Еріх Марія Ремарк — Три товариші (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 6 з 12

Роббі "ненавидів, коли змішували різні речі, ненавидів тваринне прагнення один до одного саме тоді, коли людину охоплює краса й сила великого твору, ненавидів ці блудливі погляди закоханих парочок, це тупоголове пригортання один до одного, це непристойне бараняче щастя, неспроможне піднятись над собою, ненавидів усю цю балаканину про злиття двох закоханих душ в одну, бо вважав, що двоє повинні лишатися двома, а не ставати одним, що треба якнайчастіше віддалятися один від одного, щоб зустрічатися знов і знов. Тільки той, хто часто, раз у раз самотніє, знає, що таке щастя з'єднання…".

Під час антракту хлопець пішов по апельсиновий сік для дівчини. За цей час до неї підійшов якийсь пан Бройєр. "Пан Дурило", — подумав Роббі. На ньому був чудово пошитий смокінг, він розводився про режисуру, про склад учасників і не йшов. Пат спитала, чи не хоче Роббі після вистави поїхати до "Каскаду", бо Бройєр запрошує. "Якщо тобі так хочеться...", — відповів хлопець. Бройєр загалом подобався Роббі, але в ньому була елегантність і невимушеність, яких, на думку хлопця, бракувало йому.

Після вистави на машині Бройєра Пат і Роббі поїхали в "Каскад" — елегантний танцзал з прекрасним оркестром. Хоч усе було зайнято, Бройєр пішов до директора, і їм винесли стіл та стільці у найкраще місце залу.

Бройєр довго танцював з Пат. Час від часу вона поглядала на Роббі і посміхалася йому. Хлопець почував себе трохи ніяково та згадував пані Залевську.

Бройєр привів до їхнього столу кілька своїх знайомих: двох гарненьких жінок і молодика. Всі вони трималися невимушено, впевнено, елегантно. Пат була знайома з усіма чотирма. Роббі відчував себе якимсь бовдуром. Досі завжди був з Пат сам на сам, а тепер вперше опинився серед людей, з якими вона була знайома раніше. Він не знав, як з ними поводитись. Хлопець довідався, що Бройєр давно закоханий у Патріцію.

Коли Бройєр танцював з Пат, одна з жінок присунулася близенько до хлопця, коли він був біля стійки. Її очі поволі обмацували його. Її руки видавалися Роббі ящірками. Він розумів, чого хоче жінка, але думав про Пат, про те, що не зможе вирвати її з цього "дорогого" життя. "Ходімо назад до столу, — звернувся він до жінки. — Те, чого ви хочете, — безнадійна справа, те, чого хочу я, — теж".

Вони побували ще в кількох ресторанах та кафе. Бройєр розпалився, розбалакався, був в ударі. Пат притихла, часом вона танцювала. Згодом вона запросила потанцювати Роббі, але він відмовився.

Бройєр відвозив Пат і Роббі додому. Дівчина вийшла біля свого будинку, а Роббі не хотів, щоб Бройєр бачив його бідний барак, тому попросив висадити його біля бару "Фредді". У барі ще було досить людно. Ленц і Фердінанд Грау грали в покер з конфекціонером Больвісом та кількома іншими. Роббі приєднався і виграв досить багато. Больвіс увесь час програвав. Роббі пив, але не п'янів, тільки голова розболілась.

Згодом Роббі пішов ще й до кафе "Інтернаціональ". Алоїс саме заходився спускати жалюзі. З Розою і Алоїсом хлопець випив ще, а Розі дав грошей, бо в неї було скрутно з грошима. Коли хлопець вийшов з кафе, його огорнув тужливий порив до Пат. Він не знав, що робити, а потім вирішив піти до Альфонса і лишитися там до ранку.

У Альфонса Роббі думав про те, як поводив себе. І все оберталося проти нього. Хлопець розтрощив чарку. Альфонс приніс вату і пластир. Зовсім п'яний Роббі пішов додому. Він йшов по сходах і раптом побачив Пат. Виявилось, що вона чекала на Роббі, навіть заснула, а він цілу ніч блукав барами і пив. "Пат, ти ж чудесна дівчина, а я... я ж мерзенний дурень!" — промовив Роббі.

Одним ривком він підхопив її на руки, відімкнув двері і поніс коридором. Роббі відвернув голову набік, щоб не дихати на неї спиртним духом. Він бачив, що дівчина змерзла.

Хлопець побіг до сусіда, росіянина Орлова, і попросив гарячого чаю. Орлов дав дві склянки, цукор, насипав цілу тарілку печива, а почувши перегар, дав Роббі пожувати кавових зернят. Закохані вирішили пробути разом аж до вечора і більше не ходити нікуди з такою компанією, як учора.

Зранку Роббі подзвонив Ленцу, щоб той поїхав таксувати, а в кухні сказав усім, що хворий і лежатиме у своїй кімнаті. Пані Залевська тричі стукала в двері Роббі, пропонуючи ліки, але він не відчиняв.

XIV

Через тиждень до майстерні приїхав на форді булочник. Він хотів той кадилак, який Роббі продав Блюменталю. Роббі зрозумів, що нова жінка булочника таки дістала його, і він вирішив купити нову машину. Для друзів була можливість заробити якісь гроші на такій купівлі-продажі. Тому Роббі подзвонив до Блюменталя і спитав, чи той не хоче продати кадилак. Блюменталь погодився поговорити про ціну і запросив Роббі до себе. А хлопець сказав булочникові, що, напевне, нічого не вийде. Булочник поїхав, а Ленц накинувся на друга за те, що відпустив потенційного покупця. Роббі пояснив, що використав деякі психологічні прийоми, і булочник обов'язково повернеться. Друзі навіть заклалися на випивку.

Роббі поїхав до Блюменталя і пояснив: він купив машину за 5 з половиною тисяч марок, а Роббі дасть йому 6 тисяч. Блюменталь погодився. Роббі лише поцікавився, чому Блюменталь так швидко згодився продати машину. Той відповів, що не обминає жодний ґешефт, на якому можна заробити.

Готфрід Ленц уже був впевнений, що виграв парі, але булочник таки приїхав. Роббі попросив за кадилак 7 тисяч. Потім Роббі і булочник поїхали до Фердінанда Грау, щоб забрати готовий портрет. Булочник був просто вражений. Портрет сподобався Роббі, бо жінка вийшла гарною. Булочник довго розглядав портрет, тому Грау і Роббі встигли навіть зіграти партію в шахи і випити.

Булочник попросив Грау потримати ще портрет в ательє. Роббі зрозумів: булочник боявся повісити портрет вдома через оте чорняве стерво. А може, боявся й померлої, боявся понести "її" туди. Також булочник попросив Грау замалювати велику золоту брошку, якої він, замовляючи портрет, спеціально зажадав. Фердінанд сказав, що замалює. Роббі було приємно, що нарешті булочника почало гризти сумління за покійну дружину.

Згодом Роббі поїхав з булочником до його будинку. Чорнява молода дружина була вдома, і Роббі почав наступ: він сказав, що кадилак уже їхній. Булочник ще не вирішив, чи готовий заплатити таку ціну, але жінка вмовила його. За це вона на одинці з Роббі зажадала собі 100 марок. Жінка натякнула, що хлопець може зайти до неї, коли не буде чоловіка вдома. Роббі сказав, що гроші їй вишле.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

XV

Роббі взяв відпустку на два тижні і поїхав з Пат до моря. Вони їхали маленьким сітроеном, який друзі взяли в рахунок оплати за булочникового форда, бо форд булочник віддав, як частину грошей за кадилак.

Закохані зупинилися відпочити на галявині. Дівчина почула, як кує зозуля, і почала рахувати, скільки років проживе. Роббі згадав іншу прикмету: треба потрусити монетами, щоб велися гроші. Роббі говорив: "Гроші – це втілена в монетах свобода. А свобода і є справжнє життя". "Чоловік, — пояснював він далі, — буває жадібний до грошей лише тоді, коли йому доводиться задовольняти бажання жінок. Якби не було жінок, то не було б і грошей, а чоловіки становили б тоді однорідне геройське плем'я".

Вони приїхали до моря і розшукали будинок, у якому мали жити. То була невеличка, самотня вілла. Колись Кестер жив тут рік. Пані Мюллер, власниця будинку, була сивоголовою, граціозною дамою. Кімната, яку закоханим дала пані Мюллер, була простора, світла й привітна. Хазяйка думала, що Роббі і Пат – подружжя, і вони цього не заперечували.

Пат і Роббі пішли поплавати в морі. Роббі лежав на піску і йому пригадався один день, коли він отак лежав. Було це влітку 1917 року. Його рота стояла тоді у Фландрії, і вони несподівано дістали відпустку на кілька днів, поїхали до Остенде. Солдати під час цієї незбагненної перерви між смертю і смертю з дикою насолодою віддавалися сонцю, піску і морю. Але надвечір вчувалася канонада з фронту... І тоді раптом стихали розмови, наставала гнітюча мовчанка... Через кілька днів почався новий великий наступ, а згодом від роти лишилося лише 32 чоловіки.

Роббі побачив, як Пат виходить з води, і подумав, що вона могутніша за все те криваве минуле, бо інакше загине весь світ, задихнеться в своєму жахливому безладді. Пат запропонувала: "Давай будемо нерозсудливими, Роббі! Ні про що не будем думати, абсолютно ні про що – лише про себе самих, про сонце, відпустку і море!".

До вечора Пат втомилася, і вони поїхали на віллу. Пані Мюллер зустріла їх привітніше, ніж вдень. Пат довго купалася, а тепер її морозило. Роббі налив їй до чаю рому, адже завбачливий Ленц поставив їм у машину дві пляшки рому, пляшку коньяку і пляшку портвейну. Пат зігрілася і лягла. У віллі пані Мюллер важко було знайти алкоголь, бо вона була строга жінка. Пані Мюллер дуже здивувалася, побачивши пляшки на столі в Роббі і Пат. Та хлопець пригостив хазяйку портвейном, і жінка подобрішала та почала торохтіти про всілякі речі. Коли Пат заснула, хлопець пішов у садок, де його огорнуло дивне почуття рідної домівки. Він подумав, що ось тепер у нього є хтось близький і буде завтра...

XVI

Пат трохи нездужала, і Роббі сам пішов на пляж. Коли почало сутеніти, до нього прибігла служниця пані Мюллер і сказала, що з Пат біда. Роббі кинувся до вілли і побачив Пат у постелі. Її груди були в крові, руки зведені судорогою, і кров текла з її рота. Біля неї стояла пані Мюллер з мискою води і з рушником у руках. Спочатку Роббі думав, що у неї рана, але це була кровотеча. Він сказав пані Мюллер шукати лід і дзвонити по лікаря. У віллі не було телефону, жінка побігла до сусідів, щоб подзвонити. Роббі лишився з Пат і був у розпачі: не знав чи їй підсунути під голову подушку, чи лишити лежати горизонтально. Вона захрипіла, потім конвульсивне рвонулась, і з рота у неї хлинула кров. Вона дихала важко і жалібно стогнала. Прийшла пані Мюллер і сказала, що скоро буде лікар.

Лікар прийшов і запитав Роббі, де раніше лікувалася його дружина. Робі нічого не знав про хворобу Пат. Вона насилу вимовила прізвище свого лікаря: Фелікс Жафе. Лікар наказав подзвонити до Жафе. Роберт побіг до телефону сусідів і подзвонив Жафе, та медсестра сказала, що його нема, бо він уже пішов з лікарні.

1 2 3 4 5 6 7

Інші твори Еріха Марії Ремарка скорочено:


Дивіться також: