ківіса. Гайавата вийняв дух з його тіла і сказав, що людиною тепер він не буде. Відтоді став По-Пок-Ківіс могучим бойовим орлом на небі.

XVIII

СМЕРТЬ КВАЗІНДА

Слава про сильного Квазінда розлетілася по світу, адже він ще не зустрічав гідного для себе суперника. Лукаве і хитре плем'я гномів і пігмеїв, лютих духів Пок-Веджис задумало вбити Квазінда, бо знали, що його сила ховається в тімені і ранити туди треба звичайною шишкою з ялини. Пігмеї вчинили напад тоді, коли Квазінда саме плив по річці. Він сидів у пірозі, спека його стомила і приспала. Пігмеї почали кидати у тім'я Квазінда шишки, він впав з піроги у воду і втопився.

XIX

ПРИВИДИ

Настала сувора зима. Якось ввечері Нокоміс з Міннегагою чекали з полювання Гайавату. Раптом непомітно одсунулася запонка над порогом і до вігваму зайшли дві жінки – бліді, похмурі, вони трусилися, наче змерзли. І озвався таємний голос, що це воскресли душі мертвих, які прийшли з ясних Країн Поніма, з Того Світу.

Міннегага, Гайавата і Нокоміс нічого не сказали чужинкам, не виганяли їх.

1 2 3

Інші твори Генрі Водсворта Лонгфелло скорочено: