Робінзон побачив, що вночі корабель принесло припливом з мілини майже до тієї скелі, об яку його вдарило хвилею. Чоловік вирішив пливти до корабля і врятувати хоч що-небудь із корисних для нього речей. На березі була й шлюпка, яку викинуло море. Шлях до шлюпки перепиняла маленька затока чи бухточка з пів милі завширшки. Робінзон повернув назад, бо йому важливіше було потрапити якнайшвидше на корабель, де він сподівався знайти що-небудь для підтримки свого життя.
У трюмі корабля було повно води, проте він так загруз у мулистій мілині, що корма піднялась, а ніс мало не торкався води. Отже, вся кормова частина була вільна від води і жодна з речей там не намокла. Весь запас провізії був сухий. Із запасних щогл, стеньг та рей Робінзон зробив пліт, щоб усе перевезти на берег. Насамперед він поклав на пліт усі дошки, які знайшов на кораблі, а на них поставив три матроські скриньки. В одну з скриньок він склав харчові припаси і рештки зерна для курей, яких взяли на корабель і давно вже з'їли. Коли почався приплив, чоловік з жалем побачив, що його одяг, який він поклав на березі, понесло в море. Та на кораблі було чимало одягу, але Робінзон взяв тільки те, що було йому в ту хвилину потрібно.
Після довгих розшуків він знайшов скриньку теслі, і це була справді дорогоцінна знахідка. В кают-компанії він знайшов дві чудові мисливські рушниці і два пістолі, кілька порохівниць, невелику торбу з дробом та двома старими іржавими шпагами. Потім знайшов дві бочки пороху. Розшукавши два чи три зламаних весла від корабельної шлюпки і прихопивши ще дві пилки, сокиру та молоток, крім того знаряддя, що було в скриньці, Робінзон пустився в море. Пліт трохи відносило від того місця, куди вчора Робінзона викинуло море. Незабаром спереду показалась маленька бухта, і його швидко понесло до неї. Згодом Робінзон опинився в гирлі невеликої річки з високими берегами. На правому березі він побачив невеличку затоку й скерував до неї свій пліт.
Опинившись на березі, Робінзон вирішив оглянути околиці й вибрати собі зручне місце для житла. Він досі не знав, куди потрапив: на континент чи на острів, в заселену чи незаселену країну; не знав, чи загрожують йому хижі звірі чи ні. Робінзон з великими труднощами зійшов на найвищий горб і побачив, що він на острові. Недалеко були ще два острівці, ще менших за цей. Острів, за всіма ознаками, був незаселений. Хижаків чоловік не побачив, зате птахів була сила-силенна.
Робінзон вернувся до плоту й заходився переносити речі на берег. Облюбувавши на березі місце для ночівлі, він обгородив його з усіх боків скриньками та ящиками, а всередині зробив щось подібне до куреня. Чоловік почав міркувати, як забрати з корабля все, що там лишилось і що могло придатись. Знаючи, що перший же шторм розіб'є корабель вщент, Робінзон вирішив перевезти на берег усе, що зможе. Дочекавшись відпливу, він пустився в путь, як і першого разу. Цього разу він забрав з корабля два чи три мішки з цвяхами, велику викрутку, десятків два сокир, точило, три залізні ломи, два барила з рушничними кулями, сім мушкетів, ще одну мисливську рушницю, трохи пороху, великий лантух з дробом і весь знайдений одяг, запасне вітрило, гамак та кілька постель.
Приставивши на берег другу партію вантажу, Робінзон заходився споруджувати невеликий намет із вітрила та жердин, які вирубав для цього в лісі. До намету він переніс усе, що могло попсуватись від сонця та дощу, а навколо нагромадив порожні ящики та бочки на випадок несподіваного нападу людей чи звірів. Вхід до намету він загородив зокола великою скринею, поставивши її боком, а зсередини заклав дошками. Далі розстелив на землі постіль, поклав біля себе зброю і заснув.
Щодня під час відпливу він вирушав на корабель і що-небудь привозив з собою. Найщасливішою була третя поїздка: Робінзон розібрав усі снасті, взяв з собою всі мотузки та канати, величезний клапоть запасної парусини, бочку з підмоклим порохом, геть усі вітрила. Якось він несподівано знайшов велику бочку з сухарями, три баклаги рому, ящик цукру й барило чудової крупчатки.
Робінзон жив на березі вже 13 днів; за цей час він побував на кораблі 11 разів і перевіз на берег усе, що тільки було йому під силу. Якось у своїй каюті він знайшов три бритви, великі ножиці, з десяток добрих ножів та виделок, а також гроші, які тут здавалися непотрібним мотлохом. Того разу погода почала псуватися і Робінзон поспішив до берега. Цілу ніч лютувала буря, а зранку він побачив, що від корабля не залишилося й сліду.
Щоб влаштувати собі житло, Робінзон знайшов невелику рівну галявину на схилі високого горба, під стрімкою прямовисною кручею. У цій стіні була невелика заглибина. Робінзон обвів перед заглибиною півколо. У це півколо понабивав у два ряди міцних кілків, що стояли твердо, як палі. Верхні кінці кілків він загострив. Проміжки між кілками він заповнив до самого верху шматками канатів, узятими з корабля. Зсередини він укріпив огорожу рядом підпорок із кілків. Огорожа вийшла міцна, ні людина, ні звір не могли б ні пролізти крізь неї, ні перелізти її. Дверей у загорожі не було, і Робінзон перелізав через частокіл за допомогою короткої драбини.
Потім він поставив великий подвійний намет, який накрив брезентом. За ліжко служив гамак, що належав колись помічникові капітана. До намету Робінзон переніс харчові припаси і все, що могло попсуватися від дощу. Заклавши огорожу, він заходився копати в горі печеру, яка згодом правила за льох.
Якось була злива і страшний грім. Тоді Робінзон налякався за свій порох, бо один удар блискавки міг знищити увесь запас. Тож чоловік взявся робити торбинки та ящики, у які розподілив порох щонайменше на сто частин. Торбинки і ящики він сховав у розколинах скель, куди не проходила вогкість, і дуже ретельно позначив кожне місце. У перервах між цими заняттями він виходив підстрелити якусь дичину. На острові водилося багато кіз.
Робінзону його становище видавалося дуже сумним, та він радів, що залишився живим і зміг забрати з корабля стільки припасів, зброї, інструментів і одягу. Він боявся загубити рахунок дням, тому поставив чималий стовп на тому місці берега, куди його закинуло море, і, вирізьбивши на широкій дерев'яній дошці великими літерами напис: "Тут я ступив на берег 30 вересня 1659 року", прибив її навхрест до стовпа. На цьому чотирикутному стовпі він щодня робив ножем зарубку; кожний сьомий день робив удвоє довшу — це означало неділю; перше число кожного місяця він позначав ще довшою зарубиною.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Серед інших врятованих речей Робінзон мав перо, чорнило, папір, три чи чотири компаси, деяке астрономічне приладдя, підзорні труби, хронометри, географічні карти, різноманітні книжки, молитовники і три Біблії.
З корабля він також привіз двох живих кішок, а собака сам сплигнув з корабля і приплив до чоловіка на другий день після того, як він перевіз свій перший вантаж. Собака був йому відданим слугою багато років.
Поки в Робінзона було чорнило, він дбайливо записував усе, що траплялось; коли ж його не стало, довелося кинути записи. Цілком безсторонньо, ніби прибутки й витрати, записував він всі лиха, які довелося йому зазнати, а поруч усі радощі, що випали на його долю.
Щоб ще більше захистити своє житло, Робінзон впритул до своєї огорожі, ззовні, звів земляний насип, а ще через років півтора поставив на насип жердини, прихилив їх до косогору а зверху вкрив гілками, щоб захистити дворик від дощів. Свою печеру Робінзон ще більше поглибив і вивід хід назовні, за межі своєї фортеці.
Потім він взявся майструвати найпотрібніші меблі: стіл і стілець, полиці для льоху. Аж тоді Робінзон почав вести свій щоденник, записуючи туди все, що робив протягом дня. Починалися записи з 30 вересня 1659 року, дня, коли він врятувався від смерті.
Одного разу, нишпорячи в своїх речах, він знайшов невеличкий мішок з зерном для птиці, яку корабель віз не в цей свій рейс, а раніше. Рештки цього зерна в мішку були зіпсуті пацюками, тому Робінзон висипав зерно на землю під скелею. Через місяць він побачив там кілька маленьких зелених стеблинок, з яких виросли 10-12 колосків чудового зерна ячменю. Поруч росли стебельця рису. Робінзон дбайливо зібрав усі колосочки, коли вони достигли наприкінці червня. Аж на 4 рік він зважився взяти маленьку частину зерна собі на їжу, а до того збирав лише для насіння.
Якось у печері стався обвал, причиною якого став страшний землетрус. Здавалось, що в морі підземні поштовхи були дужчі, ніж на острові. Робінзон дуже налякався, бо гора могла завалитись на намет і назавжди поховати все його добро. Після поштовхів знявся страшенний ураган. Робінзон дійшов висновку, що коли на цьому острові трапляються землетруси, йому не можна жити в печері. Потрібно було побудувати курінь десь на відкритому місці, а щоб забезпечити себе від нападу звірів та людей, обгородити його стіною. Переселятися йому зовсім не хотілося. Він зрозумів, що це займе дуже багато часу, отже, все одно доведеться миритись з небезпекою, поки він не укріпить нового місця так, щоб туди можна було перебратись.
Одного дня під час відпливу Робінзон побачив, що кістяк корабля чудно перемістився. Ніс, що раніше був схований у піску, піднявся, а корма, яку розтрощило й відокремило від решти корабля, лежала боком. Робінзон зрозумів, що це сталося внаслідок землетрусу.
Чоловік почав кожного дня розтягати корабель шматками, добуваючи багато шматків дерева і заліза. За три тижні в нього набралася така купа дерева і заліза, що вистачило б на доброго човна, якби він зміг його зробити.
Якось Робінзон захворів. Він відчував сильний головний біль і напади пропасниці. Йому ставало то краще, то гірше. Одного разу Робінзону наснився жахливий сон: людина зі списом, яка зійшла з неба, сказала йому: "Незважаючи на послані тобі випробування, ти не покаявся, і тепер мусиш померти". Після цього сну у Робінзона прокинулося сумління. Він став гірко докоряти собі за минуле; йому згадалися добрі батькові поради та його пророкування. Робінзон почав молитися і розмірковувати про Бога. Шукаючи в скрині тютюн, яким він вирішив лікуватися, Робінзон знайшов Біблію.