Дівчинка не боялася звірів, бо люди, які виступають у цирку, взагалі не боязкі. Вона побоювалася тільки, що який-небудь звір прокинеться від її кроків і світла ліхтаря, зареве і розбудить вартового. Раптом з однієї клітки хтось почав кликати її. Він не був схожий на людину і говорив, що чекав Суок, а тепер уже помирає. Він простяг свою волохату руку і дав Суок дерев'яну дощечку, на якій щось було написано. Суок сховала дощечку, а істота померла.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Частина четверта
ЗБРОЯР ПРОСПЕРО
Розділ XI
ЗАГИБЕЛЬ КОНДИТЕРСЬКОЇ
У звіринці знявся гамір, і гвардієць−охоронець прокинувся. Звірі рикали, пищали, били хвостами по залізних прутах, птахи лопотіли крилами. Гвардійці оглянули всі клітки. Все було в порядку, тільки на дереві сиділо щось схоже на папугу. Гвардійці уже хотіли його зняти, та з'явився головний наглядач звіринця і наказав не чіпати. Зоолог задер голову. Він теж побачив щось рожеве серед листя і сказав, що це його папуга Лаура!
Потім сталося найкумедніше. Зоолог поліз на дерево та раптом виявив, що то не папуга. Він налякався і впав, а гвардійці втекли.
У цей час в палаці почалася веремія. Три Товстуни за чверть години до появи на дереві таємничого папуги одержали неприємні вісті: у місті заворушення. Як і завжди, від тривоги Три Товстуни почали жирніти. На очах Державної ради кожен з них поважчав на чверть фунта. Раптом зі звіринця долинув крик зоолога. Весь уряд помчав у парк, по алеях до звіринця.
І коли до звіринця лишилося кроків десять, із-за залізної огорожі, спокійно, твердими широкими кроками вийшла величезна людина.
У цьому блиску, рудоголова, з палаючими очима, в розідраній куртці, вона йшла, як грізний привид. Однією рукою вона тримала за ошийника, скрученого з обривка ланцюга, пантеру. Звір стрибав, вищав, звивався. На другій руці людина несла дівчинку в ясній рожевій сукні. То йшов Просперо. Він випустив звіра. Пантера, розмахуючи хвостом, величезними стрибками погналася за втікачами.
Суок зіскочила з руки зброяра. Вона повела Просперо на кухню. У кондитерській саме готували якийсь особливий компот до завтрашнього обіду на честь повернення ляльки наслідника Тутті. Зброяр мав пістолі, тож усі кухарі стояли з піднятими руками. Просперо розшукував головну каструлю. В ній був порятунок його і порятунок маленької його рятівниці.
Те, що шукали, знайшлося.
Зброяр вліз у каструлю. Суок не встигла. Пантера, завершуючи свою страшну прогулянку по парку й палацу, з'явилася тут. Вона теж кинулася в каструлю. Тут же вбігли гвардійці. Вдарив постріл. Це Просперо, тікаючи вниз по підземному ходу, вистрілив у пантеру, що летіла за ним. Гвардійці обступили каструлю, а потім витягли мертвого звіра, що застряв у дірі. А Суок уже раділа: вона визволила зброяра Просперо. Дівчинку зловили і відвели до Трьох Товстунів…
Розділ XII
УЧИТЕЛЬ ТАНЦІВ РАЗДВАТРИЧІ
Зранку зал учителя танців Раздватричі був переповнений. Багатії ще не знали, що гімнаст Тібул шикує в полки бідний, голодний робочий люд. Пара за парою підходили безтурботні і самовдоволені люди до будинку Раздватричі, а згодом почалися танці. І в самому розпалі танців по вчителя приїхали три гвардійці з Палацу Товстунів. Раздватричі був радий, що його покликали в палац. Він прихопив з собою ящик з речами.
Пригоди в дорозі були досить дивні. Весь час удалині бахкали постріли. Схвильовані люди юрмилися біля брами. Іноді вулицею перебігали два-три ремісники з пістолями в руках. Люди кричали: "Геть Трьох Товстунів! Ми не хочемо служити багачам! Хай живе народ!" Словом, була велика тривога. У повітрі пахло порохом.
І нарешті сталась остання пригода. Десять гвардійців, які перейшли на бік народу, перегородили дорогу трьом своїм товаришам, що везли Раздватричі. Раздватричі налякався і знепритомнів. Коли він прийшов до тями, то побачив, що його картонна коробка була розбита. Його чудові костюми, його романси і перуки валялися в пилюці на бруківці. А найголовніше було вкрадене. Тим часом три вершники летіли щодуху до Палацу Трьох Товстунів. Їхні коні до сутички належали трьом гвардійцям, що везли вчителя танців Раздватричі. Переможці знайшли у коробці Раздватричі щось рожеве, загорнуте в марлю. Тоді троє з них миттю скочили на відвойованих коней і помчали. Попереду летів голубоокий гвардієць, притискаючи до грудей щось рожеве, загорнуте в марлю. На капелюсі в гвардійця була червона кокарда. Це означало, що він перейшов на бік народу.
Розділ XIII
ПЕРЕМОГА
Опишемо ніч, яка передувала цьому ранкові. Цієї ночі зброяр Просперо втік з Палацу Трьох Товстунів, цієї ночі Суок була спіймана на місці злочину. Крім того, цієї ночі троє людей з прикритими ліхтарями ввійшли у спальню наслідника Тутті. Вони влили у його вухо каплі, які мали подіяти таким чином, що хлопчик мав проспати три дні. У кімнаті під час цього був черговий вихователь, але він сховався на кріслі і вдавав, що його немає. Коли троє невідомих зникли, вихователь підвівся і підійшов до ліжка. Хлопчик спав непробудним сном.
Зранку ляльку, яка виявилася дівчинкою, суд присудив до смерті, а Тутті приспали для того, щоб він своїми слізьми не пом'якшив страшного вироку.
Суок не думала про свою долю. Дівчатка її віку не бояться небезпеки. У цей час до палацу примчали три гвардійці. Один з них, голубоокий, віз якийсь таємничий пакунок, з якого звисали ноги в рожевих черевиках. Під'їжджаючи до мосту, де стояла варта, вірна Трьом Товстунам, ці гвардійці зірвали з своїх капелюхів червоні кокарди. Це було потрібно для того, щоб варта їх пропустила.
І от настала для Суок остання година. Три Товстуни чекали на неї в Залі Суду. Та коли дівчинку вели, на гвардійців хтось напав і врятував її.
Товстуни нетерпляче ждали в Залі Суду. Вони самі хотіли судити ляльку. Довкола сиділи чиновники, радники, судді й секретарі. Нарешті довгождані з'явилися. Три гвардійці ввійшли в зал. Один тримав на руках дівчинку. Дівчинка була смертельно бліда, і її лукаві сірі очі згасли. Перший Товстун спитав, де ж канцлер, що пішов по дівчинку, і дістав відповідь, що у канцлера стався розлад шлунка.
Суд почався, та чомусь Суок не хотіла відповідати на жодне запитання. Привели свідка−зоолога. Він повідомив про те, як, вибравшись на дерево, побачив між гілками ляльку наслідника Тутті. Зоолог запропонував викликати в Зал Суду свідками деяких своїх чудових папуг. Згодом червонобородий папуга розповів, що Суок у звіринці спершу зустріла чудовисько, яке говорило людським голосом. Це був Туб. І він помер. А потім дівчинка визволила Просперо, бо мала ключ.
Обманщицю Суок засудили до смерті: її мали розірвати звірі. Та Суок навіть не поворухнулася, коли лунав вирок.
Все зборище посунуло у звіринець. Три Товстуни, радники, чиновники й інша палацова знать повсідалися на трибуні. Вона була захищена ґратами.
Коли до дівчинки випустили тигрів, звірі чомусь не кинулися а неї. А дівчинка просто лежала. Тоді всі побачили, що це була не жива дівчинка, а лялька − пошматована, стара, непотрібна лялька.
Зборище мовчало хвилин п'ять. І мовчанка була порушена зовсім несподівано: над звіринцем у блакитному небі вибухнула бомба. Всі глядачі гепнулися носами в дерев'яну підлогу трибуни. Одразу вибухнула друга бомба.
Парк наповнився гамором, криками, пострілами. Заколотники вдерлися в парк. Вся компанія кинулася тікати із звіринця. З усіх боків наступали люди. Їх було безліч. Це йшов народ, який сьогодні переміг. Гвардійці змішалися з ним. Червоні кокарди сяяли на їхніх капелюхах. Робітники були теж озброєні.
Три Товстуни побачили, що рятунку нема. Щільна, схвильована, строката стіна обступила Товстунів. Люди розмахували червоними прапорами, киями, шаблями, махали кулаками. І тут почулася пісня.
Тібул у своєму зеленому плащі, з головою, перев'язаною ганчіркою, крізь яку просочувалася кров, стояв поруч Просперо. Вони заспівали, а тисячі людей підхопили пісню. Це була пісня народу, який переміг своїх гнобителів.
Величезний натовп багатіїв тікав у гавань, щоб сісти на кораблі і відплисти з країни, де вони втратили все. Але тут їх оточили матроси. Багатії були заарештовані.
Товстунів повели в головний зал палацу, щоб показати народові. Люди юрмилися, лізли один одному на спини, сміялися, жартували. Деякі плакали від щастя.
Люди глянули на годинник, який висів між двома колонами, у глибокій ніші. Це був великий дубовий ящик з різьбленими й емальованими прикрасами. Посередині темнів диск з цифрами. І раптом дубові двері ящика розчинилися. Ніякого механізму всередині не було, вся машина годинника була виламана. І, замість мідних коліщат та пружин, у цій шафі сиділа рожева, блискуча і сяюча Суок.
Голубоокий гвардієць вийняв дівчинку із шафи. Це був той самий голубоокий гвардієць, який викрав ляльку наслідника Тутті з коробки вчителя танців Раздватричі. Він привіз її в палац, він звалив ударом кулака державного канцлера і гвардійця, що волік бідну живу Суок. Він заховав Суок в годинникову шафу і підмінив її мертвою, подертою лялькою.
Усі вітали дівчинку, а здалеку поспішав, пробиваючись крізь натовп, маленький, усміхнений доктор Гаспар…
Трьох Товстунів загнали в ту саму клітку, в якій сидів зброяр Просперо.
ЕПІЛОГ
Через рік було велике і веселе свято. Народ справляв першу річницю визволення з-під влади Трьох Товстунів.
На Площі Зорі був влаштований спектакль для дітей. Тисячі дітей очікували появи Суок. І в цей святковий день вона виступала не сама, а з братом. А раніш він був наслідником Тутті. Після спектаклю Суок і Тутті були засипані квітами.
Суок вийняла маленьку дощечку з кишені своєї нової сукні і щось прочитала дітям. Наші читачі пам'ятають цю дощечку. Однієї страшної ночі, конаючи, таємнича людина, схожа на вовка, передала їй дощечку з печальної клітки в звіринці.
Ось що було написано на ній:
"Вас було двоє: сестра і брат − Суок і Тутті. Коли вам минуло по чотири роки, вас викрали з рідного дому гвардійці Трьох Товстунів. Я − Туб, учений. Мене привезли до палацу. Мені показали маленьку Суок і Тутті. Три Товстуни сказали так: "Ось бачиш дівчинку? Зроби ляльку, яка не відрізнялася б од цієї дівчинки".