Квентин прочитав, що Аґлое розташоване на перетині двох ґрунтівок на північ від Роско, штат Нью-Йорк. Його вигадали два картографи, Отто Ґ. Ліндберг і Ернст Алперс, які склали назву села як анаграму з власних ініціалів. Подібні пастки давно використовуються картографами для контролю за дотриманням авторських прав. Вони вигадують орієнтири, вулиці, населені пункти, поміщаючи їх на мапах. Якщо ця вигадана деталь опиниться на мапі іншого видавництва, констатується плагіат. У 1940-х pp. селище Аґлое в штаті Нью-Йорк стало з'являтися і на мапах інших видавництв. Компанія "Ессо" запідозрила їх у порушенні авторських прав і готувалася подавати в суд, аж з'ясувалося, що хтось і справді побудував "Універмаг Аґлое" на тому самому перехресті, яке було зазначене на мапах "Ессо". Ця будівля, яка й досі стоїть на тому самому місці, являє собою єдину споруду в Аґлое, і селище продовжує фігурувати на мапах з традиційно означеним населенням у нуль осіб.
Статтю про Аґлое ніхто не редагував понад рік, а от в обговореннях висів недавній коментар від аноніма: "До відома того, хто це Редагує: "Населенням аґлое до Полудня 29 травня Буде Одна особа"". Ці випадкові великі літери Квентин впізнав миттю. Це була Марго. Коментар залишили п'ятнадцять днів тому. І весь цей час він чекав, коли хлопець його прочитає. Залишалася менш як доба, поки Марго звідти поїде. Квентин подзвонив друзям і все розповів. Комп'ютер підрахував, що їхати туди 19 годин 14 хвилини. Квентин підрахував, що у нього є 20 годин 45 хвилин. Він роздрукував маршрут, схопив ключ від мінівена і замкнув по собі парадні двері. Його батьки уже чекали в школі, бо хлопець сказав їм, що хоче їхати не з ними, а своєю машиною.
Радар подзвонив Квентину і попросив приїхати в школу на 5 хвилин, бо батьки Квентина уже були там, та й усе пиво Радара було у мінівені. Квентин рвонув до школи. Йому назустріч вибігли Лейсі, Бен і Радар. Квентин знайшов батьків і сказав, що їде в Аґлое шукати Марго. Не встигли вони нічого сказати, як він помчав до мінівена. Бен, Лейсі і Радар уже сиділи там і сказали, що теж їдуть.
Стислий переказ по частинах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Частина третя
Судно
У машині усі подзвонили своїм батькам, щоб пояснити, що проґавлять вручення атестатів, бо їдуть шукати Марго. Друзі дуже швидко розподілили ролі. Лейсі зробила облік, що в них є у машині на дорогу. Радар поцікавився, чи не має вона чоловічих трусів у сумочці, бо ж хлопці були тільки у мантіях. Він зробив розрахунки з кишенькового ноутбука: з якою швидкістю треба їхати, щоб опинитися на місці завтра до опівдня, скільки разів треба зупинитися, щоб не скінчився бензин, подивився, де по маршруту розташовані заправки, скільки триватимуть зупинки. Радар підрахував, що заправитися треба 4 рази, і дуже-дуже швидко, а середня швидкість повинна становити сімдесят дві милі на годину. Квентин намагався їхати швидше, хоч мінівен трусило. Бенові хотілося в туалет, і згодом він був змушений скористатися банками з-під пива.
Лейсі склала величезний список усього, що треба було купити на заправці під час першої зупинки. У Джорджії дівчина змусила хлопців вивчити напам'ять перелік покупок. Друзі кілька разів повторили план відвідування заправки, адже зупинка мала бути ідеально підготовлена.
На заправці друзі швидко продуктів і навіть футболки для хлопців, хоч вони виявилися завеликими і з прапором Конфедеративних Штатів Америки. Друзі мінялися за кермом. На наступній заправці для Радара купили іншу футболку і штани.
Уночі Квентин сидів за кермом, а Бен поруч розмовляв з ним про Марго. Раптом на дорозі з'явилися дві великі корови, і Квентин, налякавшись, заплющив очі і підніс руки догори. Але Бен врятував ситуацію, вхопився за кермо і виїхав на узбіччя. У Квентина виявилася порізаною щока, а у кулері розбилося усе пиво.
Друзі добралися у Роско, що було біля Аґлое. Потім вони виїхали на інше шосе, шукаючи універмаг Аґлое. Раптом Лейсі побачила авто Марго біля якоїсь старої споруди. Друзі кинулись туди. Марго сиділа за шкільною партою і щось писала. Радар погукав її. Вона довго не відповідала, а тоді сказала дати їй п'ять хвилин і продовжила писати.
Марго спочатку обійняла Лейсі, потім привітала за руку Бена, Радара. "Привіт, К.", — обійняла Квентина, поспішно і неміцно. Квентин думав, що зустріч буде більше емоційна. Марго здогадалася, що Лейсі і Бен зустрічаються. Вона назвала Бена "Кровавим Беном", і це не сподобалося Лейсі. Дівчата посварилися, і Лейсі вийшла, сказавши, що Марго повелася як стерво, коли вони її знайшли, щоб переконатися, що в неї все гаразд. Бен пішов за Лейсі. Радар теж вийшов, сказавши Марго, що її підказки йому подобалися більше, ніж вона сама. "Чого ти поводишся як свиня?" — спитав Квентин Марго, коли його друзі вийшли. Марго сказала, що вони сюди приперлися без попередження, і по-іншому вона не могла повестися. Квентин і Марго почали сваритися. Вона говорила, що хлопець їхав сюди не для того, щоб переконатися, чи все з нею гаразд, а їхав порятувати бідолаху Марго від її розладнаної особистості, хотів, щоб вона до кінця життя дякувала, щоб скинула одяг і благала взяти своє тіло. "Маячня!" — кричав хлопець, бо це майже так і було. "Ти гніваєшся на образ тієї Марго, що живе у тебе в голові з самого дитинства, і, крім нього, нічого не бачиш!" — говорила дівчина. Квентин спитав, чи подумала вона про батьків, сестру, друзів. Він почав говорити з нею, як його мама-психотерапевт. "Я гадав, ти хотіла, щоб ми тебе знайшли", — сказав Квентин уже тихо. "І близько ні", — відповіла вона. Тоді хлопець почав перелічувати усі підказки, які знаходив, розповів, що об'їхав купу занедбаних присілків, бо боявся, що вона наклала на себе руки. Марго почала вибачатися, що зустріла їх, як стерво. Вона пояснила, що це було так несподівано, що вона мало не обдзюрилася. Згодом дівчина сказала, що багато думала про нього, про Руті, про батьків.
Подзвонив Бен і сказав, що Лейсі хоче поговорити з Марго. Дівчина взяла трубку і вибачилася перед Лейсі. Потім дівчата розмовляли, Марго сміялася, а Квентин обдивився "помешкання" дівчини. Після розмови по телефону Марго сказала, що Бен, Лейсі і Радар у мотелі в парку. Лейс веліла передати Квентину, що вони вранці повертаються, незалежно від того, їде Квентин чи ні. Марго розповіла, що сьогодні їде в Нью-Йорк, розпочинає справжню подорож. Спочатку вона збиралася цього дня виїхати з Орландо, але коли довідалася про зраду Джейса, вирішила втекти негайно.
І Марго розповіла усю свою передісторію. Вона показала свій чорний нотатник і сказала, що це все почалося дуже давно. Класі в четвертому вона почала в цьому нотатнику писати повість. Такий собі детектив. У головній ролі – дівчисько на ім'я Марго Шпігельман, їй десять років. Марго закохана в хлопчика на ім'я Квентин, який відрізняється від справжнього Квентина тільки тим, що він безстрашний герой. Квентин з Марго розслідують таємничу смерть Роберта Джойнера, який загинув так само, як і в реальності, тільки не сам застрелився. Марго і Квентин знаходять вбивцю, він намагається пристрелити Марго, але Квентин кидається під кулю і героїчно вмирає у неї на руках.
Цю історію Марго закінчила у п'ятому класі. За кілька років вона вирішила втекти в Міссісіпі. І почала записувати план утечі просто згори на цьому старому творі, а потім поїхала маминим автом за тисячу миль, залишивши в тарілці підказку. До початку першого курсу вона списала пів нотатника і вирішила, що викине ще одного коника – справжнього коника – і втече. Коли вона вчилася на першому курсі, Гас відвіз її в Оспрі, в той занедбаний торгівельний центр. І потім вона почала регулярно їздити туди сама, планувала втечу. Марго вирішила включити у свої плани Квентина. А тоді дізналася про зраду Джейса, та їй все одно хотілося, щоб Квентин був поруч, вона хотіла зробити його бодай трохи схожим на крутого героя зі своєї дитячої повісті. Тої ночі Квентин її здивував. Усі ці роки вона вважала його паперовим хлопчиком. У ту ніч він виявився справжнім. Вранці вона навіть сумувала за ним, але вже вирішила, що втече. У останню секунду їй спало на думку заповісти йому Оспрі. Тому вона і лишила записку у дверях. Марго не хотіла, щоб Квентин шукав її, а лише щоб побував у закинутому торгівельному центрі. Та хлопцеві все-таки вдалося її знайти.
Квентин запитав, чому вона обрала саме Аґлое. "Паперове місто для паперової дівчини", — сказала Марго. Вона призналася, що думала не про те, що всі люди з паперу, а що з паперу вона сама. Це вона квола, це її можна зім'яти, а не всіх інших. Вона сама до кінця не могла повірити в свою паперовість. А Аґлое – те місце, де паперове стає реальним. Марго подумала, що паперова дівчина тут теж зможе знайти справжнє життя.
"Не можу повірити, що ти не хотіла, щоб я тебе знайшов". – "Вибач. Якщо тобі від цього стане легше, ти мене вразив. І я рада тебе бачити. З тобою добре подорожувати". "Це що – пропозиція?" — "Можливо", — усміхається вона. Квентин почав умовляти дівчину повернутися, просив подумати про майбутнє. "Майбутнє – це безліч нині", — відповіла Марго словами Емілі Дікінсон. Квентин зрозумів, що він не зможе переконати дівчину.
Вони вийшли надвір. Марго попросила телефон і подзвонила додому. Вона сказала мамі, що знаходиться в Аґлое, і поговорила з сестрою.
Квентин розповів дівчині, як з друзями втік з вручення атестатів, як потрапили в аварію, про бал, про те, як Лейсі посварилася з Беккою, як він ночував у Оспрі.
Вони лягли у траву. Марго сказала, що її здивувало, що Квентин дійсно виявився схожим на того Квентина з її дитячої повісті. Хлопець думав, що міг би перевернутися набік і поцілувати Марго, про що так довго мріяв, але розумів, що це зараз ні до чого не приведе. Вони лежали, як у Квентиновій фантазії у "Морському світі". Для цього довелося проїхати тисячу миль. Згодом вони заснули.
Коли Квентин прокинувся, то побачив, як Марго копає яму. Дівчина сказала, що це яма для Маленької Марго, Маленького Квентина, бідолахи-мерця Роберта Джойнера. Хлопець допоміг копати, а згодом вони "поховали" чорний нотатник Марго.
Квентин сказав, що вони з Марго, наче судна.