Лопе де Вега — Собака на сіні (скорочено)

Камердинер пожалівся секретарю, що маркіз ледь не вбив його за неправдиву новину. Тоді Теодоро порадив Фабіо бігти до графа Федеріко і розповісти, що шлюб розстроївся. Граф, який мало не сказився, що Рікардо мав одружитися з Діаною, тепер міг щедро нагородити Фабіо за чудову новину про відміну шлюбу.

Теодоро й графиня розмовляли про лист, і чоловік відкрив Діані свої почуття. Та як тільки він сказав, що кохає її, графиня почала говорити, щоб він не переступав межі, бо:

"Од вельможної особи

Грати в піжмурки доволі!"

Діана заявила, що він може любити будь−кого, тільки не Марчеллу. Теодоро сказав, що кохає Марчеллу, і тоді графиня побила його. Цю сцену застали граф Федеріко і Фабіо. Діана пояснила, що б'є слугу, бо він провинився. Побитого і закривавленого Теодоро побачив Трістан і дуже пожалів, що прийшов, як все скінчилось. Теодоро пояснив лакеєві, що графиня побила його, бо "від бажання шаленіє, та вволити це бажання уважає за негідне". Трістан вважав, що побиття − це вже свинство. Скоро до Теодоро прибігла Діана, щоб дізнатися, як він. Теодор сказав їй:

"…Ваших слів не розумію,

Вбийте або дайте жити!"

Графиня взяла на спомин його хустинку з кров'ю і пообіцяла видати дві тисячі ескудо, щоб він купив нову. Трістан зробив висновок, що за таку хорошу ціну можна й стерпіти побиття.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

ДІЯ ТРЕТЯ

Федеріко і Рікардо щось запідозрили у побитті Теодоро. Рікардо припустив, що секретар − коханець графині. Маркіз і граф вирішили найняти людину, яка б убила Теодоро. Вони були на вулиці і саме побачили Трістана з друзями. Трістан мав нове убрання, бо від завтра мав стати секретарем свого секретаря, адже графиня зробила Теодоро своєю правою рукою. Рікардо і Федеріко покликали Трістана, який відразу впізнав зітхальників графині. Трістан вирішив прикинутись, що не знає їх, і от отримав від графа і маркіза завдання убити Теодоро за гарну винагороду. Лакей отримав завдаток і поспішив додому, щоб попередити Теодоро про небезпеку, що нависла над ним. Теодоро сприйняв новину свого лакея спокійно і сказав, що хоче вмерти, бо графиня відштовхнула його, адже боїться за свою честь. Трістан вирішив допомогти Теодоро і склав хитрий план. Він розповів, що старий граф Людовіко 20 років тому втратив сина, який попався до маврів у неволю і з того часу пропав безвісти. Оскільки того сина звали Теодоро, можна спробувати зробити так, щоб секретар став "сином" графа Людовіко.

Теодоро вирішив їхати в Іспанію і сказав про це графині. Він говорив, що його хочуть вбити, тому треба тікати. Діана зраділа, що збереже свою честь, пообіцяла гроші на дорогу, але довго не могла відпустити і попрощатися з Теодоро. Поки він не поїхав, Марчелла попросила графиню відпустити її зі служби, щоб їхати разом з ним. Покоївка сказала, що Теодоро попросив її їхати з ним. Почувши таке, Діана сказала, що не відпустить її в жодному разі, а віддасть за Фабіо.

До графа Людовіко, який досі сумує за сином і збирається вже помирати, приходить якийсь купець з Греції. Насправді ж, це перевдягнений Трістан. Він почав брехати, що приїхав зі Стамбула, а в Неаполі має родинну справу. Трістан говорив, що його покійний батько колись купив в Астекліях на ринку малого хлопця, якого звали Теодоро. Хлопець ріс у родині, з ним росла сестра Філімоклія. Вони полюбились, і дівчина завагітніла. Теодоро, боячися покарання, втік із дому. І от тепер його розшукують, а купець (Трістан) довідався тут у місті, що Теодоро може бути сином графа Людовіко. Старий граф неймовірно зрадів, бо це міг бути його син. Трістан продовжував брехати, що секретар графині Діани і є тим Теодоро − сином графа, якого він випадково знайшов у місті.

Виходячи від Людовіко, Трістан скинув одяг купця, і його помітили Федеріко і Рікардо. Трістан збрехав їм, що проник у дім графині і навіть влаштувався на службу, тож скоро вб'є Теодоро. Лакей знову попросив завдаток і отримав від Рікардо гаманець з грошима.

Тим часом звідусіль йшли люди до дому графа Людовіко, щоб привітати з віднайденням сина. Граф Федеріко і маркіз Рікардо теж почули цю новину, їхні мрії про Діану розбились вщент, коли дізналися, що секретар Діани тепер граф.

А в графининому палаці Теодоро досі збирався у дорогу. Марчелла говорила йому на прощання:

"Ти загруз

ні від кого віроломства".

Дівчина пообіцяла, що вийде заміж за Фабіо.

Настала мить прощання, і Діана ніяк не могла розійтись з Теодоро. За їх прощанням спостерігали Анарда, Фабіо, Марчелла, Доротея. Остання, дивлячись на прощання говорила: "Він то що... От пані страм − мов собака та на сіні". Та тут у зал ввійшов старий граф Людовіко, щоб обійняти "сина". Діана ще нічого не знала і була здивована, що її коханий − граф. Теодоро майже нічого не говорив, а Людовіко вже був переконаний, що то дійсно його син. Граф хотів забрати "сина" у свій палац, щоб показати маєтки і все, що він успадкує, адже крім Теодоро, у графа більше не було дітей. Діана випросила Людовіко залишити Теодоро до вечора тут, а потім "син" сам прийде до батька. Щасливий граф подався додому, а Діана стала виганяти з зали усіх слуг. Доротея тихо сказала Анарді, що приповідці про собаку, що на сіні, вже кінець.

Залишившись наодинці, графиня сказала Теодоро, що вони тепер рівні, тож можуть одружитися навіть сьогодні. Теодоро погодився. Рікардо і Федеріко прибули до Діани і випитували, чи правда, що Теодоро − син графа. Побачивши Трістана, що саме повернувся, вони накинулися на нього. Та лакей мав виправдання: йому замовляли вбити секретаря, а не справжнього графа:

"…а вбити графа − справа складнувата;

тут, знаєте, потрібна більша плата".

Знову Трістан отримав завдаток: золотий ланцюжок, а Федеріко ще й побіг про гроші.

Коли Теодоро повернувся, Трістан розповів йому, що дурні граф і маркіз знову дали йому завдаток. Теодоро трохи боявся, що його лакей набрехав усім про сина Людовіко, та Трістан був переконаний, що все закінчиться прекрасно. До новоспеченого графа наближалася Діана, тож Трістан сховався. Діана запитала Теодоро, чому ж він не йде до батька, а чоловік відповів, що, мабуть, таки поїде в ту Іспанію. А потім він признався, що вся ця історія, ніби він син графа Людовіко, − брехня. Та це не засмутило Діану. Вона вважала, що цим признанням Теодоро явив своє благородство, але тепер, коли знайдена можливість взяти шлюб, як рівним, вони повинні одружитися. А щоб Трістан не видав цю таємницю, графиня запропонувала втопити його. Тут уже лакей вийшов зі свого сховку, обурений, що йому такі невдячні. Діана попросила його не розказувати нікому таємниці та пообіцяла, що нічого йому тепер не зробить.

До палацу ввійшла юрма людей, серед яких були Людовіко, Федеріко, Камілло, Фабіо, Марчелла, Анарда, Доротея. Весь Неаполь зібрався, щоб провести Теодоро до палацу його батька, де він мав прийняти предківський спадок. Діана оголосила всім, що вона дружина Теодоро. Маркіз і граф враз призналися, що хотіли вбити його, бо ревнували до графині. Вони показали на Трістана. Теодоро став на захист свого лакея й оголосив, що оженить його на Доротеї, як Діана поженила Фабіо й Марчеллу. Рікардо пообіцяв Марчеллі добре віно, а Федеріко − посаг для Доротеї. Ну а Людовіко пообіцяв усе своє багатство графині та "сину". Комедія закінчується словами Теодоро:

"І на цьому, світлий зборе

про собаку, що на сіні".

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу