Раптом на них кинувся кондор, та друзям вдалося врятуватися, втиснувшись в крихітну западинку в прямовисній стіні.
Надвечір вони видряпалися так високо, що досягли хмар. Друзі страшенно мерзли, а Чмих кляв подорож і нарікав. Раптом Мумі-троль побачив щось блискуче. Ризикуючи життям, він досягнув браслет, який належав Хропсі. Чмих бовкнув, що вона, мабуть, зірвалася зі скелі, а браслет залишився.
Посумніле товариство побрело далі, усе вище й вище. На найвищій вершині шпичастого гірського кряжу притулилася Обсерваторія, де професори вели незчисленні дивовижні спостереження, жили відлюдькувато наодинці з зірками та не до міри палили цигарки.
Мумі-троль перший зайшов в Обсерваторію і побачив найпотужніший у світі телескоп, який день і ніч, спроквола обертаючись навсібіч, спостерігав за зоряним небосхилом. Юрми маленьких професорів метушилися навкруги. Їм було не до Мумі-троля, бо всі цікавилися кометою. Та Мумі-троль не питав про комету, його цікавило, чи була тут недавно Хропся. Коли Мумі-троль повернувся до друзів, вони так і нічого не дізналися про комету. Тоді Чмих сам пішов в обсерваторію і в якогось професора вивідав, що комета долетить до Землі увечері сьомого серпня о 20:42. Можливо, на чотири секунди раніше. Чмих також став першим у світі крихітним звірятком, якому дозволено було подивитися в окуляр найбільшого на Землі телескопа. Професор не сказав йому, що ж трапиться, коли комета прилетить, але Чмих дуже налякався. Він прибіг до друзів і розповів про все, що дізнався. Сьогодні було третього серпня, у них залишалося 4 дні. Друзі поквапилися додому, але Мумі-троль спішив не так до Мами з Татом, як до панночки Хропсі.
Четвертого серпня небо було безхмарним, однак сонце заслонила дивна тінь. Надворі потепліло. Друзі не спинялися всю ніч. Чмих почав вередувати, говорив, що втомився йти. Нюхмумрик порадив йому викинути намет і посуд. Чмих так і зробив, але все одно не хотів йти. Поки він лежав і говорив, що йому паморочиться в голові, Нюхмумрик вирішив розважитися. Він скидав зі скель каміння, яке гуркотіло, немов громовиця, а в горах ще довго гуляла глуха луна. Коли Мумі-троль і собі кинув камінь, то мало не загинув, полетівши у прірву. Та його врятувало те, що всі троє друзів були зв'язані мотузкою. Коли друзі витягнули його, він налякався, що каменюки могли впасти на голову маленької Хропсі.
Біля підніжжя гори вони зустріли Гемуля, який студив натруджені ноги у маленькому струмку. Він нарікав, що недавно сунула лавина, а камені стрибали довкруги і розтрощили його найліпший слоїк. У нього й самого була ґуля на голові. Нюхмумрик зізнався, що це вони кидали камінці. Тоді Гемуль образився, але друзі запитали, чи не помітив він, що небо дивно змінюється. Та Гемуля це не турбувало, він зібрав свої речі і пішов.
Тепер Чмих, Нюхмумрик і Мумі-троль йшли уже лісом. За деякий час вони підійшли до невеличкого озера. Раптом хтось з лісу покликав на допомогу. Мумі-троль швидко кинувся на голос. Виявилося, що то кликав Хропусь, бо його сестру затягла хижа рослина. Отруйний кущ небезпечної родини Angostura ухопив Хропсю своїми живими гілками за хвостика і поволі підтягував до себе, а вона стала від жаху бузкового кольору і лементувала.
Нюхмумрик простягнув Мумі-тролеві розкладного ножа, та ніж не допоміг. Мумі-троль почав лаяти кущ, і він відпустив Хропсю. Та одна з гілок витягнулася гадюкою і схопила Мумі-троля за носа. Він відтяв кущеві руку-гілляку. Поєдинок розгорівся не на жарт. Анґостура тряслася від роздратування, а Мумі-троль пашів від гніву та напруги. Хропся ухопила велику каменюку і пожбурила нею в отруйницю. Була вона не надто меткою, тож камінь влучив Мумі-тролеві в живіт. Та він все-таки переміг кущ і почав заспокоювати Хропсю, а потім віддав їй золотий браслет. Хропся дуже зраділа і одразу ж почепила прикрасу на ніжку.
Хропусь теж цікавився кометою, тому відразу оголосив, що влаштовує нараду з цього приводу. Та під час неї Мумі-троль розглядав гривку Хропсі і говорив, що треба повертатися додому. Хропся дізналася, що він живе у дуже гарній долині у блакитному будинку. Хропусь не був впевнений, що Долина стане найліпшим місцем порятунку, але Мумі-троль був впевнений, що Мама про все подбає. Хропся дуже зраділа, коли дізналася, що у печері Чмиха є перли, з ним вона могла зробити собі браслет. Чмих оголосив, що всі можуть сховатися у печері, затулити вхід камінням, заліпити шпари в стелі, нанести туди купу їжі, а ще невеликого ліхтаря!
Згодом Хропся приготувала для друзів зупку з морсу, бо дістати воду було неможливо: її ніде не було. Нюхмумрик вважав, що до цього спричинилася комета. Її було видно на небі. Усі бачили маленьку іскорку, схожу на зірку. Та це була не зірка. Вона не мерехтіла і не сяяла, а горіла, непорушно зависнувши у повітрі, бо ж тягнула за собою хвоста! Після вечері всі вклалися на трав'яний матрацик, який виплела Хропся.
Увесь наступний день друзі йшли лісом, простуючи в Долину Мумі-тролів. Десь близько 5 години по обіді вони вийшли на стежку, де стояв великий вказівник: "Сьогодні увечері танці! Сюди! Працює крамниця!". Хропся вмовила брата піти на танці, хоч він був проти. Чмих мріяв купити у крамниці лимонад.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Отож друзі звернули на стежку і попростували за вказівником. У крамниці працювала бабуня з маленькими і круглими очицями та сивим волоссям. Чмих побажав лимонаду, Хропусь — зошит, щоб записувати все, що слід робити у разі зіткнення з кометою. Нюхмумрик попросив штани, щоб не були надто нові на вигляд. Мумі-троль, поки Хропся була надворі, попросив діадему. Бабуня обвела поглядом усі свої полиці, однак діадеми на них не знайшлося. Коли увійшла Хропсі і сказала бабусі, що та має чудове дзеркало в саду, бабуня глипнула на Мумі-троля й підморгнула йому. Вона досягла з полиці і похапцем тицьнула Мумі-тролеві у лапку маленьке кругле люстерко у срібній рамочці. Хропся спитала бабусю, чи немає у крамничці медалей. Їх не було, але бабуся дістала коробку з різдвяними ялинковими прикрасами і досягнула звідти велику розкішну зірку. Хропся взяла зірку і почепила Мумі-тролю за те,що врятував її від отруйного чортополоху. Тоді Мумі-троль простягнув їй люстерко, яке ховав за спиною.
Нюхмумрику не підійшли штани, бо він хотів, щоб вони були не новими. Хропусь порадив друзям квапитися додому. Бабуся почала підраховувати, скільки друзі мають заплатити, і раптом Мумі-троль згадав, що у нього і друзів зовсім немає грошей. Вони вже хотіли повертати речі, але бабуся сказала, що не треба платити, бо у неї залишаються штани, які не підійшли Нюхмумрикові.
Бабуся показала шлях до танцювального майданчика, і друзі пішли. Вони вже далеко зайшли у ліс, коли Мумі-троль зненацька зупинився і сказав, що бабусю теж треба було брати з собою, щоб врятувати від комети. Чмих побіг назад до крамнички. Раптом друзі побачили, що комета на небі виросла до розміру апельсина.
Невдовзі повернувся Чмих і сказав, що бабуся не хоче, бо ховатиметься у льоху. Вона передала для кожного по солодкому льодяникові.
Отож друзі помандрували далі. Коли зійшов місяць, комета стала майже такою, як місяць уповні, і осявала увесь ліс червоним примарним світлом.
Танцювальний майданчик розташувався на невеличкій галявині. Його прикрашали гірлянди світлячків, а на узліссі великий Коник-стрибунець налаштовував свою скрипку. Згодом Коник заграв разом з Нюхмумриком. Гостями танців були маленькі водяники, крихітні повзики, мавки.
Наші герої гарно потанцювали. Ще ніколи їм не доводилося бувати на такому великому балу. Хропся танцювала з Мумі-тролем. Хропусь запросив до танцю водяничку з водоростями у волоссі, Чмих кружляв з найкрихітнішою дівчинкою-повзиком і видавався сам собі великим та кремезним. Танці тривали до ранку.
П'ятого серпня не заспівали пташки. Сонце ледь пробивалося крізь імлу. Зате над лісом висіла комета завбільшки з колесо до воза, оторочена вогненними язиками. Нюхмумрик крокував, глибоко замислившись та замкнувшись у собі. Інші також примовкли. Лише Чмих час від часу скиглив, бо у нього боліла голова. Було пекельно гаряче.
Ураз ліс закінчився, і перед ними пролягла безмежна пустеля з подовгастими піщаними дюнами. Вони брели далі, з одного гребеня дюни на інший. Гатіфнати прямували на схід. Мумі-троль знав, що Мама з Татом мешкають на заході, і він, не звертаючи зі шляху, рушив прямісінько у бік Долини Мумі-тролів.
Друзі йшли по морському узбережжі, от тільки самого моря бракувало. Там, де мали плюскотіти м'які аквамаринові хвилі моря і вигойдуватися на гребенях чайки, зяяла прірва. Берег біля самих їхніх ніг западався урвищем. Море зникло, і друзів це непокоїло. Хропусь сказав, що вони не встигнуть обійти прірву за два дні. Він знову зібрав нараду, під час якої Нюхмумрик заявив, що вони зроблять собі ходулі і на них перейдуть провалля.
Усі кинулися на пошуки. Мумі-троль роздобув щоглу, розламану навпіл, Хропся – держак від мітли та весло, Нюхмумрик – вудку й флагшток, Чмих – жердку й поламану драбину. А Хропусь повернувся до лісу і виламав там дві однакові за довжиною гілляки.
Потім усі знову зібралися докупи, щоб опанувати мистецтво пересування на ходулях. Чмих капризував, але йому натякнули, що на морському дні можна знайти скарби. Він відразу повеселішав.
Врешті Нюхмумрик сказав, що час рушати в дорогу. Перед ними розпростерлося дно мертвого моря. Вигляд воно мало невтішний. У повітрі витав сморід. Медузи й маленькі рибки задихалися без води, Хропся металася навсібіч, підбираючи їх і зносячи до калюж. Комета з дна провалля видавалася набагато більшою
Друзі все глибше й глибше спускалися в надра морського дна. Чмих побачив скриню зі скарбами і почав витягати її, але часу не було. Він мусив йти далі. Та коли вони надибали корабель, Чмих знайшов для себе золотий кинджал з коштовним камінням на держалні!
Хропся впала у нутро корабельного руйновища, і Мумі-троль поспішив на допомогу. Знову Хропся була врятована, але Мумі-троль не на жарт перелякався грізного восьминога. За допомогою дзеркальця Хропся упіймала палахкотливе сяйво комети і засліпила чудовисько, яке боялося світла.
Цілий день мандрували вони пустелею вимерлого моря, сходячи все глибше і глибше.