Містяни улаштували пишну учту на честь Пантагрюеля – їхнього визволителя. Однак Пантагрюель сказав їм, що вирішив захопити все королівство Дипсодію. Завтра вранці він вирушає в похід і просив іти з ним добровольців. У місті було забагато людей, і Пантагрюель сказав, що можна переселитися у Дипсодію.
Рано-вранці на головному майдані зібралося 1856011 чоловік. Амавроти поставали в лави й рушили слідом за Пантагрюелем, Панургом, Евсфеном, Епістемоном і Карпалімом.
Проте Пантагрюелеві не довелося воювати країну Дипсодію. Дипсоди здалися на його ласку.
Панург сушив собі голову тим, до якого б діла приставити короля Анарха. А потім перевдягнув його і приставив торгувати зеленою підливою. Панург оженив Анарха на підтоптаній, але меткій і бадьористій молодичці, ще й грошей дав на вінчання та на весільний бенкет. І стали вони жити своєю працею.
РОЗДІЛ 15. Про те, як Пантагрюель перебрався в Дипсодію, як подарував Панургові замок і як Панург з'їдав свій хліб іще на пні
Ставши володарем Дипсодії, Пантагрюель перш за все поселив там величезну колонію своїх співвітчизників – усіляких ремісників і навчителів усіх вільних наук.
Пантагрюель поклопотався про те, щоб уряд Дипсодії подарував Панургові замок з угіддями, ланами, пасовиськами, отарами, стадами й табунами, садами й виноградниками. Панург узявся хазяйнувати, і то так старанно, що десь через два тижні пустив за вітром прибуток аж на три роки вперед. Пантагрюель про це знав, але не гнівався. Він тільки зауважив, що коли Панург і далі житиме так, як живе, то він ніколи не забагатіє.
Другого дня Панург подався до Пантагрюеля і спитав, чи одружуватися йому. Друзі ніяк не могли вирішити, чи женитися Панургу, чи ні. Наступного ранку Панург повідав, що йому приснилася молода дружина, дуже гарна, привітна й весела. А потім раптом дружина приставила йому до лоба ріжки. І враз обернулась на сову, а він, Панург, на бубон. Ніхто не вмів розтлумачити сон, тому усі вирішили піти поїсти.
РОЗДІЛ 16. Про те, як Панург ходив до Панзуйської віщунки, до славнозвісного ворожбита Гер-Тріппи, до знаменитого паризького блазня Жоана
Коли вони поснідали, Пантагрюель порадив Панургу поїхати в Панзу до старої віщунки, яка зможе пояснити сон. Панург та Епістемон посідали на коней і вирушили в путь до віщунки. Вона спершу не хотіла й говорити з прибульцями, та завбачливий Панург піддобрив щедрими подарунками, і віщунка згодилась поворожити Панургові. Ось яке пророцтво вона дала: "Зчистить жінка лузгу з честі твоєї. Жевжики юні пурхатимуть навколо неї. Соки смоктатиме з тебе вона, злупить ще й шкуру – та не сповна". Це пророцтво геть спантеличило Панурга.
Епістемон порадив їхати до ворожбита Гер-Тріппи. На другий день вони поїхали. Панург дав ворожбиту подарунки. Гер-Тріппа пильно глянув на Панурга і сказав: "Ти скидаєшся на чоловіка, якого обдурено. І не тільки обдурено, а й осміяно та знеславлено". Він узяв Панургову руку, глянув на долоню й додав: "Така лінія буває лише в чоловіка, нещасливого в подружньому житті". Панург дізнався від віщуна, що коли одружиться, щастя не зазнає. Панургу не сподобалося віщування, він насварився і пішов геть.
Пантагрюель порадив запросити вчених людей і спитати їх. Богослов, лікар, суддя та філософ стали давати такі мудрі і заплутані відповіді, що в бідолашного Панурга голова пішла обертом.
Пантагрюель згодом порадив Панургу звернутися до якогось дурня, бо мудрих він уже вислухав. Карпаліма поїхав у Блуа і через п'ять днів привіз архі-дурня-архіблазня Трібуле.
РОЗДІЛ 17. Про те, як Панург питав поради в Трібуле
Панург подарував Трібуле свинячий міхур із сухим горохом, дерев'яну визолочену шпагу, баклагу вина і мірку рум'яних солодких яблук. Трібуле почепив шпагу при боці, взяв міхур, випив усе вино і з'їв півмірки яблук. Панург розповів йому про свою притугу і просив поради. Трібуле вдарив його кулаком по карку, ляснув по носі міхуром, тицьнув у руку баклагу і, покрутивши головою, забубонів: "Цур мені, пек мені! Пуста довбешко! Волинко ти бізансейська, стережися ченчика, волинко ти з ріжками". Він відскочив і замахав своїм міхуром, у якому гучно заторохтів горох. І більше не мовив жодного слова.
Пантагрюель сказав, що усе ясно: Трібуле попереджає, що шлюб буде нещасливим. Але Панург вважав, що все навпаки: шлюб буде щасливим. Панург не розумів тільки, чому Трібуле пхнув йому в руки порожню баклагу. Згодом Панург здогадався, що це означає: дурень радить йому просити пророцтва в оракула Божественної Пляшки! Один приятель Панурга – Ксеноман, знав, де стоїть храм Божественної Пляшки, в якому перебуває оракул.
Дурень поїхав додому, а друзі почали збиратися в дорогу.
РОЗДІЛ 18. Про те, як Пантагрюель готувався до мандрівки
Друзі спочатку поїхали до Гаргантюа і попросили благословення. Гаргантюа поблагословив сина і його друзів в дорогу. Батько лише шкодував, що син не має дружини і дітей. Син пообіцяв, що коли повернеться з мандрівки, тоді і одружиться.
У Талассі Пантагрюель купив караван кораблів, найняв лоцманів, керманичів, веслярів, вояків, всіляких ремісників-майстрів, тлумачів, навантажив кораблі гарматами, ядрами, пищалями, списами, мечами, іншою зброєю, узяв грошей.
РОЗДІЛ 19. Про те, як дванадцять Пантагрюелевих кораблів вийшли в море
Пантагрюель надумав відплисти із Таласси в червні. Ксеноман накреслив на морській карті світу шлях до оракула Божественної Пляшки. Корабель, на якому мав плисти сам Пантагрюель, був найбільшим і найпотужнішим з-поміж усіх суден каравану. На кормі його височіла величезна пляшка – наполовину срібна, наполовину золота. На кормах інших 12 кораблів були інші коштовні посудини.
Коли зібралася команда і всі Пантагрюелеві друзі – Панург, Понократ, брат Жан, Епістемон, Гімнаст, Евсфен, Карпалім, Різотом і Ксеноман, — Пантагрюель звернувся до них із коротким напутнім словом. Потім вони прочитали молитву, а тоді посідали до накритих на палубі столів. Потрапезувавши, розійшлися по кораблях, і незабаром вітрила напнув вітер.
РОЗДІЛ 20. Про те, як Пантагрюель послав до свого батька Гаргантюа поштового голуба
Наші мореплавці пливли три дні й три ночі, а четвертого дня причалили до острова Медамоті. Матроси стали вантажити на кораблі барила з прісною водою, а Пантагрюель з друзями пішов на набережну. Там уже третій день вирував ярмарок, на який щороку з'їжджалися всі найбагатші купці Африки та Азії. Панург, Епістемон та брат Жан накупили собі картин. Пантагрюель попросив Гімнаста, щоб той сторгував йому 78 килимів, на яких було зображено життя й усі подвиги Ахілла. Гімнаст купив ще Пантагрюелеві трьох молодих єдинорогів та одного таранда.
Гуляючи по ярмарку, Пантагрюель побачив, що в гавань заходить корабель Гаргантюа. На кораблі приплив стольник Гаргантюа – той доручив йому довідатися, чи все в Пантагрюеля гаразд, і передав синові листа. З листом привезли голубку. Пантагрюель прив'язав голубці до лапки білу шовкову стрічку, після чого випустив її. Через дві години Гаргантюа знав, що син його живий, здоровий і веселий.
Пантагрюель тим часом прочитав батькове послання, розпитав у стольника, як батькові ведеться і чи при доброму він здоров'ї, а потім написав відповідь. Пантагрюель послав батькові в подарунок усі 78 килимів, куплених на ярмарку, трьох єдинорогів й таранда.
РОЗДІЛ 21. Про те, як мореплавці зустріли корабель, що йшов до Ліхтарії, і про те, як Панург сторгував у купця барана, а тоді втопив і купця, і всіх баранів
Пантагрюелеві кораблі знову вийшли в море. Пливли вони чотири дні, а на п'ятий день зустріли французьке купецьке судно, яке йшло з країни Ліхтарії. Купці розповіли, що народ у Ліхтарії лагідний і сумирний, працьовитий і веселий. А через годину Панург полаявся з одним купцем – власником чималої отари баранів. Купець перший роздрочив Панурга і перший схопився за шпагу. Пантагрюель помирив їх. А потім Панург попросив купця продати одного барана. Купець назвав Панурга бараном, але продав йому одну тварину. Панург мовчки віддав купцеві гроші, схопив здоровенного вгодованого барана і, завдавши його собі на плечі, поніс до борту. Баран відчайдушно бекав. Інші барани, почувши бекання, й собі забекали і повернули голови в той бік, куди потягли їхнього брата. Аж тут Панург, так само мовчки, жбурнув барана в море. І тої ж миті всі барани, бекаючи й мекаючи, почали стрибати з палуби в воду. Адже в баранів така звичка: куди один – туди й усі!
Побачивши, як гинуть його барани, купець знетямився з жаху. Він схопив за шерсть одного з баранів, який іще не встиг шубовснути в воду, але дужий баран шарпнувся – і впав разом з купцем у воду. Купець з бараном втопилися. Згодом Панург сказав: "Я добро завжди пам'ятав, пам'ятаю і пам'ятатиму. Але кривдникам своїм я мстився, мщуся й завжди буду метатися! Такий уже я є".
РОЗДІЛ 22. Про те, як мандрівники припливли на острів Родичів, а потім на острів Сутяг, і про те, що вони там побачили
Наші мореходці попливли далі. Пливли два дні, а на третій побачили невеличкий острів і причалили до нього. У острів'ян замість носів стриміли жирові тузи. Усі були родичами, тому острів називався островом Родичів. Пантагрюеля і друзів запросили на весілля: старий Шкарбан женився на гарній молоденькій Туфельці, а молодий бравий Чобіток вінчався із старезною Пантофлею. Пантагрюелеві пояснили, що Шкарбан хоч і старий, та добре змащений салом, тому Туфелька й пішла за нього, а Пантофля хоч і підтоптана, ба навіть стоптана, зате гаптована золотом, а бравий Чобіток до золота ласий...
Пантагрюель сказав друзям, що треба тікати з цього паскудного острова. Вони вийшли в море.
Надвечір другого дня кинули якір біля великого, багатого й людного острова. Звався він Спокій. Правив ним король святий Коровай. Він гостинно зустрів Пантагрюеля й повів до свого замку. Біля брами їх чекали королева з доньками та придворними дамами. Вони розцілували мандрівників. Коровай став умовляти Пантагрюеля, щоб той погостив у нього кілька днів, та Пантагрюель відмовився.
Мореплавці попливли далі і через день причалили до острова Сутяг. На цьому острові жило багацько прокурорів, суддів, адвокатів та сутяг. Вони зустріли Пантагрюеля в гавані, однак не запросили пообідати й перепочити з дороги, а тільки безперестану кланялися, згинаючись у перегин, і гуртом торочили, що вони раді прислужитися, але за платню.