Хлопці не знайшли нічого цікавого, крім кількох номерів "Рідерз Дайджесту" з 1970-х.
Наблизившись до бічної стіни кімнати, Квентин знайшов перше свідчення того, що тут хтось був відтоді, як торгівельний центр зачинився: у стіні пробита нерівна напівкругла діра заввишки йому по пояс. Над нею помаранчевою фарбою з балончика написано: "ТРОЛЯЧА НОРА", а на саму нору вказувала послужлива стрілка. У кімнаті, куди вказувала стрілка, не було нічого, крім згорнутого килима в кутку. На протилежній стіні була ще одна дірка. Крізь неї хлопці потрапили у кімнату з вішаками. У цій кімнаті було світліше, бо у стелі були діри. Посеред кімнати стояв п'ятикутник колишніх вітрин. Під вітринами Радар знайшов коробку з мапами і стародавніми туристичними брошурами. Друзі повернулися назад: у порожню кімнату, потім у кімнату з полицями, потім полізли в іншу "тролячу нору". Ця кімната була схожа на офіс, тільки без комп'ютерів. Там стояли двадцять столів у чотири ряди. На деяких досі лежали ручки, на всіх – величезні календарі, на яких був лютий 1986 року. На одному зі столів хтось побудував одноповерховий картковий будиночок з рекламних брошур.
Друзі нічого не знайшли, але Радар сказав, що є тут місця, де пилу менше. А Бен помітив, що шматок стіни заґрунтували білим кольором. Під білим шаром було червоне графіті. Друзі дійшли одного висновку: тут все ж таки хтось нещодавно був. Ліхтарик впав так, що на зафарбованій стіні Квентин раптом побачив почерк Марго: "Як заїдеш у паперові міста, то вже ніколи не повернешся".
10
Друзі повернулися додому. Квентин знову взявся читати "Пісню про себе". Проблема полягала в тому, що вона була сторінок на вісімдесят, мала дивну структуру і безліч повторів, і хлопець не розумів нічого.
Квентин вирішив зателефонувати детективу. Хлопець розповів про знайдені підказки; про торгівельний центр; про те, що Марго назвала Орландо паперовим містом, але тоді про інші паперові міста не казала. Ворен сказав, що хлопець може бути детективом. Квентин сказав, що боїться, щоб дівчина не наклала на себе руки. Та детектив сказав, що йому таке й на думку не спадало, вона просто втекла, і це вже не вперше робить. "Хлопче, повір мені, якби вона хотіла, щоб ти її знайшов – живою чи мертвою, — це вже сталося б", — сказав детектив. Він дав Квентину пораду: чекати, коли вона сама повернеться додому.
Квентину хотілося знайти Марго, тому він почав шукати в інтернеті хоч щось про "паперові міста". Виявилося, що це ті самі недосілки. Хлопець шукав список недосілків у Флориді, але його ніде не було. У ході пошуків за словами "покинуті присілки" і "Маєтності Гроувпойнт" Квентин набрав п'ять таких місць у радіусі трьох годин їзди від Джеферсон-парку. Він роздрукував мапу центральної Флориди, повісив її на стіну над комп'ютером і в усі п'ять поселень встромив по шпильці. Всі покинуті присілки були розсипані у випадкових місцях, і щоб об'їхати їх, потрібен був тиждень.
Наступного дня Бен дозволив взяти свого "Зікума", бо сам він збирався їздити по магазинах на бездоріжнику Лейсі – їм потрібно було купити дещо для балу. Квентин рушив у "Маєтності Гроувпойнт".
Коли він приїхав і все обійшов, то зрозумів, що за останні кілька років був першою людиною, що ступила на ці безіменні вулиці. Потім хлопець рушив на північний схід, до містечка під назвою Голлі-Медовс. Там була така сама пустка, як і в "Маєтностях Гроувпойнт". Досі Квентин не плакав за Марго, але після цих пошуків його прорвало.
11
Наступного ранку Квентн розповів Бену, Лейсі і Радару про те, що вчора роздивлявся два недосілки, але нічого не знайшов. Після уроку англійської Квентин підійшов до д-р Голден і розповів, що Марго лишила йому книжку Вітмена. Вчителька знала про втечу Марго і тихенько сказала: "Отже, вона її лишила тобі…". Д-р Голден вважала, що Марго дуже похмуро сприйняла цей оптимістичний твір поета, адже ця поема про взаємозв'язок – про те, що у всіх людей спільне коріння, як у трави. "Якщо ти прочитаєш цей твір цілком, ти зрозумієш, що з нього можна зробити тільки один висновок: життя – це неоціненний дарунок", — сказала вона. Д-р Голден вірила, що є якийсь цікавий взаємозв'язок поміж поетом у "Пісні про себе" і Марго Шпігельман – ота шалена харизма і пристрасть до мандрів. Квентин зрозумів, що мусить прочитати увесь твір і зрозуміти його.
У суботу мав відбутися бал. Тому коли Квентин написав Бену і Радару, то виявив, що вони захоплені приготуваннями.
Квентин сказав батькам, що піде на бал і попросив машину. Але він поїхав на захід по шосе до Гейнс-Сіті. У тих краях багато озер, а навколо озер у Флориді завжди селяться багатії, тож недосілкам там не було звідки взятися. Але на одному вебсайті він знайшов відомості про величезну ділянку землі, яка переходила з рук до рук, і ніхто її чомусь так і не забудував. Недосілок називався Квейл-Голлоу, за ним хтось наглядав. Ділянки були розмічені кілочками, нещодавно навіть траву тут косили. Вулиці були заасфальтовані, де-не-де стояли дорожні знаки і покажчики. Хлопець об'їхав усе і, нічого не виявивши, подався до шосе.
Стислий переказ по частинах і главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
12
Він знову приїхав у закинуті крамниці, в які їздив з друзями. Тепер хлопець помітив, що на сталевих задніх дверях крамниць не видно завіс. Стало ясно, чому їм тоді не вдалося відчинити двері: треба було не смикати, а штовхати. Двері легко відчинилися. Квентин дістав з наплічника татів потужний ліхтар і освітив приміщення. У світлі ліхтаря було видно, як розбігаються навсібіч ящірки. Хлопець пройшов уздовж столів, оглядаючи речі, які минулого разу вони виявили в шухлядах. На столі в самому центрі кімнати був календар. Його перегорнули на червень! На тому ж столі була майже повна пляшечка червоного лаку для нігтів. Тієї ночі Марго фарбувала нігті саме таким лаком. А ще на баночці була синя пляма. То була фарба з пальців Марго. Тепер Квентин знав достеменно: вона побувала тут по тому, як вони розлучилися удосвіта.
Квентин вирішив, що залишиться до ранку. Якщо Марго тут спала, він теж зможе, хоч і страшно через ящірок і щурів.
Пірнувши крізь "тролячу нору", хлопець зайшов у кімнату з лабіринтом із полиць. Діставшись протилежної стіни, він поліз крізь наступну "тролячу нору" в порожню кімнату. Сів на килим і притулився спиною до стіни. Незабаром йому набридло там сидіти, і він поліз через останню "тролячу нору" в сувенірну крамницю. Повернувся в кімнату, яку став називати бібліотекою.
У порожній кімнаті, на стіні, біля якої лежав килим, він виявив дев'ять дірочок від креслярських кнопок. Чотири з них утворювали квадрат, інші п'ять були всередині нього. Трішки розгорнувши килим, він знайшов там порожню коробку від енергетичних батончиків. Ще трішки розгорнувши килим, він знайшов синю в'язану ковдрочку, тонку майже як газета. Вона пахла Марго: бузковий шампунь, мигдальне молочко для тіла, а з-під цих ароматів пробивається солодкий запах шкіри. Якусь часину Квентин лежав, притискаючи до себе ковдру і витріщаючись на стелю. Крізь щілину в стелі він дивився на шматочок пообіднього неба. Це було ідеальне місце для сну: і зірки видно, і дощ не намочить.
Хлопець почав читати "Пісню про себе", і йому пощастило таки подужати всю поему. Трава у поемі мала кілька значень, і Квентин подумав про те, скільки всього в ній можна побачити. Так само було з Марго, хлопець поставив собі питання: "Хто така Марго Рот Шпігельман?". Він знову почав усе обшукувати. Шукав ділянки без пилу, щоб зрозуміти, щó Марго тут робила, але жодної не знайшов. А потім промінь його ліхтарика випадково натрапив на якийсь предмет, що лежав на горішній полиці біля забитого дошками вікна. Це був корінець книжки. Книжка називалася "Дорогами Америки: путівник" видання 1998 року, тобто після того, як торгівельний центр покинули. Там змальовувалися сотні найцікавіших туристичних принад. Хтось загорнув ріжки декількох сторінок, між якими не простежувалося очевидного зв'язку. Квентин знайшов на горішніх полицях ще кілька книжок: "Короткий путівник Непалом", "Визначні місця Канади", "Америкою на машині", "Путівник Багамами", "Їдьмо в Бутан". Усі книжки хлопець заніс у порожню кімнату, яку вже вважав спальнею. Квентин вважав, що Марго привела його сюди, щоб він зміг визначити її маршрут. Та вона могла бути будь-де.
13
О 3:18 подзвонив Бен. Він був п'яний і просив Квентина приїхати по нього. Квентин приїхав до будинку Бекки, де продовжувалося святкування після балу. Пропихаючись крізь натовп хлопців, що курили на порозі, й відчиняючи двері, Квентин побачив друга, що висів догори дриґом над барильцем пива. А тримав його Джейс Вортингтон з кількома бейсболістами. Всі хором рахували, скільки Бен витримає пивостояння. Бен зумів протриматися досить довго. На вечірці була Кассі Гімні, Радар, Анжела, Джейс та ще багато народу.
Квентин не хотів квапити друзів, тому спустився східцями у підвал. Але проходячи повз спальню Бекки, почув гамір, там була Бекка з Джейсом. У Квентина був шанс подивитися на голу Бекку Арингтон, але він почув, як Джейс випадково Бекку назвав Марго. Бекка заходилася репетувати, і Квентин позадкував. Його помітив Джейс. Треба було вшиватися, тож Квентин пішов до вбиральні. Йому справді хотілося в туалет, та коли він уже почав, то почув голос Лейсі. Вона сиділа у ванній за фіранкою. Згодом Квентин сів біля неї. Дівчина розповіла, що бал був гарним, але потім Бекка обізвала її хвойдою і всім сказала, що Лейсі має венеричну хворобу. Лейсі втекла у ванну, Бен прийшов був до неї, але вона його вигнала, бо він напився. Лейсі призналася Квентину, що мала хворобу через одного негідника, але вже вилікувалася.
Квентин заспокоїв дівчину і сказав, що Бекка просто хоче мати те, що Лейсі, бо Лейсі усі вважають гарнішою. Лейсі сумувала за Марго і сказала, що хоче поглянути на той торгівельний центр, бо Бен їй усе розповів. Квенин розповів, що знайшов там сьогодні лак для нігтів і ковдру Марго.
О 5 ранку Квентин вирішив їхати додому. Він знайшов Бена, який приклеїв собі до руки суперклеєм пивний меч з восьми пивних бляшанок, а потім не міг відірвати.