Марк Геддон — Загадковий нічний інцидент із собакою (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 4 з 6

І вона ніколи не жила в Лондоні. Хлопець подивився на поштовий штамп: лист відіслали 16 жовтня 1997 року, тобто 18 місяців після того, як померла.

Тепер хлопець мав розв'язати дві загадки. Треба було дочекатися, поки батька не буде вдома, тоді він зміг би взяти всі листи.

Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

151

Крістофер розмірковує над тим, що у світі є багато загадок. Але з часом вчені їх розгадують, доводять, що немає ніякої містики. А інколи речі стають такими складними, що неможливо передбачити, що відбудеться в майбутньому, але всі вони підкоряються дуже простим законам.

157

Минуло шість днів, перш ніж хлопець зміг повернутися в кімнату батька, щоби зазирнути в коробку для сорочок у шафі. За той час хлопець зі школи Крістофера з'їв блок із дезінфектором для унітазу. А іншого разу з'їв банкноту в £50 із гаманця своєї матері. В його калях були кінь і свиня, то були маленькі пластикові звірі з бібліотеки, яких вчителі використовували, коли розповідають якісь історії. Крістофер заявив, що не ходитиме в туалет за переодягальнею, оскільки на підлозі були калі того хлопця, і йому незатишно про це думати, хоча їх прибрали. Крістофер напісяв у штани, і довелося вдягати змінну пару з шафи для змінного одягу в кабінеті місіс Ґасконь. Шивон дозволила хлопцеві протягом двох днів ходити в туалет учителів.

Увечері в понеділок батько отримав телефонний дзвінок від пані, у якої затопило підвал, тож йому треба було терміново їхати на виклик. Тоді Крістофер і прочитав усі листи. Їх було 43. Усі вони були адресовані йому й підписані однаковим почерком. Мати писала про своє життя з Роджером, згадувала різні випадки з життя сина, писала, що вона для нього була не дуже хороша матір, а його тато набагато терплячіший. Він просто з усім мириться, а якщо його щось засмучує, то він цього не показує. Але вона не така й нічого не може з цим поробити.

У іншому листі мати писала, що вирішила поїхати тоді, коли все вже дійшло до краю. Якось вона приготувала Крістоферу поїсти, а він не схотів їсти, схопив обробну дошку й кинув її, а вона попала їй в ногу й зламала пальці. Вона цілий місяць носила гіпс. Батькові довелося доглядати сина, і тоді вона зрозуміла, що з ним син веде себе по-іншому. Тоді вона зрозуміла, що буде краще, коли вона їх покине. А Роджер саме сказав їй, що він попросив свій банк перевести його на нове місце роботи в Лондоні.

Крістофер припинив читати лист, оскільки йому стало зле. Він зрозумів, що в матері не було серцевого нападу. Вона не померла, а батько брехав.

Хлопець розумів, що його мозок не працює належним чином. Йому запаморочилося. Він ліг на ліжко й скрутився калачиком. Потім втратив свідомість, а коли отямився, побачив усюди блювоту. Крістофер почув, що прийшов батько і кличе його. Але все відбувалося для хлопця невиразно. Батько побачив, що син знайшов листи, почав вибачатися, плакати. Згодом він набрав ванну, щоб помити Крістофера, зібрав брудні простирадла і одяг. Коли батько допоміг йому встати й повів у ванну кімнату, Крістофер не закричав, не став битися.

163

Крістофер роздумує над тим, що люди відрізняються від тварин, оскільки на моніторах у їхніх головах можуть з'являтися речі, яких вони насправді не бачать. Вони можуть уявити людину, яка перебуває в іншій кімнаті. Або можуть уявляти, що відбудеться завтра. Або уявляти себе астронавтом. Або уявляти дуже великі числа. Або уявляти собі послідовність міркувань, коли вони намагаються щось розгадати.

І через це собака може побувати у ветеринара, перенести дуже складну операцію, і з його ноги будуть стирчати металеві спиці, але якщо він побачить кота, то забуде, що в нього в нозі металеві спиці, і побіжить за котом. Але коли людині зроблять операцію, і якщо людина побачить автобус, на який має встигнути, то не стане бігти, оскільки в голові є уявлення про те, як тріщать кістки, розходяться шви й нога знову починає боліти.

Хлопець вважав, що людський мозок схожий на комп'ютер. І не через те, що він особливий, а через те, що вимикається на якісь секунди, коли змінюється зображення на екрані. А оскільки люди цього не бачать, то й думають, що там має бути щось особливе, бо вони завжди думають, що є щось особливе в тому, чого вони не бачать, наприклад темний бік місяця, інший бік чорної діри або темрява, від якої вони лякаються, коли прокидаються вночі. А також люди вважають, що вони не схожі на комп'ютери, оскільки в них є почуття, а в комп'ютерів – ні. Але почуття – це просто черговий образ на моніторі в людській голові про те, що станеться завтра або наступного року і що могло би статися замість того, що вже відбулося, і якщо це радісний образ, то вони всміхаються, а якщо сумний, то плачуть.

167

Після того як батько викупав, вичистив від блювоти та висушив рушником Крістофера, а потім пішов до пральної машинки, хлопець подумки подвоював двійки, оскільки від цього йому ставало спокійніше. Він дістався до 33 554 432, тобто до 225, а це, він вважав, не дуже багато, оскільки раніше діставався до 245. Згодом батько сказав, що відтепер більше ніколи не брехатиме, і признався, що це він убив Веллінгтона. Бо коли мама пішла, Ейлін… місіс Шиєрс… допомогла йому пережити дуже складні часи. І батько думав, що згодом вона переїде до них, вони житимуть разом, але вони посварилися. Батько вважав, що вона більше цінувала свого пса, ніж його чи Крістофера. Після ще кількох сварок він вбив пса.

Крістофер дуже злякався. Батько підняв праву руку й розвів пальці віялом. Але хлопець закричав і штовхнув його від себе. Батько упав із ліжка на підлогу. Коли батько вийшов, хлопець вирішив тікати. Була 11:16 вечора, треба було чекати, поки батько засне. Він спав у вітальні. Крістофер вдягнув обидва пальта й шарф із гачків біля вхідних дверей. Зі своєї кімнати взяв клітку з Тобі. Щур шарудів, тож хлопець зняв одне пальто й накинув його на клітку. З кухні хлопець узяв свою спеціальну скриню з їжею.

Надворі Крістофер зайшов за сарай, протиснувся в щілину між стіною й парканом і забрався за великий чорний пластиковий бак для дощової води. Там він сів і трохи заспокоївся.

173

Хлопець дивився на сузір'я Оріон, яке, як вважали люди, нагадує людину з луком.

Але хлопець вважав, що це справжні дурниці, бо сузір'я може нагадувати навіть динозавра:

І в космосі немає жодних ліній, тож можна з'єднати якусь частину Оріона із Зайцем, або Тельцем, або Близнюками й сказати, що це сузір'я має назву Гроно винограду, або Ісус, або Велосипед (тільки за часів Давньої Греції та Риму не було велосипедів, а саме тоді Оріона назвали Оріоном).

179

Хлопець трохи спав, а потім почув, що його кличе батько. Крістофер укрився мішком з-під добрив. Потім почув, що батько йде у глиб саду, тож дістав із кишені свій швейцарський армійський ніж, вийняв пилку й затис у руці на випадок, якщо батько знайде його. Згодом почулися звуки батькового фургону, він поїхав шукати сина.

Хлопець вирішив піти до місіс Шиєрс і жити разом з нею. Але вона не відчиняла. Тому довелося вирішувати, що робити далі. Крістофер перебирав різні варіанти, а тоді подумав, що треба їхати до матері в Лондон, адже він запам'ятав адресу з листів: Чаптер-роуд, 451, кв. С, Лондон NW25NG. Хлопець ніде ніколи не бував, але знав все про залізницю з іграшкового набору: як треба читати розклад, їхати на вокзал, купувати квиток, дивитися на інформаційне табло, аби перевірити, чи вчасно приходить твій потяг, а потім іти на відповідну платформу й сідати в потяг.

Хлопець подумав, що йому треба стати кимось на кшталт Шерлока Голмса і що він має абстрагувати свій розум за потребою, щоби не помічати, як сильно болить свідомість.

Крістофер зайшов до місіс Александер. Вона відчинила, і хлопець сказав, що їде в Лондон до матері, тож стара мусить доглянути за Тобі. Хлопець розповів, що його мати насправді жива, а батько вбив Веллінгтона. Стара сказала, що треба подзвонити батькові, бо він, певно, непокоїться. Крістофер розвернувся й побіг через дорогу, назад до свого будинку. Батька вдома не було. Хлопець прихопив деякі речі і батькову банківську карту, від якої знав пароль. Тобі хлопець поклав у кишеню.

До вокзалу добиратися було дуже страшно. Біля своєї школи він побачив фургон батька. Хлопця вивернуло і захотілося згорнутися калачиком на землі й почати стогнати. Проте він знав, що, якщо згорнеться калачиком на землі й почне стогнати, батько побачить його, коли вийде зі школи. Тож Крістофер зробив багато глибоких вдихів, як йому казала робити Шивон, коли хтось бив його в школі. У якоїсь жінки хлопець спитав, як пройти до вокзалу. Згодом хлопець загубив дорогу, а потім віднайшов.

Крістофер зайшов у приміщення вокзалу.

181

Йому не подобалися незнайомі місця, бо він бачив геть усе, помічав все, що було навколо. Від цього він дуже втомлювався, і голова ставала схожа на комп'ютер, який одночасно виконує забагато завдань, центральний процесор перевантажено, і не лишається місця для думок про інші речі. Часом, коли він знаходився в новому місці й навколо нього було багато людей, відбувалося щось схоже на перебій в роботі комп'ютера, і йому доводилося заплющувати очі, затуляти вуха руками й стогнати.

191

Крістофер згадував свій набір іграшкової залізниці. Але вокзал у Свіндоні був не таким. Там був тунель зі сходинками, а також магазин, кафе й зала очікування, ось такі:

Крістоферу запаморочилося й стало зле, бо тунелем проходило багато людей і там було дуже лунко, але йти можна було лише в один бік, тобто тунелем, а там пахло туалетом і сигаретами. Тож він притулився до стіни й ухопився за край вивіски, подумав і пішов у тунель. У іншому кінці тунелю були сходи. Він піднявся тими сходами, але нагорі також було багато людей, не було де сісти, і він застогнав. Хлопець бачив безліч вивісок, усі вони кидалися у очі. Крістофер стогнав тихо, щоби не почули люди та не стали підходити й звертатися.

1 2 3 4 5 6

Дивіться також: