Звичайно, крім того, що їй уже встигла заборонити міс Полі.
В околах садиби Гаррінгтонів не було дітей, з якими Поліанна могла б бавитися, але дівчинка цим не турбувалася. Поліанна майже кожного дня випрохувала якесь завдання, аби мати змогу кудись піти, і під час таких прохідок вона часто зустрічала одного чоловіка. Він був вбраний у довгий чорний сурдут та шовковий циліндр, – цього інші чоловіки не носили. Його бліде обличчя завжди було чисто поголене, а волосся, що вибивалося з-під циліндра, було позначене сивиною. Ідучи, він тримав спину, а ходив переважно швидко й завжди сам. Поліанна тричі хотіла познайомитися з ним, але чоловік йшов геть.
Якось Поліанна носила холодець із телячої ніжки місіс Сноу. Міс Полі щотижня щось передавала цій жінці, яка лежала хвора. Ненсі не любила ходити до місіс Сноу, та й ніхто цього не любив. Люди жаліли тільки дочку місіс Сноу, яка доглядала маму. А не любили місіс Сноу тому, що їй усе було не так. Їй було 40 років, і останні 15 вона тільки те й робила, що бажала, аби все було по-іншому. Їй просто на думку не спадало тішитися тим, що є. Та коли до неї прийшла Поліанна, все почало змінюватися. Місіс Сноу вперше за довгий час наказала підняти штори. Поліанна зробила їй зачіску і подала дзеркало, а після відвідин дівчинки жінка захотіла вдягнути нову гарну сорочку. Дочка Міллі була просто здивована такою зміною у поведінці матері.
ВСЕ ПРО ЧОЛОВІКА
Дівчинка знову зробила спробу познайомитися з чоловіком. Він порадив знайти однолітків і спілкуватися з ними. Поліанна сказала, що тут немає її однолітків, а вона любить розмовляти зі старшими людьми. Коли наступного разу Поліанна зустріла чоловіка, він уже заговорив першим. Кожного наступного разу він першим вітався. Для Ненсі, яка одного разу пішла з Поліанною, привітання чоловіка стало великою несподіванкою. Ненсі розповіла, що цей чоловік ніколи ні з ким не розмовляє, хіба що у справах. Його звати Джон Пендлтон, він живе сам у величезному будинку на Пендлтонському пагорбі. Він відмовляється від послуг кухарки, тому щодня тричі на день ходить їсти до готелю і то конче щось дуже дешеве, хоч він найбагатша людина в місті. Люди говорили про нього дивні речі, що він несповна розуму, або має страхітливу таємницю. Кілька разів він подорожував світом по кілька тижнів, і завжди це були країни поган — Єгипет, Азія чи пустеля Сахара. Коли він повертається звідти, то пише книжки про якісь чудасії, що він надибав у поганських країнах. А тут він ні на що гроші не витрачає, навіть на себе особисто, а відкладає для поган.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
СЮРПРИЗ ДЛЯ МІСІС СНОУ
Поліанна знову навідалася до місіс Сноу. Жінка завжди була перебірливою з їжею, тому Поліанна цього разу принесла їй аж три страви. Також дівчинка запропонувала грати гру – радіти усьому, навіть якщо цілісінькими днями доводиться лежати в ліжку. Наприклад, радіти з того, що інші люди здорові і не змушені цілісінькі дні лежати в ліжку. Місіс Сноу розлютилася, та дівчинка почала розповідати місіс Сноу про місіонерські пожертви, про милиці і про ляльку, яку вона так і не отримала.
Минув липень. Для Поліанни це були по-справжньому щасливі дні. Вона часто радо розповідала тітці, яка вона щаслива, на що міс Полі стомлено відповідала, що з цього треба мати й певну користь. Дівчинка вважала, потрібно просто радіти життю і не шукати ніякої користі.
Якось Поліанна запросила тітку до своєї кімнати погратися в гостей. Поліанна радо розповідала, що кімната їй подобається, навіть якщо тут немає ні фіранок, ні килимів, ні картин, про які мріяла. Раптом вона зрозуміла, що сказала щось не те, але тітка раптом схопилась на рівні ноги. Обличчя її палало… Не минуло й доби, як міс Полі сухо наказала Ненсі перенести речі дівчинки в іншу кімнату, поверхом нижче. Поліанна так раділа! І тітка теж відчула радість.
ЗНАЙОМСТВО З ДЖИММІ
Настав серпень і почалися несподіванки. Першою стало кошеня. Поліанна знайшла його край дороги. Коли вона довідалася у сусідів, що в нього немає господаря, то принесла додому. Міс Полі ненавиділа котів, і її охопило несподіване відчуття безпорадності, але дівчинка вмовила її.
Наступного дня з'явився пес, ще брудніший і нещасніший, ніж кошеня. І знову міс Полі, на своє превелике здивування, стала янголом милосердя та захисником знедолених. Таку роль безапеляційно визначила їй Поліанна. Одначе, коли менше ніж за тиждень після цього Поліанна привела додому обшарпаного хлопчика і довірливо попросила прихистити і його, міс Полі не стрималася.
Ось як це сталося. Поліанна несла холодець із телячої ніжки місіс Сноу. Останнім часом вони дуже здружилися і грали в гру. Дорогою до місіс Сноу дівчинка побачила хлопчика. Він стругав паличку тупим ножем зі зламаним лезом. Поліанна завагалася, а тоді вмостилася на траві поруч із хлопчиком. Вона нишком мріяла про те, щоб мати друзів серед однолітків, тому вирішила не втрачати нагоди. Вона представилася і повела розмову. Хлопчика звали Джиммі Він, йому щойно минуло 10 років. Виявилося, що він жив у сиротинці, але ніхто там не піклувався про нього, і він пішов звідти. Дівчинка пообіцяла, що знайде йому дім, як знайшла для Флаффі і Баффі. Хлопчик сказав, що може працювати за дах над головою і їжу. Поліанна вирішила, що тітка Полі точно його прийме.
Тітка була ошелешена, коли побачила хлопчика. Вона сказала дівчинці, що це її найдурніша витівка, і назвала хлопчика жебраком. Джиммі зрозумів, що нічого не вийде, і пішов. Поліанна наздогнала його і пообіцяла звернутися до Жіночої допомоги, як завжди робив її татко. Хлопчик не знав, що це таке, і Поліанна пояснила, що Жіноча допомога – це коли багато жінок збираються разом і шиють, готують вечерю, збирають гроші і балакають. Міс Полі спостерігала за дітьми крізь вікно вітальні. Похмурим поглядом вона провела хлопчика, аж доки той не зник за поворотом дороги. В серці відчувалася порожнеча – наче щось втратила.
ПЕРЕД ЖІНОЧОЮ ДОПОМОГОЮ
Того дня тітка Полі не пішла на засідання громади Жіночої допомоги, бо їй боліла голова. Поліанна лише раділа, що тітки не буде, коли вона перед жінками викладатиме суть справи Джиммі Біна. Дівчинка не могла забути, як тітонька Полі назвала Джиммі Біна жебраком, і їй не хотілося, щоб вона це повторила перед усіма жінками.
Спочатку жінки подумали, що дівчинку прислала тітка. Але дівчинка сказала, що прийшла сама, і звикла покладатися на Жіночу допомогу. Вона розповіла про Джиммі, але збагнула, що жодна з присутніх не поривається взяти до себе хлопчика. Зрештою, дружина священика несміливо запропонувала, аби громада взяла в опіку хлопчика, сплачуючи за житло, харчування й навчання за рахунок зменшення пожертв цього року для дітей у далекій Індії. Та Жіноча рада ухвалила краще надіслати всі гроші на виховання хлопчиків в Індії, ніж заощадити достатню суму на виховання одного хлопчика в їхньому містечку, тому що "їх за це не відзначать у звіті", як висловилася одна пані.
У ПЕНДЛТОНСЬКОМУ ЛІСІ
Не вирішивши проблему Джиммі, Поліанна попрямувала до Пендлтонського пагорба, щоб прогулятися лісом. Там вона зустріла собаку, якого раніше уже бачила з містером Джоном Пендлтоном. Поліанна сподівалася побачити чоловіка, але його не було. Тоді вона звернула увагу на собаку. Він поводився дивно і наче кликав дівчинку кудись. Собача привело Поліанну бічною стежкою до містера Джона, який лежав на землі. Виявилося, що він зламав ногу. Пендлтон попросив Поліанну побігти до його будинку. Він дав їй в'язанку ключів, з яких виокремив одного, попросив знайти номер до лікаря Томаса Чилтона і викликати його.
Поліанна відправилася в таємничий будинок Джона Пендлтона. Вона швидко знайшла номер лікаря і телефон, зробивши все, як велів Джон. Дівчинка помітила, що скрізь у будинку була страшна пилюка.
Вона повернулася до Джона і сказала, що побуде з ним до приходу лікаря. Чоловік був сердитий, але дівчинка вважала, що він просто вдає. Невдовзі з'явився лікар Чилтон, щоб надати допомогу Пендлтону.
ДО ПИТАННЯ ПРО ХОЛОДЕЦЬ
Того дня, коли потерпів містер Пендлтон, Поліанна трохи спізнилася на вечерю. Однак цього разу вона уникла догани, бо тітки не було вдома: раптово померла її кузина з Бостона, і довелось їхати. Ненсі раділа, що міс Полі повернеться тільки за три дні, і вже хотіла грати у гру дівчинки, але Поліанна сказала, що трапляються випадки, коли не можна гратися в цю гру, і це стосується й похорон.
Наступного дня, як і домовлялися, Поліанна зустрілася з Джиммі. Як і слід було сподіватися, Джиммі був розчарований, що Жіноча допомога віддала перевагу не йому, а невідомому індійському хлопчику. Поліанна вирішила, що треба написати її Жіночій допомозі на Далекому Заході...
Через тиждень після випадку в Пендлтонському лісі Поліанна якось спитала міс Полі, чи можна віднести холодець не місіс Сноу, а Пендлтону, який зламав ногу. Тітка була проти, але Поліанна пообіцяла, що не скаже йому, від кого холодець. Та й чоловік цей не знає, що вона небога міс Полі. Тітка дозволила, але наказала навіть не згадувати її імені у цього чоловіка.
ЛІКАР ЧИЛТОН
Поліанна вдруге навідалася до містера Джона Пендлтона. Вона передала холодець якійсь жінці, що саме прибирала, але з кімнати вийшов лікар Чилтон і сказав, що дівчинка може зайти до хворого. Лікар сказав санітару, що ця маленька дівчинка діє на хворих краще за шестиквартову пляшку тонізуючих ліків. І тільки вона здатна розвіяти кепський настрій містера Пендлтона.
Поліанну повели до кімнати Джона Пендлтона. За хвилину Поліанна опинилася в розкішно вмебльованій спальні, а служниця перелякано пояснювала, що це дівчинка… з холодцем. Джон знову сердився, а Поліанна мило говорила і смішила його. Вона вважала, що треба радіти з того, що зламана тільки одна нога. Поліанна розповіла, що знає, який Джон заощадливий, бо збирає гроші для поган. Таким чином він дізнався про Ненсі, яка розповідала про нього дівчинці, і про тітку Полі Гаррінґгон. Поліанна розповіла про свою матір. Джон дуже здивувався, коли дізнався, що дівчинка – небога міс Полі Гаррінґтон. Поліанна призналася, що тітка просила не говорити, що холодець від неї.
Додому дівчинку віз лікар, який здався їй дуже сумним.