Учора доктор Г. розповів, що втече з дружиною через каналізацію і запрошував Пфефферберґів із собою. На цей момент Польдек ніяк не міг переконати себе і Мілу це зробити. Тож Леопольд вирішив пробратися до доктора Г., та зондеркоманда тут уже побувала, а лікар із дружиною пішли в каналізацію.
Коли Польдек повернувся, Міли не було. Тоді чоловік побіг до лікарні. Там уже лежала гора тіл. Більшість людей Пфефферберґ знав. Він був впевнений, що Міла пішла до Плашува. У них був план на випадок подібних непередбачуваних обставин. Коли один із них потрапить до Плашува, хай другий намагається не опинитися за ґратами.
Польдек наблизився до брами табору і сховався за неї. Побачивши, як есесівці вбили жінку з дитиною, Польдек більше не ховався. Він вийшов і почав складає речі людей, вдаючи бравого солдата перед очима трьох офіцерів СС. Серед цих трьох був Амон, який відразу "розкусив" Польдека. Та цього разу він не вистрілив, а сказав тікати, бо його здивувала винахідливість єврея.
Польдек примчав у двір лікарні. Там стояла остання офіційно зігнана купка в'язнів. "Мабуть, я останній, хто вийшов звідси живим", − сказав він людям у натовпі. Або, можливо, такими останніми був ювелір Вулкан із дружиною та сином, який за великий діамант відсидів "переселення" у відділку ОД. Так він хотів врятувати життя, бо під час "переселення" можна було стати випадковою жертвою. Ввечері сім'я Вулкана була доставлена в Плашув.
За той вечір у різних сховках було виявлено понад 4 000 людей і страчено на вулицях.
Розділ 22
Шиндлер був налаштований збирати відомості й переказати все Седлачкові, щойно той прийде наступного разу.
Ґьот дозволяв собі в таборі розстрілювати людей просто так. Але насправді розстріли невдовзі будуть звичайною справою.
Амон обіцяв не втручатися в роботу фабрик, але геть гальмував роботу, тримаючи всіх в'язнів годинами на Аппельпляці посеред табору для переклички. Оскару і Мадрічу це не подобалося. Тоді Шиндлер вирішив збудувати табір для своїх робітників−євреїв біля фабрики. Він купив ділянку землі, що прилягала до території фабрики. Амона дозволяв це, але також був потрібний дозвіл генералів СС. Тож Шиндлер почав відвідувати різних начальників і просити всякі дозволи. Насправді ідея про табір на фабриці влаштовувала Амона і решту, бо їм у таборі було потрібне місце, адже сюди присилали і присилали тисячі нових євреїв. Філія на Липовій мала дещо розвантажити основний табір. Також Амон розумів, що не буде потреби постачати табір на Липовій мінімальним запасом харчів. Їх він хотів продавати на чорному ринку через свого агента, єврея на ім'я Вілек Хілович.
За кілька днів клопотання про створення філії табору примусової праці на задньому дворі фабрики було задоволене. Оскар найняв молодого інженера на ім'я Адам Ґарде з Плашува, який мав зайнятися проектуванням приміщень.
Розділ 23
Серед тих в'язнів, які були в курсі справи, уже почалася конкуренція за перехід на "Емалію". В'язень Долек Горовиць, працівник відділу закупівель у таборі Плашув, теж хотів туди потрапити разом з дружиною і двома дітьми. За тиждень сім'я Долека була переведена на "Емалію" за новим списком, що його засвідчив комендант Ґьот за невеличкий конверт з ювелірними прикрасами. На фабриці Оскара Євреї мали кращі харчі, ніхто їх не бив, ніхто не падав і не помирав від перевтоми. Шиндлер здійснив багато операцій з переселення євреїв з табору до себе на фабрику, а одному рабину навіть дозволяв йти з роботи у п'ятницю раніше, щоб проводити кідуш.
Розділ 24
Самостійно і через управителя Оскар витрачав п'ятдесят тисяч злотих на місяць, купуючи на чорному ринку харчі для табірної кухні. Він і гадки не мав, що того літа 1943 року був одним із найбільших незаконних годувальників в'язнів у Польщі. Майже всі на "Емалії" ледь не релігійно вірили в надзвичайну рятівну могутність Оскара.
Оскар часто підкупляв гестапівців випивкою, чи споював, щоб врятувати своїх євреїв від розстрілів чи відправлення в інші табори. Звичайно, ці всі перемоги були частковими, бо що могла зробити одна людина проти системи. Напуваючи божевільного Амона Ґьота найкращим коньяком, Шиндлер втовкмачував йому думку про те, що треба бути стриманішим, бо все може змінитися і його можуть спитати про всі розстріли. Згодом Амон, принаймні тимчасово, припинив свавільно вбивати людей.
Розділ 25
Оскар передавав єврейським знайомим усі гроші, які отримував від Седлачка, крім витрачених на коньяк для Ґьота. То не завжди була проста справа. Не витрачалися Седлачкові гроші й на те, щоб відшкодувати фабриці хабарі, які Оскар роздав великим і малим функціонерам СС протягом 1943 року, щоб вони не давали рекомендацію закрити табір при "Емалії".
Розділ 26
Раймунд Тіч допомагав у дещо інакший спосіб. Перший його спосіб допомоги полягав у шахових партіях з Амоном Ґьотом. Він програвав Амону, і той після гри був добрішим. Тіч намагався розтягти партію години на три. Коли працівники в адміністрації бачили, як Тіч йде на своє шахове чергування, то знали, що тепер атмосфера буде здоровіша до вечора. А ще Тіч фотографував в'язнів, хоч не проявляв фотографій. Аж в листопаді 1963 року чоловік, який вижив завдяки Шиндлерові (Леопольд Пфефферберґ) таємно купив плівки у Раймунда, який навіть тоді не бажав, щоб плівку було проявлено, доки він не помре.
Хоч у таборі життя було дуже тяжким, люди там закохувались, наприклад, Йозеф Бау − молодий краківський художник, з яким Оскар згодом близько познайомиться, − до нестями закохався в дівчину на ім'я Ребекка Танненбаум. Бау працював у будівельному управлінні табору креслярем, а Ребекка була манікюрницею Амона та інших чиновників. Оскільки бараки у таборі були поділені на чоловічі і жіночі, Йозеф придумав перевдягатися на жінку і приходити в гості до дівчини. Правда, справжніх побачень не було, бо в бараці з чотириповерховими нарами це було неможливим.
На початку січня 1944 року табір Плашув оголосили концентраційним табором, підпорядкованим центральній владі в Оранієнбурзі. Філії Плашува, такі як "Емалія", теж переходили під контроль Оранієнбурґа. Шернер і Чурда втратили безпосередню владу. Тепер Оскар мусив задобрювати не тільки місцевих чиновників, але й бюрократичний комплекс в Оранієнбурзі.
Одного разу Йозефа Бау мало не застрелив Амон, і хлопець відчув, що тепер має скористатися своєю шаленою удачею. Тож він одружився з Ребеккою. Звичайно, рабина не було, але мати хлопця все організувала. Та побути разом молоде подружжя не змогло: у таборі підняли тривогу. Йозеф втік у свій барак, а потім виявилося, що й шукали не його.
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Розділ 27
1944 року Оскару виповнилося 36 років. Щоб привітати Оскара з днем народження, Амон привів Генрі Роснера, який заграв на скрипці. На той час Роснер уже завбрав в табір свого сина Олека, який переховувався у краківських друзів. Польдек Пфефферберґ, який їздив вантажівкою по коробки з інструментами, провіз хлопчика на територію табору.
Тепер в'язні Плашува відчули, що мати справу з Амоном стало безпечніше. Начальство з Оранієнбурґа забороняло кару на місці. Амон більшу частину часу стримувався. Тепер у Плашуві спалювали тіла євреїв, що були вбиті раніше. Готуючись до російського вторгнення, СС закривало свої заклади на сході. Відділ D вимагав від Амона знайти всіх вбитих і спалити. 150 000 пройшли через Плашув і його п'ять філій. З них, за даними поляків, 80 000 загинуло там у розстрілах чи в епідеміях. Серед страчених був і Спіра з родиною, який ще минулого року керував демонтажем гетто.
Розділ 28
Одним з друкарів Амона був єврей−в'язень Мєтек Пемпер. Колись Пемпер стане секретарем Оскара, але влітку 1944 року він працював з Амоном і, як і кожен на такому місці, не плекав особливих надій на майбутнє. У Пемпера була фотографічна пам'ять, яка в майбутньому спричиниться до того, що Амона повісять у Кракові. Але Пемпер тоді не вірив, що такий час колись настане.
У квітні 1944 Пемпер дізнався з документів, що Амон планує сортування−зачистку в таборі, бо скоро Плашув мав прийняти угорців. Амон назвав цей відбраковувальний процес "Die Gesundheitaktion" (щось ніби Операція "Здоров'я"). 8 травня почався відбір… Усе скінчилося тим, що тисяча чотириста дорослих і двісті шістдесят вісім дітей відправили в Аушвіц.
Розділ 29
Якось Оскар і Амон їхали машиною повз залізницю. Була страшна спека, і в з вагонів, набитих євреями, долинав стогін, люди благали води. Оскар загальмував. Амон поблажливо посміхнувся до свого сентиментального товариша. Частково у вагонах люди з Плашува, сказав Амон, а ще люди з табору праці в Шебнє. А ще поляки і євреї з Монтелюпі. Вони їдуть до Маутгаузена. Було ясно, що з ними там зроблять, та от зараз Оскар вирішив дати їм води. Він попросив Амона дозволити взяти пожежну машину облити водою вагони… Шланг пожежної машини досягав тільки до половини ешелону. Тоді Оскар послав по шланги на свою фабрику.
Офіцери й сержанти сміялися з вчинку Шиндлера: "І від чого, він собі думає, їх рятує?" Потім Оскар дав одному сержанту дорогих харчів, щоб той на всіх станціях, де вони зупинятимуться з цими людьми, відчиняв вагони, щоб люди хоч трохи подихали свіжим повітрям. Минуть роки, і двоє з пасажирів цих вагонів, які лишилися в живих, − доктори Рубінштейн і Фельдштейн, − розповіли Оскарові, що сержант часто давав наказ відчиняти вагони і регулярно наповнював відра водою під час довгої і важкої поїздки до Маутгаузену. Хоча для більшої частини тих, хто їхав, це стало всього-на-всього маленькою підтримкою перед смертю.
Того пізнього літа подейкували, що табори буде розформовано. Тож Амон вирішив позбутися свого агента на чорному ринку − єврея Вілека Хіловича, щоб він часом не розповів нікому про Амонові оборудки. Всі спільники Хіловича про Амона вони знали не менше, ніж про яку-небудь жалюгідну швачку на фабриці Мадріча. Амон хитро все влаштував і розстріляв усю велику родину Хіловича і його самого.
Розділ 30
Начальник штабу із озброєння вирішив розформувати Плашув і табір при "Емалії". Оскару було дано вказівку якомога швидше згортати своє виробництво на Заблочі, залишаючи на місці тільки тих техніків, які потрібні для демонтажу фабрики.
Оскар дізнався від Амона, що усіх чоловіків із Плашува відправлять у Ґрьосс-Розен − табір із каменоломнею в Нижній Силезії.
Наприкінці літа, коли працівники "Емалії" спакували речі і їх повели назад до Плашува, серед них ходили чутки, що Оскар збирається всіх викупити і вже складає список.
Ідея забрати з собою євреїв із Кракова зародилася в Оскара одного вечора в гостях на Ґьотовій віллі.