Всі троє – Радар, Квентин і Бен, поклялися, що на вручення атестатів ідуть голяка, лише у мантіях. А потім п'яний Бен навіть сказав Лейсі, що кохає її. Згодом Квентин відвіз Лейсі і Бена до їхніх домівок.
14
Кілька годин Квентин поспав, а потім цілий ранок роздивлявся знайдені напередодні путівники. Згодом він подзвонив Бену, бо хотів поговорити про Марго. Бен сказав, що після вечірки не має сил і не прийде. Тоді Квентин набрав Радара, і той швидко прийшов, хоч почувався зле. Квентин показав другові знахідки з торгівельного центру. Радар взяв книжку із загнутими ріжками, почав гортати сторінки. Хлопці почали записувати місця, які здалися Марго цікавими: "Омаха, штат Небраска. Сек-Сіті, штат Айова. Александрія, штат Індіана. Дарвін, штат Міннесота. Голівуд, штат Каліфорнія. Алієнс, штат Небраска". За допомогою спеціальної програми Радар уклав маршрути до цих місць. Усі вони починалися в Орландо і закінчувалися в Голівуді.
Хлопці роздрукували мапу США і позначили усі пункти. Квентин увіткнув шпильки в усі шість міст, які обрала Марго (чи хтось інший) у путівнику. Точки розсипані були безсистемно, ніби Марго наосліп кидала в мапу дротики. Радар розповів, що по її імені щодня пошук проводить в інтернеті, налаштував бота, щоб він йому сповістив, якщо Марго увійде в "Омніпедію" під своїм ніком, відстежує IP-адреси всіх, хто шукає "паперові міста".
15
Хоча до випускних іспитів залишався тиждень, у понеділок Квентин цілий день читав "Пісню про себе". Він хотів з'їздити ще в два недосілки, але Бену потрібне було авто. Квентин скачав альбом Вуді Гатрі і слухав його музику. Потім він поговорив з батьками. Мама розповіла, що бачила маму Чака. Квентин сказав, що Чак – придурок, але батьки Квентина все одно вважали, що Чак – особистість. Згодом Квентин думав про те, що Марго Рот Шпігельман теж особистість. А він про неї так раніше й не думав. Весь цей час він будував образ Марго, не слухаючи її, не знаючи, що її вікно так само зачинене, як і його. Тому він не міг уявити, що вона – така сама людина, як і він, і теж може боятися, може почуватися самотньою у натовпі, може соромитися своєї колекції платівок, бо це занадто особисте. Людина, яка читає путівники, щоб утекти від життя в тому місті, куди багато хто тікає з інших міст. Людина, з якою ніхто ніколи не розмовляв по-справжньому – адже ніхто ніколи не бачив у ній людину. Вона могла почуватися спустошеною. Квентин зробив висновок: насправді Марго – не диво, і не пригода, і не вишукана коштовність. Вона просто дівчина.
16
У вівторок Лейсі сказала Квентину, що теж сприймала Марго лише як чарівну шалену подругу, яка викидає чарівні шалені коники.
Лейсі, Бен, Радар і Квентин приїхали у покинутий торгівельний центр. Коли вони зайшли туди, раптом почулися якісь звуки. Друзі побачили три силуети: всі вони були в джинсах, футболках і масках з двома круглими фільтрами. Один підняв маску на лоба. То був Гас – охоронець з "СанТрасту". Він спитав друзів, чому вони без масок, адже тут тонни азбесту. Інших два хлопці, що були з Гас розповіли, що Марго тут чимало часу проводила. Вони сюди лише кілька разів на рік їздять, тут азбест, та й узагалі не надто круте місце. А вона за останні кілька років приблизно в половині випадків опинялася тут. Гас сказав, що приїхали вони сюди на пошуки Марго. Ці хлопці їздили по закинутих об'єктах, і Марго коли завжди їздила з ними. Але коли хлопці фотографували усе, дівчина просто сиділа і щось писала у чорному нотатнику.
Згодом, коли Гас з хлопцями поїхав, Лейсі розповіла, що у Марго дійсно був такий нотатник. Друзі почали шукати ще якісь сліди Марго, і Квентин побачив рекламні брошурки, з яких був складений картковий будиночок. Одна з брошур була про "Маєтності Гроувпойнт". Затамувавши подих, він почав роздивлятися й інші. Потім побіг до свого наплічника і повернувся з ручкою і блокнотом, куди записав назви всіх присілків. Один він впізнав одразу: "Ферми Кольє". Це був присілок, де Квентин ще не був.
17
У п'ятницю він сам подався в округ Семінол – саме там розташувалися "Ферми Кольє". Там усе так позаростало, ніби мешканці пішли геть років п'ятдесят тому. Потім Квентин подався на північ, в "Сосняк Доган". Подзвонив Бен і розповів, що Радарові батьки летять у Пенсільванію, щоб викупити велику колекцію Санта-Клаусів, тому хлопці влаштовують у Радара вечірку. Квентин пообіцяв, що огляне останнє місце і приїде на вечірку. У "Сосняку Доган" Квентин теж нічого не побачив, тому поїхав назад.
У будинку Радара Квентин допоміг сховати кращих Сант, щоб на вечірці їх часом не побили. Бен ходив щасливий, бо вперше поцілувався з Лейсі на ліжку Радарових батьків. "Яка гидота, — відказав Радар. — Досить лизатися на ліжку моїх батьків!". Бен радився з друзями, бо вважав, що цілуватися у нього не дуже добре виходить. Цю розмову почула Лейсі, але вона була в захваті від Бена і поцілувала його на очах у Радара і Квентина.
Вечірка відбувалася у вітальні на другому поверсі, де помістилося двадцять душ. Ніхто не пив, усі просто розповідали якісь історії один про одного. Хлопці знову пообіцяли, що підуть на вручення атестатів голими, до них приєдналися інші хлопці, а от дівчатам така ідея не подобалася.
Вдома Квентин вклався у ліжко з книжкою Вітмена. Він уже не знав, як іще шукати Марго. Хлопець зірвав зі стіни роздруківки, шпильки вилетіли і впали на підлогу. Він зім'яв аркуші й кинув у кошик до сміття. У безнадії Квентин почав гамселити кулаками подушку. Раптом на стіні він бачив те місце, де висіли мапи – чотири дірочки утворюють прямокутник, усередині якого ще кілька випадкових дірочок. А він вже бачив схожий узор у порожній кімнаті, над згорнутим килимом. Там колись була мапа зі шпильками.
Стислий переказ по частинах і главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
18
У суботу удосвіта Квентин написав Радару про мапи і дірочки в стіні: можливо, в тому торгівельному центрі висіла мапа з позначками. Удвох з Радаром вони поїхали туди. Радар розповідав про Анжелу і про те, як вона йому подобається, як безглуздо закохатися всього за кілька місяців до того, як треба буде роз'їжджатися по коледжах.
У торговому центрі Квентин знайшов під вітриною коробку з мапами і рекламними брошурами, в якій порпався тієї ночі, коли всі були на балу. Радар витягнув чорно-білу брошуру під назвою "П'ять тисяч американських міст". Вона була видана компанією "Ессо" в 1972 році. Обережно розгортаючи мапу, Квентин помітив у куточку дірочку. Папір був надірваний: її, напевно, здерли зі стіни. Це була вже стара, жовтувата мапа Сполучених Штатів, завбільшки така, як ото вішають у школі. Квентин з Радаром обережно віднесли розгорнуту мапу в кімнату. Квентин приклав її до стіни, а друг спробував устромити шпильки в куточки, але три з них були надірвані, як і три з п'ятьох міст на мапі. Повісивши мапу, нарешті, вони почали зіставляти дірочки на стіні з містами і досить легко знайшли всі п'ять. Але там, де папір був подертий, точне місце визначити не вдалося. Неподертих дірочок виявилося дві: одна, схоже, Лос-Анджелес, хоча в Південній Каліфорнії така сила містечок, що написи наповзали один на одного. Друга неподерта дірочка – Чикаго. Подерта дірочка була в Нью-Йорку. Ще одна дірка була в штаті Нью-Йорк, але не поруч із самим містом. Квентину здавалося, що Марго пустилася у вічну мандрівку. Він розумів, що дівчина не хотіла, щоб мапу у торговому центрі хтось бачив, тому зірвала її зі стіни. Тому виходило, що хлопець уже зібрав усі залишені нею вказівки плюс дещо новеньке.
19
У понеділок почалися іспити у школі. Радар жалівся після першого іспиту Квентину, бо вважав, що завалив іспанську. Але, насправді, Радар був дуже розумним, і на нього чекав Дартмутський університет з величезною стипендією. Хлопець розповів Квентину, що вночі займався програмою зі складання маршрутів: вибираєш категорію – географічний район якийсь або родину тварин – і бачиш перші фрази статей "Омніпедії" на цю тему, до сотні на одній сторінці. Підійшов і Бен. Виявилося, що він з Лейсі вночі теж працював у тій програмі. Бен вважав, що Марго з'явиться на врученні атестатів.
Після довгого дня випускних іспитів Квентин майже з полегшенням повернувся до непролазного затишку "Пісні про себе". Недавно він читав рядки, де Вітмен довго слухає людей, подорожує з ними пліч-о-пліч. А сьогодні хлопець продовжував читати, і Вітмен уже ставав сам тими людьми. Квентин подумав, що щоб знайти Марго Рот Шпігельман, треба стати Марго Рот Шпігельман.
Наступного дня Квентин сяк-так подолав фізику й основи держави і права, а потім до другої ночі дописував твір з англійської.
У середу був останній день у школі. І дуже складно було не думати про те, що все це востаннє: ось він востаннє стоїть біля репетиційної в колі своїх друзів під гіллям дуба, востаннє їсть піцу в їдальні з Беном. Востаннє сидить за партою і пише екзаменаційний твір. Востаннє бачить в коридорі Чака Парсона з його кривою посмішкою.
Квентин очистив свою шафку, викинувши усе в смітник і залишивши собі лиш фотографію з Беном і Радаром. Хлопець пішов додому пішки, бо у Бена з Радаром була марафонна репетиція – щоб на врученні атестатів "Урочистий і церемоніальний марш" звучав бездоганно. Дорогою додому Квентин раптом зрозумів, що Марго більше не повернеться, і що він підібрався до розгадки як ніколи близько.
20
Всю ніч з середи на четвер і весь четвер Квентин намагався скористатися з того, що зрозумів про Марго: він сподівався побачити якийсь зв'язок поміж мапою і путівниками, поміж Вітменом і мапами, щоб розгадати маршрут її подорожі. Та мапа, якої Марго показувати не хотіла, могла бути єдиною вказівкою на те, де вона зараз.
У п'ятницю мало бути вручення атестатів. Батьки Квентина збиралися на це свято і подарували йому коробку з ключами від його власної машини. Надворі стояв мінівен "форд" з величезним синім бантом. Мінівен не дуже сподобався Квентину, але він вдавав захват. Хлопець написав Радару і Лейсі в чаті (Бена не було), що отримав машину. Радар написав, що поставить кулер в багажник, бо його батьки на вручення поїдуть з ним, а він не хоче, щоб бачили кулер з 212 пляшками пива ще з тієї вечірки у Радара, коли ніхто не пив.