Джон Майкл Грін — Провина зірок (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 3 з 4

Гейзел побачила велику книжку, де містилися імена 103 000 загиблих у Нідерландах під час голокосту. Книжка була розгорнута на сторінці з іменем Анни Франк, за нею йшли чотири Арони Франки. Гейзел подумала, що Анну Франк пам'ятають усі, а вона молитиметься за чотирьох Аронів Франків.

Лідавей відійшла на кілька кроків подивитися відеофільм. А Гейзел взяла Огастаса за руку, і вони перейшли в наступну залу. Це було горище під гострим дахом, і тут містилося кілька листів Отто Франка, які він писав різним людям під час багатомісячних пошуків своїх дочок. На стіні посеред кімнати демонструвався відеозапис виступу Отто Франка. У кімнаті були інші туристи. Гейзел подумала, що недобре цілувати когось у будинку Анни Франк, але потім вирішила, що цілувала ж Анна Франк когось тут і їй, напевно, сподобалося б, якби її будинок перетворився на місце, де закохуються юні каліки, яким уже ніхто не допоможе. Тож Гейзел поцілувалася з Гасом. Все навколо них зникло. Поцілунок тривав вічно, а Отто Франк все говорив і говорив. раптом закохані помітили, що їх оточили туристи. Всі навколо почали плескати, а один крикнув "Браво!" Огастас, усміхаючись, уклонився. Гейзел зі сміхом зробила легесенький реверанс, який зустріли новим вибухом оплесків.

Вони зійшли вниз, пропустивши всіх вперед, і вже збиралися йти до кав'ярні, аж тут побачили сторіночки зі щоденника Анни та її неопублікований цитатник, що лежав розгорнутий на сторінці шекспірівських фраз. "Бо хто стоїть на правоті так твердо, Щоб спокусить його було не можна?" – написала вона.

РОЗДІЛ ХІІІ

Наступного дня Гас був якимсь сумним, а Гейзел не наважувалася запитати, чи є у неї причина боятися.

Дівчина розмірковувала над пірамідою потреб Маслоу, який вважав, що спершу слід задовольнити одні потреби, перш ніж з'являться інші. Наприклад, спершу людина має задовольнити потребу в їжі й воді, потім перейти до наступної групи – до безпеки, потім до іншої, і так далі. Згідно з Маслоу, не задовольнивши фізіологічних потреб, людина не в змозі навіть думати про безпеку чи кохання, поминаючи вже "самореалізацію". І згідно з Маслоу, Гейзел застрягла на другому рівні піраміди, зі своїм здоров'ям нездатна почуватися в безпеці й, відповідно, не маючи змоги зазіхнути на любов, повагу, мистецтво тощо. Піраміда Маслоу наче натякала, що Гейзел менше людина, ніж інші, й більшість людей, схоже, з цим погоджуються. Але не Огастас. Вона завжди думала, що він закохався в неї, тому що перехворів на рак. І тільки зараз Гейзел спало на думку, що він, може, і зараз хворий.

У номері Гейзел хлопець зізнався, що дійсно хворий. він розповів, що перед тим, як дівчина потрапила в інтенсивну терапію, він почав відчувати біль у стегні. Отож він пройшов ПЕТ, рак виявився всюди: груди, ліве стегно, печінка. Гейзел опустилася навколішки, поклала голову йому на коліна й обхопила за пояс. Гас проси вибачення за те, що не сказав раніше. Гейзел чудово розуміла, чому він нічого не сказав: з тієї ж причини, з якої і вона не бажала, щоб він бачив її в інтенсивній терапії. Тепер, коли вона сама закохалася в гранату, збагнула, якою дурістю було намагання порятувати інших від своєї неминучої фрагментації. Гас заридав, а потім заявив, що буде боротися заради Гейзел.

Гас розповів, що йому почали робити паліативну хіміотерапію, але він урвав курс заради поїздки в Амстердам, хоча батьки розгнівалися. Вони намагалися зупинити його уранці, коли він кричав за дверима, що його життя належить йому.

Хлопець жалів, що нічим не вславився, що в нього не було жодної битви. "У тебе битва з раком, – сказала Гейзел. – Ось твоя битва. І ти продовжиш боротьбу". Та Гас не вважав це війною, адже боротиметься проти себе самого, проти свого тіла, а це − громадянська війна з наперед визначеним переможцем. Він був занадто розумний, щоб купитися на розраду дівчини.

Коли Гейзел і Гас повернулися додому, хлопець потрапив в експериментальну групу з лікування раком. Огастасу ставало все гірше.

РОЗДІЛ ХVI

Гас знаходився уже вдома, він пересувався в інвалідному кріслі, багато спав і намагався написати для Гейзел продовження книжки. Тепер ліки і їжу хлопцеві вливали через пластикову шлункову трубку, яка стирчала з його живота.

Якось, коли Гейзел провідувала його, вона побачила на старих відео його гру в баскетбол. Потім вони лежали в ліжку, спали. Прокинувшись, грали в комп'ютерні ігри. Гас стрибав під снайперську кулю і радів, рятуючи Гейзел. "Страшенно важко зберігати гідність, коли сонце на сході надто яскраве в твоїх згасаючих очах", – думала дівчина, поки вони полювали на лихих хлопців серед руїн неіснуючого міста.

Наступного дня дівчина знову відвідала Гаса. Він страждав від безпомічності і говорив, що дедалі краще розуміє значення виразу "смертельне приниження". Він завжди сподівався, що його некролог буде в усіх газетах, тому що до кінця життя йому буде чим пишатися. І тоді Грейс попросила хлопця написати некролог для неї.

РОЗДІЛ ХVIII

Якось Грейс розбудив дзвоник від Гаса: він тайком виїхав з дому і йому стало погано. Дівчина поспішила на допомогу. Хлопець жалів, що неможе стати для когось Петером Ван Гаутеном. Він ненавидів себе. Перед Гейзел був нещасний хлопець, який відчайдушно не хотів бути нещасним, – він плакав і кричав, поки не знепритомнів. Прибула швидка.

Гас повернувся додому. Родина розуміла, що хлопець помирає, і зібралася у повному складі. Одного разу Гасів тато обійняв Грейс і сказав: "Я щодня дякую за тебе Богу, дитинко". Вона сказала, що Огастас Вотерс був коханням усього її життя, і це кохання послали їм зірки. Як кожне справжнє кохання, це кохання помре разом з ними. І вона цей час, їхню маленьку нескінченність, не проміняла б на цілий світ, бо Гас дав їй вічність за лічені дні.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ ХХІ

Огастас Вотерс помер через вісім днів після репетиції власного похорону, в лікарні "Меморіал", у відділенні інтенсивної терапії.

Він був зі своєю матір'ю, батьком і сестрами. Пані Вотерс подзвонила Гейзел о пів на четверту ранку. Дівчина знала, що він піде – напередодні ввечері вона говорила з його батьком, і він сказав: "Це може статися сьогодні". Мама Гаса сказала по телефону, що він був непритомний години зо дві, а потім помер.

Гейзел повідомила батькам і подзвонила Айзеку, більше бело кому дзвонити, і це було найсумніше. Єдиний, з ким вона хотіла говорити про смерть Огастаса Вотерса, був сам Огастас Вотерс. Це було нестерпно.

Гейзел зайшла на сторінку Гаса. На стіні було вже багато співчуттів. Останнє таке: "Люблю тебе, брате. Побачимося на тому боці". Написано людиною, що про неї Гейзел ніколи не чула. Майже всі повідомлення були від незнайомих людей, про яких Гас ніколи не казав. Вони звеличували його тепер, коли він помер, і Гейзел знала напевно: вони не бачили Гаса багато місяців і навіть його не відвідали. Стільки друзів з'являється, коли вони тобі вже не потрібні! Дівчина навіть написала про це свій коментар, та він потонув в сніговій лавині нових коментарів. Найбільшою підтримкою для Гейзел стали її батьки.

Похорон мав відбутися через 5 днів, у суботу.

РОЗДІЛ ХХІІ

На похороні більшість людей Гейзел бачила вперше. Гасові мама з татом стояли біля труни, обіймаючи кожного, хто підходив, та коли вони помітили дівчину, то всміхнулися і підійшли самі. Гейзел помітила, як вони постаріли. Розмова з батьками залишала відчуття, ніби і вона ріже, і її ріжуть. Коли біля труни не було нікого, Гейзел підійшла до Гаса. Він лежав у костюмі, якого надівав, коли вони ходили в "Ораньє". "Я кохаю тебе. В теперішньому часі", – прошепотіла дівчина. Вона відкрила сумочку і дістала тверду пачку "Кемел лайте". Швидким рухом, сподіваючись, що ніхто не помітить, поклала цигарки поміж Гасом і оббивкою труни.

Раптом Гейзел помітила, що на похороні з'явився Петер Ван Гаутен. Це було несподіванкою.

Священик запросив Айзека сказати кілька слів. Після того як старий шкільний приятель розповів про яскравий баскетбольний талант Гаса і яким добрим гравцем він був у команді, священик сказав, що дещо скаже особливий друг Огастаса, Гейзел. Дівчина підвелася і сказала: "Я була його дівчиною". Тут уже всі засміялися. А вона почала читати надгробне слово. Вона сказала слова підбадьорення, а потім Гаса понесли до катафалка.

Коли все закінчилося, підійшов Ван Гаутен і попросив батьків дівчини підвезти його. У машині він відрекомендувався. Гейзел дуже здивувало, що Петер Ван Гаутен пролетів пів світу, щоб побувати на похороні. Ван Гаутен пив віскі й запропонував дівчині. Не зважаючи на заборону мами, Гейзел ковтнула з горлечка. У шлунку стало приблизно так, як і в легенях.

Письменник сказав, що листувався з Гасом в його останні дні. "То тепер ви читаєте листи від фанатів?" − спитала дівчина. Петер сказав, що листи приходили йому додому, а не через видавця, і Гас не шанувальник − він зневажає Петера. Гас писав йому, що я отримає прощення за свою поведінку, якщо приїде на його похорон і скажу Гейзел, що сталося з матір'ю Анни.

Та Гейзел уже нічого не хотіла слухати. Вона назвала письменника жалюгідним алкоголіком, який намагається казати щось мудре, аби привернути до себе увагу.

Вдома Гейзел відчула, що геть зморилася. Тато поспівчував їй і сказав: "Але ж кохати його – великий привілей, правда?" Гейзел кивнула. "Тепер ти уявляєш, як я почуваюся щодо тебе", – прошепотів тато.

РОЗДІЛ ХХІІІ

Айзек розповів Гейзел, що Гас працював над продовженням якоїсь книжки. Дівчина вирішила поїхати додому до Огастаса, щоб спробувати знайти продовження на комп'ютері. В своїй машині Гейзел виявила Петера Ван Гаутена.

Дівчина зрозуміла, що в родині Петера Ван Гаутена теж був небіжчик. Вона згадала чесність, із якою він писав про хворих на рак дітей, і той факт, що він не зміг говорити з нею в Амстердамі, не запитавши спершу, чи навмисно вона одяглася як Анна.

Він сидів на задньому сидінні й напивався. Дівчина їхала, а потім зупинилася і спитала: "У вас що, дитина померла?" Чоловік сказав, що втратив дочку, коли тій було 8 років, у неї була лейкемія.

Тепер Гейзел здогадалася, що письменник дав дочці друге життя, щоб вона побула і підлітком.

1 2 3 4

Інші твори Джона Майкла Гріна скорочено: