Люсі Мод Монтгомері — Енн із Зелених Дахів (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 7 з 8

У списку Енн і Гілберт були першими. Вони мали однакові бали, але прізвище Енн було першим. Виявилося, що Муді-Спурджен, Джейн, Рубі, Чарлі і Джозі Пай теж вступили.

Енн з радістю повідомила новину Метью і Маріллі. Того вечора дівчина проказала вдячну й натхненну молитву.

Розділ 33

КОНЦЕРТ У ГОТЕЛІ

Енн збиралася на концерт у вайтсендзькому готелі. Концерт влаштовували пожильці щоб зібрати гроші для лікарні в Шарлоттауні, і участь у ньому брали молоді таланти з усіх поближніх околиць. Енн мала декламувати вірш. Метью був на сьомому небі від радості й гордості за честь, яку здобула його маленька Енн, та й Марілла не пасла задніх, хоч радше б умерла, ніж визнала це, і твердила, що негарно, мовляв, коли стільки молодих людей вештається по готелях без нагляду дорослих.

Енн і Діана відправились у готель із Джейн Ендрюс та її братом Біллі в їхній чотиримісній бричці; з ними поїхали ще кілька ейвонлійських хлопців і дівчат. Діана того вечора участі в концерті не брала.

Дорогою до готелю прямувало безліч повозів, увесь готель сяяв вогнями знизу догори. Зустріли їх дами з комітету, що влаштовував концерт, одна з яких негайно повела Енн до вбиральні виконавців. Серед високого товариства Енн почувалася невпевнено і думала, що її сукня дуже непомітна і проста. Що важив разочок її перлів поряд із діамантами отієї вродливої дами? І якою вбогою здавалася її єдина трояндочка порівняно з усіма оранжерейними квітами, що ними були прикрашені сукні виконавиць та гостей! Енн хотілося додому, до своєї біленької кімнатки в Зелених Дахах.

Невдовзі, на сцені великого концертного залу в готелі, їй стало геть зле. Якби ж то вона сиділа між публіки, з Діаною та Джейн − вони там собі, напевно, тішаться… Тим часом Енн затисли між собою гладка пані в рожевій шовковій сукні й довготелеса дівуля в білому мереживному платті зі зневажливим поглядом. На лихо для Енн, у готелі саме перебувала професійна декламаторка, що теж зголосилася до участі в концерті.

Оголосили її вихід. Енн так пополотніла, що Джейн і Діана в залі схопили одна одну за руки в співчутливому хвилюванні. Оглянувши зал настрашеними, широко розплющеними очима, вона раптом помітила в дальньому ряду Гілберта Блайта. Енн здалося, що його усмішка переможна та в'їдлива водночас. Насправді все було геть інакше. Гілберт усміхався, бо йому подобався концерт. Енн глибоко вдихнула й високо піднесла голову; сміливість і рішучість охопили її всю. Енн декламувала так, як ніколи досі. Коли вона вмовкла, публіка щиро й утішено заплескала. Шаріючись від соромливості й задоволення, Енн підійшла до свого місця й зненацька відчула, як гладка пані в шовковій сукні енергійно тисне їй руку. Енн покликали на біс. Дівчина прочитала дотепного невеличкого вірша, який остаточно підкорив публіку. Подальший вечір був суцільним її тріумфом.

Після концерту гладка пані, котра виявилася дружиною якогось американського мільйонера, взяла Енн під своє крило й відрекомендувала всім − і всі були з нею дуже привітні. Професійна декламаторка, пані Еванс, сама підійшла поспілкуватися з нею. Навіть мереживна дівуля спромоглася на пісний комплімент. Вечеряли вони в гарно прибраній великій їдальні. Джейн і Діану теж запросили до столу, позаяк вони приїхали з Енн, а Біллі, на смерть перелякавшись такого високого товариства, чекав на них коло брички. Дорогою додому Енн сказала, що хоче бути сама собою, і їй подобаються не діаманти, а разочок перлів, бо Метью вклав у цей дарунок стільки любові, скільки ніколи не діставала пані в рожевій сукні з усіма своїми коштовностями.

Розділ 34

СЕМІНАРИСТКА

Наступні три тижні в Зелених Дахах були сповнені клопотів: Енн готувалася їхати до вчительської семінарії. Гардероб вона мала тепер елегантний та різноманітний − завдяки Метью, і цього разу Марілла не заперечувала. Марілла сумувала за маленькою Енн, яка тепер стала уже дівчиною. Енн говорила їй, що завжди любитиме Маріллу, Метью і свої милі Зелені Дахи.

Метью вважав, що не було щасливішої помилки за ту, що її тоді втнула пані Спенсер… якщо то, звісно, була помилка, бо то сам Бог бачив, що їм потрібна була Енн.

Настав день від'їзду Енн до Шарлоттауна. Погожого вересневого ранку вона з Метью рушила в дорогу, розпрощавшись із заплаканою Діаною та Маріллою, котра не зронила ні сльозинки. Утім, щойно Енн поїхала, Діана втерла сльози й гайнула у Вайт Сендз на пікнік біля моря зі своїми кузенами з Кармоді, де пречудово розважилася; Марілла ж люто накинулася на щоденну хатню роботу,

Енн та інші ейвонлійські учні прибули до семінарії саме вчасно, щоб устигнути на лекції. За порадою панни Стейсі Енн мала намір почати одразу із програми другого курсу, так само, як Гілберт. Це означало, що диплом учителя першого ступеня вони одержать за рік, а не за два, якщо успішно складуть іспити. Джейн, Рубі, Чарлі, Джозі та Муді-Спурджен вирішили вдовольнитися дипломом другого ступеня.

Енн жила в пансіоні, де інші дівчата не жили, бо ж усі мали в місті родичів, котрі могли їх прихистити. Панна Джозефіна Баррі залюбки дозволила б Енн пожити в неї, та від Бічвуда до семінарії шлях був неблизький. Отож панна Баррі підшукала добрий пансіон, запевнивши Метью з Маріллою, що то для Енн буде цілком підходяще місце.

Спершу Енн було сумно, але її навідували Джозі Пай, Джейн і Рубі. Джозі розповіла, що семінарія дістала одну стипендію Ейвері. Стипендію Ейвері присуджували за академічні успіхи з англійської мови й літератури, а Енн не сумнівалася, що знання в неї міцні. Дівчина вирішила поборотися за стипендію. А як пишатиметься Метью, коли вона стане бакалавром мистецтв!

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

Розділ 35

НАВЧАЛЬНИЙ РІК У КОРОЛІВСЬКІЙ ВЧИТЕЛЬСЬКІЙ СЕМІНАРІЇ

А невдовзі де й поділася в Енн зажура й туга − значною мірою завдяки щотижневим поїздкам додому. Щоп'ятниці вечорами ейвонлійські студенти прибували на станцію в Кармоді, куди тим часом уже пролягла нова залізнична гілка. Їх зустрічала Діана та ще кілька хлопців і дівчат, і всі гуртом вони весело чимчикували аж до самісінького Ейвонлі.

Гілберт Блайт майже завжди супроводжував Рубі Джилліс, яка була надзвичайно вродливою дівчиною. Вони не зовсім підходили одне одному: Гілберт був розумним юнаком із власними переконаннями й рішучим бажанням узяти від життя все найкраще й віддати йому найкращу частину себе. Тим часом Рубі Джилліс не розуміла добрячої половини висловлювань Гілберта.

У семінарії Енн мала вдумливих честолюбних друзів. Вона дружила зі Стеллою Мейнард, Прісциллою Грант. Опісля різдвяних канікул ейвонлійці перестали щотижня їздити додому й ретельно взялися до праці. Золоту медаль мав отримати або Гілберт Блайт, або Енн Ширлі, або Льюїс Вілсон.

Енн багато й ретельно працювала. Її невпинне протиборство з Гілбертом тривало, геть як в ейвонлійській школі. Попри велику кількість уроків, студенти мали змогу й розважитися. Безліч вільних годин Енн провела в Бічвуді, де зазвичай обідала по неділях і супроводжувала до церкви панну Баррі.

Настала весна, та в Шарлоттауні заклопотані студенти могли думати й говорити лише про іспити. Наступного тижня мали бути іспити.

Розділ 36

СЛАВА ТА МРІЇ

Вранці того дня, коли на дошці оголошень у семінарії мали вивісити остаточні результати іспитів, Енн і Джейн удвох чимчикували вулицею. Джейн мала певність, що отримає диплом, а все інше її не турбувало. Далекосяжними пориваннями Джейн не відзначалася. Енн вирішила, що Джейн прочитає результати, а вона почекає її в гардеробі. Та невдовзі виявилося, що потреби в цьому немає. Вони з Енн піднялися сходами до семінарії й застали в холі юрбу хлопців, які гойдали на руках Гілберта й щосили вигукували: "Ура медалістові Блайту!" На мить Енн пронизав кусючий біль поразки й відчаю. Аж раптом Енн оточили дівчата і почали вітати з отриманням стипендії. Звідусіль її поздоровляли, поплескували по плечах і тиснули їй руки.

Наступною грандіозною подією стало вручення дипломів. Метью з Маріллою теж приїхали. А ввечері вони разом з Енн поїхали в Зелені Дахи. Останнього разу Енн була вдома у квітні й не могла чекати більше ані дня. У Зелених Дахах на неї вже чекала Діана. Подруга трохи ревнувала Енн до Стелли Мейнард, але Енн сказала, що Діана для неї найкраща подруга.

Енн розповіла Діані, що у вересні поїде до коледжу в Редмонді, а Джейн і Рубі вчителюватимуть, усі одержали дипломи, навіть Муді-Спурджен та Джозі Пай. Діана ж розповіла, що Гілберт Блайт піде вчителювати. Він мусить. Батько не має грошей, щоб відіслати його до коледжу, отож він повинен сам заробити собі на навчання. Певно, буде тут у школі, якщо панна Еймз вирішить піти. Енн охопив легкий незбагнений подив. Вона надіялася, що Гілберт також поїде до Редмонда. Що ж вона робитиме без їхнього палкого протиборства?

Вдома Енн помітила, що Марілла та Метью постаріли. Марілла розповіла, що у Метью все частіше з'являються проблеми з серцем. Марілла ж жалілася, що її болить голова в області очей, а окуляри не допомагають. До цього всього були ще й проблеми з банком Еббі, де зберігалися усі гроші Катбертів: говорили, що банк дуже ненадійний. Енн переживала і говорила Маріллі, що коли б виявилася хлопцем, то тепер могла б більше їм допомагати. Та Марілла мовила їй: "Як на мене, Енн, ти ліпша за дюжину хлопців".

Розділ 37

ЖНЕЦЬ НА ІМ'Я СМЕРТЬ

Якось Енн зайшла до передпокою з оберемком білих нарцисів і уздріла на порозі Метью із зіжмаканою газетою в руці й дивно зсудомленим посірілим обличчям. Енн з Маріллою кинулися до Метью. Наймит одразу помчав до лікаря, сповістивши дорогою про нещастя пана та пані Баррі. Пані Лінд, яку він теж застав у Садовому Схилі, прийшла разом з ними. Розпачливо намагалися Енн і Марілла привести Метью до тями. Пані Лінд спробувала намацати пульс і приклала вухо до грудей непритомного. Вона сказала, що Метью мертвий. Незабаром і лікар сказав, що смерть була миттєва і, ймовірно, безболісна, а спричинило її напевне якесь раптове потрясіння. У чому воно полягало, тут-таки й було з'ясовано з газети в руках Метью, яку вранці з пошти привіз Мартін. У ній містилося сповіщення про крах банку Еббі.

Сумна новина швидко облетіла все Ейвонлі, і цілий день друзі й сусіди навідувалися до Зелених Дахів, щоб віддати останню шану померлому й засвідчити повагу живим.

Уперше скромний, несміливий Метью Катберт був у центрі уваги.

1 2 3 4 5 6 7

Дивіться також: