Більшенький крикнув, що вони не можуть вийти. Їхня мати кудись пішла й лишила їх удома самих. Начальник пожежників безпорадно розвів руками. На машині, звичайно, була драбина, але вона не сягала так високо.
Серед натовпу була й Пеппі. Їй пояснили, що сталося. Дівчинка попросила мотузку. На розі триповерхового будинку росло високе дерево, і його крона була на одному рівні з вікном мансарди, але метрів на три не досягала до нього. І стовбур був гладенький, без жодного сучка. Пеппі взяла мотузку й прив'язала її до хвоста панові Нільсону. Він слухняно поліз угору гладеньким стовбуром. Мавпочка повернулася з другого боку гілляки, і мотузка виявилась перекинена через гілляку й обома кінцями звисала донизу.
Пеппі дістала довгу дошку і спритно полізла вгору по дереві, тримаючись за мотузку. Люди просто заніміли з подиву. Пеппі досягла крони, поклала дошку на товсту гілляку й почала обережно посувати її в напрямку вікна. Нарешті дошка лягла між деревом і вікном, ніби місток. Дівчинка побігла дошкою і стрибнула у вікно. Вона взяла хлопчиків під пахви й знов стала на дошку. Дійшовши до середини, Пеппі задерла ногу, мов балерина. Натовп унизу охнув з переляку, а коли дівчинка ще й упустила один черевик, кілька літніх жінок зомліло. Проте Пеппі щасливо врятувала дітей, і люди з радощів закричали "ура". Дівчинка також встигла станцювати на дошці після того, як спустила хлопчиків на землю.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ПЕППІ СВЯТКУЄ СВІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Якось Томмі й Анніка знайшли в поштовій скриньці листа. На конверті було написано: "ТМІ Й АНІЦІ". А коли вони розрізали конверта, то зрозуміли, що це запрошення на день народження від Пеппі.
Вернувшись зі школи, Томмі й Анніка причепурилися і купили Пеппі подарунок, витрусивши з своєї скарбнички всі гроші. Був уже листопад, і надворі смеркало рано. Тому, дійшовши до хвіртки вілли "Хованка", діти взялися за руки, бо в садку Пеппі запала густа темрява. Томмі чемно постукав, і Пеппі відчинила двері.
Бенкет мав відбутися в кухні, бо там було найзатишніше. Пеппі гарно там прибрала. Підлогу застелила килимом, а стіл накрила скатеркою, яку сама вишила. У плиті палали дрова. На ящику з дровами сидів пан Нільсон, а в найдальшому кутку стояв кінь. Томмі й Анніка вручили Пеппі подарунок. Дівчинка схопила пакунок, квапливо розгорнула його – і побачила музичну скриньку! Пеппі просто нестямилася з радощів. Вона обняла Томмі, обняла Анніку, обняла подарунок і навіть зелений папір, у який була загорнена скринька. Тоді заходилася крутити ручку. Скринька заспівала: "О мій любий Августине, Августине...".
Пеппі принесла з вітальні два пакуночки для гостей. Томмі розгорнув свій пакуночок і побачив дудку з слонової кістки. У пакуночку Анніки була чудова брошка у формі метелика.
Тепер, коли всі отримали подарунки, можна було сідати до столу. Він був увесь заставлений тарілками з булочками й тістечками чудернацької форми. Пан Нільсон не захотів сидіти на стільці, а вмостився просто на столі. Не захотів він і шоколаду з підбитими вершками, а просто пив воду.
Діти всмак попоїли. Пан Нільсон допив воду, перевернув чашку й одяг собі на голову. Побачивши це, Пеппі й собі одягла чашку на голову. Але вона не допила шоколаду, й тоненька цівка його потекла в неї по лобі й далі по носі. Проте Пеппі вчасно висунула язика її злизала шоколад із кінчика носа. Томмі й Анніка спершу добре повилизували чашки, а тоді вже одягли їх на голову. Коли гості досхочу наїлися, Пеппі спритно схопила скатерку за чотири кінці й підняла її. Чашки, кавник і все решта опинилося ніби в мішку. Пеппі взяла той вузол і запхнула в ящик з дровами.
Тепер настав час гратися. Пеппі запропонувала гру, що зветься "Не ставати на підлогу": треба обійти навколо кухню, жодного разу не ставши на підлогу. Пеппі обійшла її за одну мить. Але й Томмі з Аннікою не осоромилися. Та вони добряче забруднилися, тому вирішили знайти якусь іншу розвагу.
Пеппі запропонувала піти на горище і викликати привидів. Там було темно, тільки маленька цятка місячного світла падала на підлогу. Коли в щілини завівав вітер, у всіх кутках стогнало й свистіло.
Раптом щось у кутку страхітливо писнуло. Томмі й Анніка налякалися, але Пеппі сказала, що то була сова. Брат з сестрою трохи заспокоїлися і навіть зважились підійти до віконечка й визирнути в садок. Коли вони обернулися, то побачили, що до них підступає якась біла постать. Та цим привидом виявилася Пеппі у татовій нічній сорочці, яку вона тут знайшла.
Пеппі вирішила докладніше оглянути скриньку, де була сорочка. У ній лежав якийсь старий одяг, бінокль, кілька старих книжок, три пістолі, шпага й торбина з золотими монетами. Пеппі зібрала все зі скриньки в нічну сорочку, і діти вернулися до кухні. Пеппі подарувала пістолі Томмі й Анніці.
Тато забрав додому Томмі й Анніку, бо їм давно вже пора було спати. Пеппі провела своїх гостей до веранди й дивилася їм услід, аж поки вони розтанули в темряві садка. Коли Томмі, Анніка і їхній тато були вже біля хвіртки, вони почули, що Пеппі їм гукає: "Коли я виросту, то стану морською розбійницею! А ви ким станете?".
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу