Роздала всіх дітей родичам і подалася до Америки. А Енн мусила поїхати до сиротинцю в Гоуптоні, бо ніхто більше не хотів її брати. Чотири місяці Енн прожила там, а тоді з'явилася пані Спенсер.
Не зважаючи на свої поневіряння, Енн вміла добре читати. коли Марілла запитала, чи пані Томас і пані Геммонд були ласкаві до Енн, дівчинка почервоніла і зніяковіла, а потім сказала, що ті жінки хотіли бути ласкавими й добрими, але мали забагато клопотів. Більше Марілла ні про що не розпитувала. У серці її ворухнувся жаль до цієї дитини. Шкода, що доведеться відправити її назад. А що, як пристати на братове незбагненне бажання?
Розділ 6
МАРІЛЛА ПРИЙМАЄ РІШЕННЯ
Пані Спенсер жила неподалік від Вайтсендзької затоки у великому будинку. Вона зустріла гостей і дізналася, що Метью і Марілла хотіли хлопчика. Жінки зрозуміли, що сталося непорозуміння через Ненсі, яка переказувала прохання Катбертів пані Спенсер. Марілла запитала, чи можна відіслати дівчинку знову до сиротинцю. Пані Спенсер відповіла, що це не обов'язково, бо вчора заходила пані Блуетт і попросила узяти їй дівчинку в поміч. Сім'я в пані Блуетт велика, а когось підшукати важко. Маріллі випала така чудова нагода позбутися небажаної сироти, а вона, проте, відчувала, що зовсім цього не хоче. Вона кілька разів бачила пані Блуетт − низеньку жіночку з лихим кощавим обличчям − і багато про неї чула. Її називали "грозою всіх домашніх". Від самої думки про те, щоб віддати Енн у її розпорядження, Маріллу мучили докори сумління.
А тут і сама пані Блуетт прийшла в гості до пані Спенсер. Енн мовчки сиділа і дивилася на пані Блуетт, мов заворожена. Невже її справді віддадуть цій жінці з кістлявим обличчям і лютими очима? Коли Блуетт уже погодилася взяти дівчинку і сказала, що її найменша дитина страшенно вередує, а вона вже змучилася його глядіти, Марілла глянула на Енн − і серце її защеміло. Віддати лагідну, вразливу дитину такій жінці! Ні, вона не може взяти на себе цю відповідальність. Тоді Марілла сказала, що приїхала тільки дізнатися, як саме сталася помилка, а Енн забирає додому. Доки Марілла говорила, обличчя Енн мовби сонце осявало.
Повернувшись у Зелені Дахи, Марілла з братом пішла до корівника доїти корів, а вже там коротко переповіла історію дівчинки й результати своєї розмови з пані Спенсер. Жінка сказала, що ніколи не виховувала дітей, надто дівчат, тож мороки їй з Енн вочевидь не бракуватиме. Але вона робитиме все, що зможе. Соромливе обличчя Метью засяяло від щастя.
Розділ 7
ЕНН МОЛИТЬСЯ
Того вечора, відводячи дівчинку нагору, Марілла суворо зауважила, щоб Енн охайно складала одяг на стільці.
Марілла здивувалася й жахнулася водночас, коли дізналася, що Енн не молиться перед сном. Дівчинка знала про Бога, бо вчилася у недільній школі в сиротинці, вивчила весь катехізис, але не молилася. Марілла постановила собі негайно взятися за релігійне виховання дівчинки. Вона сказала дівчинці уклякти і помолитися. Енн не знала, що саме треб казати. Марілла розгубилася. Вона хотіла навчити Енн відомої дитячої молитви "Тихий вечір настає", та цей віршик, призначений для дітлахів у білих льолях, зовсім не годився для цієї веснянкуватої чарівниці, дівчинки, що виросла байдужою до Господньої любові, позаяк ніколи не знала її у вигляді любові людської. Тож Марілла звеліла просто подякувати Господові за всі Його благословення й смиренно попросити про те, чого хоче. Енн попросила у Бога, щоб її залишили в Зелених Дахах (Марілла ще не сказала дівчинці, що залишає її) і щоб вона була гарною, коли виросте.
У кухні Марілла розповіла Метью, що Енн ніколи в житті не молилася. Тому завтра треба відправити її до пастора й дістати їй молитовник. А потім треба пошити для Енн пристойне плаття, щоб вона ходила до недільної школи.
Розділ 8
ВИХОВАННЯ ЕНН РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ
Марілла аж до пообіддя наступного дня не казала Енн, що лишить її в Зелених Дахах. Зранку, загадавши дівчинці різної хатньої роботи, пильно за нею стежила, а вже до полудня переконалася, що Енн тямуща, вправна, слухняна й беручка до праці. Дорікнути їй можна було хіба за схильність поринати в мрії, кинувши всі справи на півдорозі, і забувати про них, аж доки на землю її вертала якась халепа чи суворе зауваження. Після обіду Марілла сказала Енн, що вона залишається тут і ходитиме з вересня до школи.
Цього дня Енн вивчила "Отче наш", хоч це було важко, бо часто відволікалася на свої чудернацькі думки і фантазії.
Дівчинка мріяла знайти собі сердечну подругу в Ейвонлі, і Марілла розповіла, що по сусідству живе Діана Баррі, дуже хороша дівчинка, яка зараз гостює у тітки в Кармоді.
А ще того ж дня Енн вирішила в мільйон разів краще бути Енн із Зелених Дахів, аніж Енн нізвідки.
Розділ 9
ПАНІ РЕЙЧЕЛ ЛІНД СТРАШЕННО ОБУРЮЄТЬСЯ
Цілих два тижні прожила Енн у Зелених Дахах, і ось нарешті пані Рейчел Лінд завітала, щоб як слід її роздивитися. Вона могла прийти і раніше, але мала тяжкий грип. Щойно лікар дозволив їй виходити з дому, вона заквапилася в Зелені Дахи.
Пані Рейчел знову говорила, що Катберти взяли на себе велику відповідальність. Марілла гукнула Енн, що саме гралася в саду. Енн прибігла відразу ж і розгублено спинилася на порозі. "Ну, вибрали тебе точно не за вроду, — впевнено прокоментувала її з'яву пані Рейчел Лінд. − Вона така худюща й бридка, Марілло. Підійди до мене, дитино, дай-но я розгляну тебе до пуття. Боже правий, скільки ластовиння? А коси! Руді, наче морква!" Енн підійшла і сказала пані Рейчел, що ненавидить її, ще й ногами затупала. "Вам би сподобалося, якби хтось сказав, що ви товста, незграбна й не маєте ані крихти уяви?", − питала Енн.
Марілла звеліла Енн йти у свою кімнату, дівчинка розридалася і пішла. Пані Рейчел почула від Марілли, що була надто жорстока з дівчинкою. Коли гостя пішла, Марілла напружено розмірковувала, що ж їй робити. Цей випадок нагадав їй, як ще зовсім маленькою вона почула, як одна з її тіток сказала іншій, звісно ж, про неї: "Так шкода цього створіння, з постави невдатне, і страшне ж яке".
Марілла піднялася до Енн і наказала піти і вибачитися перед пані Рейчел. Енн відповіла, що ніколи цього не зробить. Жінка сказала, що в такому випадку Енн не вийде з кімнати, поки не погодиться. Та насправді Марілла сердилася і на себе, адже щоразу, коли згадувала ошелешене лице пані Рейчел, вуста її розпливалися в усмішці, і хтозна-звідки бралося ганебне бажання зареготати.
Розділ 10
ЕНН ПРОСИТЬ ПРОБАЧЕННЯ
Того вечора Марілла нічого не сказала Метью, та коли вранці Енн уперто не бажала підкоритися, довелося пояснити братові її відсутність за сніданком. Метью вважав, що Енн зробила добре: збила пиху з Рейчел Лінд, цієї надокучливої старої пліткарки.
Сніданок, обід і вечеря минули в тиші: Енн залишалася непохитна. Марілла носила їжу нагору, а дівчинка майже не їла.
Згодом, коли Марілла подалася на дальнє пасовище по корів, Метью піднявся нагору. Він хотів їй дещо сказати, і то негайно, доки Марілла не повернулася додому. чоловік попросив дівчинку попросити пробачення, бо Марілла дуже вперта. Енн погодилася зробити це заради нього. Метью лише попросив нічого не казати сестрі, бо це ж вона займається вихованням, а не він.
Марілла, повернувшись додому, була приємно здивована, почувши, що Енн кається. Коли жінка подоїла корів, вони з Енн рушили до пані Рейчел. Дорогою Енн раділа й сяяла, аж доки вони постали перед пані Лінд, що сиділа із в'язанням при кухоннім вікні. Тут уся радість безслідно зникла. Енн зненацька впала на коліна перед враженою пані Рейчел і благально простягла до неї руки. Енн говорила, що їй дуже прикро, що вона дуже невихована й невдячна, і заслуговує на кару й довічне вигнання з кола шанованих людей. Вихована дівчинка не повинна була так дратуватися, адже пані Рейчел сказала правду. І Енн теж сказала правду, але не повинна була так робити… Дівчинка говорила щиро. Марілла раптом нажахано усвідомила, що ця юдоль приниження дає дівчинці насолоду, що вона тішиться всій повноті свого гріхопадіння. Та простодушна пані Лінд, яка була не вельми прониклива, цього не зауважила, тож вона пробачила Енн. Пані Рейчел дозволила їй піти в свій сад і нарвати нарцисів.
Повертаючись додому, Марілла знову хотіла сміятись. Раптом Енн притулилася до Марілли і взяла її за руку. Дівчинка призналася, що дуже щаслива, а Маріллу сповнили відчуття материнства, якого їй не довелося спізнати.
Розділ 11
ВРАЖЕННЯ ЕНН ВІД НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ
Марілла сама пошила для Енн три нові сукні. Вони були дуже простенькі і не вразили дівчинку. Енн мріяла хоч одну з пишними рукавами, та жінка сказала, що не має зайвої тканини. Пан Белл надіслав Енн підручник на цю чверть недільної школи, і дівчинка мала йти туди завтра в одній з нових суконь.
Наступного ранку передчуття мігрені не дозволило Маріллі повести Енн до недільної школи. Дівчинка вдягла просту сукню та капелюшок і пішла до пані Лінд, щоб разом йти до церкви. Вдома в пані Лінд з'ясувалося, що поважна добродійка вже пішла. Нітрохи цим не знічена, Енн продовжила свій шлях до церкви сама. Дорогою вона нарвала квітів і прикрасила свій капелюшок. У такому вигляді вона з'явилася на церковному подвір'ї і дуже здивувала дівчат у святкових сукнях. Ейвонлійські дівчата вже чули різні дивні історії про Енн: пані Лінд розповідала, яка жахлива в неї вдача, а Джеррі Бут, наймит із Зелених Дахів, казав, що вона постійно розмовляє сама із собою чи з деревами й квітами, як божевільна. Тож поглядаючи в її бік, дівчата перешіптувалися. Ніхто не звернувся до неї із дружньою розмовою ні на подвір'ї, ні згодом, коли, проспівавши гімн і проказавши молитву разом з усіма, Енн увійшла до класу панни Роджерсон.
Енн, завдяки Маріллі та її науці, відповідала на уроці жваво, втім, хтозна, чи багато вона розуміла як із питань, так і з відповідей. Панна Роджерсон їй не сподобалася; крім того, Енн почувалася дуже нещасною: у всіх інших дівчат у класі рукави були з буфами.
Вдома Енн розповіла Маріллі, що у недільній школі їй не сподобалося. Також їй не сподобалося, що пан Белл проказував страх яку довгу молитву. Дівчинка пам'ятала, що текст для проповіді був з Об'явлення святого Івана Богослова, третя глава, вірш другий і третій, але текст теж був довгий, тож вона мало не вмерла від нудьги, але на щастя, сиділа біля вікна і розглядала краєвид.
Сердешна Марілла розуміла, що за цю розповідь Енн треба суворо насварити, проте їй заважав той беззаперечний факт, що більшість суджень, які висловила дівчинка, особливо щодо пастора, проповіді й молитви, були її власними думками, яких вона вже багато років не наважувалася нікому звірити.
Розділ 12
ВРОЧИСТА КЛЯТВА Й ОБІЦЯНКА
Аж наступної п'ятниці Марілла дізналася про вінок із квітів на капелюшку і насварила дівчинку.