Джон Майкл Грін — Паперові міста (стислий переказ)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 3 з 5

Вони приїхали за тієї адресою і знайшли закинутий торгівельний центр. Це була одноповерхова будівля з пласким дахом, подекуди вже просвічували шлакоблоки. Фарба на стінах полущилася. Дерево, яким позабивали вікна, вже побрижилося. Тут відчувався гидкий, тухлий сморід. Від того запаху Квентина охопив жах і відчай. Але друзі вирішили, що мусять потрапити в середину будівлі. Згодом виявилося, що то смердів мертвий єнот (Квентина уже думав про те, що Марго наклала на себе руки).

Хлопці проникнули всередину будівлі. Там було темно, приміщення було досить велике, з лабіринтом металевих полиць. Наблизившись до бічної стіни кімнати, Квентин знайшов перше свідчення того, що тут хтось був відтоді, як торгівельний центр зачинився: у стіні була діра, а над нею напис "ТРОЛЯЧА НОРА". На саму нору вказувала послужлива стрілка. У кімнаті, куди вказувала стрілка, не було нічого, крім згорнутого килима в кутку. На протилежній стіні була ще одна дірка. Крізь неї хлопці потрапили у кімнату з вішаками. У цій кімнаті було світліше, бо у стелі були діри. Посеред кімнати стояв п'ятикутник колишніх вітрин. Під вітринами Радар знайшов коробку з мапами і стародавніми туристичними брошурами. Друзі повернулися назад: у порожню кімнату, потім у кімнату з полицями, потім полізли в іншу "тролячу нору". Ця кімната була схожа на офіс, тільки без комп'ютерів. Там стояли двадцять столів у чотири ряди. На деяких досі лежали ручки, на всіх – величезні календарі, на яких був лютий 1986 року. На одному зі столів хтось побудував одноповерховий картковий будиночок з рекламних брошур.

Друзі нічого не знайшли, але Радар сказав, що є тут місця, де пилу менше. А Бен помітив, що шматок стіни заґрунтували білим кольором. Під білим шаром було червоне графіті. Квентину вдалося побачив почерк Марго: "Як заїдеш у паперові міста, то вже ніколи не повернешся".

Друзі повернулися додому. Квентин знову взявся читати "Пісню про себе". Потім він вирішив зателефонувати детективу. Хлопець розповів про знайдені підказки; про торгівельний центр; про те, що Марго назвала Орландо паперовим містом, але тоді про інші паперові міста не казала. Детектив сказав, що дівчина просто втекла, і це вже не вперше робить. Він дав Квентину пораду: чекати, коли вона сама повернеться додому.

Квентин почав шукати в інтернеті хоч щось про "паперові міста". Виявилося, що це недосілки (міста, які покинули, так і не забудувавши). Хлопець шукав список недосілків у Флориді, але його ніде не було. У ході пошуків за словами "покинуті присілки" і "Маєтності Гроувпойнт" (там стояв закинутий торгівельний центр), Квентин набрав п'ять таких місць у радіусі трьох годин їзди від Джеферсон-парку. Він роздрукував мапу центральної Флориди, повісив її на стіну над комп'ютером і в усі п'ять поселень встромив по шпильці. Всі покинуті присілки були розсипані у випадкових місцях, і щоб об'їхати їх, потрібен був тиждень.

Наступного дня Квентин рушив у "Маєтності Гроувпойнт" на машині Бена. Потім побував у містечку під назвою Голлі-Медовс. Нічого не знайшовши, Квентин вперше заплакав за Марго.

З книжкою Вітмена хлопець підійшов до вчительки англійської. Вона знала про втечу Марго і вважала, що Марго дуже похмуро сприйняла цей оптимістичний твір поета, адже ця поема про взаємозв'язок – про те, що у всіх людей спільне коріння, як у трави. Квентин зрозумів, що мусить прочитати увесь твір і зрозуміти його.

У суботу Квентин сказав батькам, що йде на бал, взяв машину, але поїхав у ще один недосілок – Квейл-Голлоу. Хлопець об'їхав там усе і, нічого не виявивши, подався у закинутий торговий центр. Квентин дістав з наплічника татів потужний ліхтар і освітив приміщення. Хлопець пройшов уздовж столів, оглядаючи речі, які минулого разу друзі виявили в шухлядах. На столі в самому центрі кімнати був календар. Його перегорнули на червень! На тому ж столі була майже повна пляшечка червоного лаку для нігтів. Тієї ночі Марго фарбувала нігті саме таким лаком. А ще на баночці була синя пляма. То була фарба з пальців Марго. Тепер Квентин знав достеменно: вона побувала тут по тому, як вони розлучилися удосвіта. Квентин вирішив, що залишиться до ранку. Якщо Марго тут спала, він теж зможе, хоч було страшно через ящірок і щурів.

У порожній кімнаті, на стіні, біля якої лежав килим, він виявив дев'ять дірочок від креслярських кнопок. Чотири з них утворювали квадрат, інші п'ять були всередині нього. Трішки розгорнувши килим, він знайшов там порожню коробку від енергетичних батончиків. Ще трішки розгорнувши килим, він знайшов синю в'язану ковдрочку. Вона пахла Марго. Хлопець почав читати "Пісню про себе", і йому пощастило таки подужати всю поему. Трава у поемі мала кілька значень, і Квентин подумав про те, скільки всього в ній можна побачити. Так само було з Марго, хлопець поставив собі питання: "Хто така Марго Рот Шпігельман?". Він знову почав усе обшукувати. Промінь його ліхтарика випадково натрапив на корінець книжки, яка називалася "Дорогами Америки: путівник" видання 1998 року, тобто після того, як торгівельний центр покинули. Там змальовувалися сотні найцікавіших туристичних принад. Хтось загорнув ріжки декількох сторінок, між якими не простежувалося очевидного зв'язку. Квентин знайшов на горішніх полицях ще кілька путівників.

О 3:18 подзвонив Бен. Він був п'яний і просив Квентина приїхати по нього. Квентин приїхав до будинку Бекки, де продовжувалося святкування після балу. Бен був п'яний. Квентин не хотів квапити друзів, тому спустився східцями у підвал. У спальні Бекки, він побачив її з Джейсом. Джейс випадково Бекку назвав Марго. Бекка заходилася репетувати, і Квентин позадкував. Його помітив Джейс. Треба було вшиватися, тож Квентин пішов до ванної, там сховалася Лейсі. Виявилося, що Бекка обізвала її хвойдою і всім сказала, що Лейсі має венеричну хворобу. Лейсі втекла у ванну, Бен прийшов був до неї, але вона його вигнала, бо він напився. Лейсі призналася Квентину, що мала хворобу через одного негідника, але вже вилікувалася. Квентин заспокоїв дівчину і сказав, що Бекка ненавидить Лейсі, бо вона гарніша. Лейсі сумувала за Марго і сказала, що хоче поглянути на той торгівельний центр, бо Бен їй усе розповів. Квенин розповів, що знайшов там сьогодні лак для нігтів і ковдру Марго. О 5 ранку Квентин розвіз друзів додому, і всі троє – Радар, Квентин і Бен, поклялися, що на вручення атестатів ідуть голяка, лише у мантіях.

Квентин з Радаром розглянули книжку із загнутими ріжками, записали місця, які здалися Марго цікавими, і за допомогою спеціальної програми Радар уклав маршрути до цих місць. Хлопці роздрукували мапу США і позначили усі пункти. Квентин увіткнув шпильки в усі шість міст, які обрала Марго (чи хтось інший) у путівнику. Точки розсипані були безсистемно.

Лейсі, Бен, Радар і Квентин приїхали у покинутий торгівельний центр. Коли вони зайшли туди, раптом почулися якісь звуки. Друзі зустріли трьох хлопців, один з них був Гас – знайомий охоронець Марго з "СанТрасту". Гас сказав, що приїхав сюди на пошуки Марго, бо тут вона проводила багато часу. Ці хлопці їздили по закинутих об'єктах, і Марго коли завжди їздила з ними. Але коли хлопці фотографували усе, дівчина просто сиділа і щось писала у чорному нотатнику.

Друзі почали шукати ще якісь сліди Марго, і Квентин побачив рекламні брошурки, з яких був складений картковий будиночок. Одна з брошур була про "Маєтності Гроувпойнт". Затамувавши подих, він почав роздивлятися й інші. Квентин записав собі назви всіх присілків. Один він впізнав одразу: "Ферми Кольє". Це був присілок, де Квентин ще не був. Згодом він відвідав його, але теж нічого не знайшов.

Радарові батьки поїхали з міста, тому друзі влаштували вечірку, де Лейсі і Бен вперше поцілувалися. На вечірці не було багато людей, ніхто не пив, усі просто розповідали якісь історії один про одного.

Вдома Квентин вклався у ліжко з книжкою Вітмена. Він уже не знав, як іще шукати Марго. Хлопець зірвав зі стіни роздруківки, шпильки вилетіли і впали на підлогу. Він зім'яв аркуші й кинув у кошик до сміття. У безнадії Квентин почав гамселити кулаками подушку. Раптом на стіні він бачив те місце, де висіли мапи – чотири дірочки утворюють прямокутник, усередині якого ще кілька випадкових дірочок. А він вже бачив схожий узор у порожній кімнаті, над згорнутим килимом. Там колись була мапа зі шпильками.

У суботу удосвіта Квентин написав Радару про мапи і дірочки в стіні: можливо, в тому торгівельному центрі висіла мапа з позначками. Удвох з Радаром вони поїхали туди і дійсно знайшли чорно-білу брошуру під назвою "П'ять тисяч американських міст". Вона була видана компанією "Ессо" в 1972 році. Обережно розгортаючи мапу, Квентин помітив у куточку дірочку. Папір був надірваний: її, напевно, здерли зі стіни. Квентин приклав мапу до стіни, а друг спробував устромити шпильки в куточки. Повісивши мапу вони почали зіставляти дірочки на стіні з містами і досить легко знайшли всі п'ять. Але там, де папір був подертий, точне місце визначити не вдалося. Подерта дірочка була в Нью-Йорку. Ще одна дірка була в штаті Нью-Йорк, але не поруч із самим містом. Квентину зрозумів, що дівчина не хотіла, щоб мапу у торговому центрі хтось бачив, тому зірвала її зі стіни. Виходило, що хлопець уже зібрав усі залишені нею вказівки.

У понеділок почалися випускні іспити. Після довгого дня Квентин знову читав "Пісню про себе". У середу був останній день у школі. Квентин очистив свою шафку, викинувши усе в смітник і залишивши собі лиш фотографію з Беном і Радаром. Хлопець пішов додому пішки. Дорогою додому Квентин раптом зрозумів, що Марго більше не повернеться, і що він підібрався до розгадки як ніколи близько.

У п'ятницю мало бути вручення атестатів. Батьки Квентина подарували йому в честь цього машину – мінівен "форд". Радар зрадів, що в друга є машина, і поставив у ній кулер з 212 пляшками пива ще з тієї вечірки у нього, коли ніхто не пив. Квентин уже збирався на вручення, коли відкрив одну програму для "Омніпедії", у якій знайшов село Аґлое. Воно було вигадане на мапі, випущеній компанією "Ессо" на початку 1930-х pp. з метою контролю за порушенням авторських прав. Це було так зване "паперове місто".

1 2 3 4 5

Інші твори Джона Майкла Гріна скорочено:


Дивіться також: