Ослик справді не знайшов хвоста і сказав, що хтось його поцупив. Вінні-Пух подався шукати хвоста, пообіцявши, що знайде. На розшуки він вирушив чудового весняного ранку. Вінні-Пух бадьоро йшов, поки не прибув у Дрімучий Праліс. Адже саме тут жила Сова. "Якщо хто-небудь знає що-небудь, то це, безперечно, Сова", — думав Пух.
Сова мешкала в старовинному замку "Каштани". Авжеж, у неї була не якась там хата, а справжній замок невимовної краси. Принаймні саме так здавалося Вінні-Пухові, бо на дверях замку був і дзвоник з кнопкою, і дзвіночок зі шнурком. А під дзвоником висіла табличка: "Просю на тицьни вітчинять", а під дзвіночком висіла табличка: "Просю смикай вітчинять".
Обидва ці оголошення довелося написати Крістоферові Робіну, бо лише він один на весь Ліс умів писати. Навіть Сова, хоч вона й була мудра і могла читати й писати власне ім'я – Сува, не спромоглася б правильно написати довжелезні важкі слова.
Вінні-Пух розповів Сові про пропажу хвоста. Сова говорила розумними словами, тому Пух нагадав їй, що в нього тирса в голосі і довгі слова його спантеличують. Коли вона сказала, що через газету треба шукати о-хо-чих до розшуку хвоста, Пух подумав, що вона просто чхнула.
Пух хотів вже їсти і з надією скосив очі на буфет, що стояв у кутку Совиної приймальні. Він пробував прислухатися до того, що казала Сова. А Сова говорила та говорила якісь довжелезні слова, і ті слова ставали дедалі довші й довші, а тоді сказала, що оголошення має написати Крістофер Робін.
Пух уже давно заплющив очі й відповідав лише "так" і "ні" на все, що казала Сова. А через те, що останнього разу він сказав: "Так, так", – цього разу він промовив: "Ні, ніколи!" – хоч і не мав уявлення, про що саме йдеться. А йшлося про те, чи знає Пух, що саме Крістофер написав таблички для Сови.
Вони пішли дивитися на таблички. І на дзвонику Пух побачив шнурочок. Він сказав, що шнурочок на щось схожий. А Сова сказала, що знайшла його на кущику. Пух попросив віддати шнурок для ослика. Ведмедик відніс шнурок справжньому господареві, тобто осликові Іа-Іа.
І коли Крістофер Робін прикріпив хвоста на місце, Іа-Іа з вибриком подався до Лісу і з таким захватом вимахував хвостом, що Вінні-Пухові захотілося їсти. А за півгодини, витираючи губи, він уже гордо виспівував пісеньку про те, як знайшов хвіст ослика.
Стислий переказ по пригодах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Пригода 5, у якій Паць зустрічається зі Слонопотамoм
Одного разу, коли Крістофер Робін, Вінні-Пух та Паць сиділи рядком і вели тиху розмову, Крістофер Робін сказав, що сьогодні бачив Слонопотама. А Пух і Паць сказали, що теж колись бачили Слонопотама. Отак вони поговорили про се та про те, а тоді Пухові й Пацеві настав час збиратися додому.
Вони пішли вузенькою стежкою понад Дрімучим Пралісом. Коли підійшли до струмка і перебралися на той бік, між ними виникла Глибокодумна Розмова, а потім Пух сказав, що надумав зловити Слонопотама. Пацеві було трохи прикро, що не йому першому стрельнула в голову така чудова думка. Тому він відразу погодився спіймати Слонопотама.
Друзі сіли, щоб разом обміркувати все до дрібниць. Пух придумав, що треба викопати Глибоченну Яму, а потім Слонопотам піде гуляти і впаде в цю Яму. Паць похвалив друга за ідею. Пухові наче медом губи помазали, так йому стало приємно від похвали товариша. Треба було тільки обдумати ще одну річ: де саме викопати ту Глибоченну Яму? Паць сказав, що найліпше викопати яму перед самісіньким носом Слонопотама, якраз перед тим, коли він у неї беркицьнеться! "Але ж він тоді побачить, як ми її будемо копати",– сказав Пух. "Не побачить! Адже він дивитиметься на небо!" — сказав Паць. Друзі вирішили, що це все не так просто. Пух бубонів: "От коли б я вмів по-справжньому думати!"
Пух запитав Паця, що би він робив, якби ловив Пуха. Паць сказав, що викопав би яму і туди поставив меду. Пух так мріяв про мед, що аж заснув. Згодом друзі вирішили, що Паць копатиме яму, а Пух піде по мед. Прийшовши додому, Пух взяв з горішньої полиці великий глек із медом. На глекові було написано "МЕТ", та щоб не лишалося ніяких сумнівів, що це справді мед, Вінні-Пух вирішив спробувати на смак. Так він виїв майже весь. Пух приніс глечик до Паця, і той поставив глечик у яму. Друзі пішли додому. Завтра о шостій ранку вони мали зустрітися біля Сосен і подивитися, скільки Слонопотамів утрапило до пастки. І Паць потрюхав до своєї хатки, біля якої була дошка з написом "Стороннім В", а Вінні-Пух почав укладатися спати.
За кілька годин, коли ніч тишком-нишком уже тікала геть, Пух зненацька прокинувся, бо йому хотілося їсти. Пух почалапав до буфета, але не знайшов там нічого. Він пам'ятав, що мав глечик з написом "Мет", але не знав, де його подів. Згодом він проспівав пісеньку і пригадав, що сам одніс глека до Хитрої Пастки на Слонопотамів. Пух знову вклався в ліжко. Проте сон йому наче рукою зняло. Що дужче він силкувався заснути, то гірше це в нього виходило. Пух не витримав і помчав навпростець до Шести Сосен. Коли Пух опинився поруч із глеком, його ніс миттю відчув мед, і Пухів язик сам вистромився з рота і став жадібно облизувати губи. "От біда! Слонопотам майже все з'їв!" — говорив Пух. А потім згадав, що вдень з'їв усе сам. На щастя, на денці лишилося ще трішечки меду, тож Пух засунув голову в глек і заходився лизати... Згодом він не міг витягти голову.
Тим часом прокинувся й Паць. Він вирішив перевірити яму, хоч дуже боявся. Спершу він думав, що ніякого Слонопотама там не буде; далі завагався: ні, мабуть-таки, буде; а коли наблизився до Пастки, то вже зовсім упевнився, що Слонопотам таки попався, бо на власні вуха почув, як той щосили слонопотамить. Паць обережно-обережно підповз до Ями і зиркнув униз...
А Вінні-Пух, вилизавши мед, увесь цей час тільки те й робив, що намагався витягти голову з глека – і ніяк не міг! Що дужче він трусив головою, то глек міцніше на неї налазив.
Паць перелякався і закричав: "Слонопотам, страшний Слонопотам!". І він так чкурнув, аж замиготіли його п'яти. На бігу він усе кричав та кричав. Він добіг до будиночка Крістофера Робіна. Із Крістофером Робіном Паць нічого не боявся. І вони пішли глянути в яму.
Крістофер Робін, побачивши у ямі Пуха, раптом голосно засміявся. Він сміявся, аж за живіт брався... Слонопотамова голова добряче луснулася об корінь, і з'явилася голова Вінні-Пуха! І лише тоді Паць зрозумів, який же він був смішний. І йому стало так соромно, що він чкурнув навпрошки додому й ліг у ліжко, бо в нього заболіла голова. А Крістофер Робін та Вінні-Пух пішли разом поснідати.
Пригода 6, у якій Іа-Іа на день свого народження одержує два подарунки
Іа-Іа – підстаркуватий сірий ослик – стояв одного разу на березі струмка й понуро дивився у воду на своє віддзеркалення. До нього прийшов Пух. Ослик мав сумний настрій і казав, що не всі можуть веселитися, співати-танцювати й таке інше... Пух нічого не розумів, тому сів і заспівав загадкову пісеньку. Після кожного куплету ослик мовчав. А вкінці сказав, що сьогодні у нього день народження, найщасливіший день року! Пух щиро привітав друга і побажав багато-багато щастя в цей день. Але Іа-Іа був нещасний: ні дарунків, ні іменинного пирога, ні цукерків, і взагалі – всі його покинули й забули. Пух попросив почекати, а сам щодуху помчав додому.
Ведмедик відчув, що мусить негайно подарувати бідолашному Іа хоча б що-небудь, а опісля він матиме час подумати про Справжній Дарунок. Біля своєї хатки він застав Паця, який підстрибував перед дверима, силкуючись дотягтися до дзвоника. Пух розповів про бідного ослика, який дуже зажурився. Друзі зайшли до кімнати. Пух відразу шаснув до буфета, аби взяти невеличкий горщик із медом для Іа. А Паць вирішив подарувати повітряну кульку. Він побіг по неї додому.
Пух із горщиком меду завернув до струмка. В повітрі стояла спека, а йти було досить далеко. По дорозі Пух виїв мед, аж потім згадавши, куди йде. Ведмедик придумав подарувати порожній горщик, а якщо хтось би написав на ньому ще й "Вітаю з днем народження", то це буде корисна річ. Тому Пух зайшов до Сови і попросив зробити напис.
Пух добре вимив горщика і насухо його витер, а Сова тим часом слинила кінчик свого олівця й думала, як пишеться "день народження". Оскільки Пух не вмів читати, Сова не дуже переймалася, коли написала: "Вита тю ти бе зиднем наро жня вня". А сама пояснила Пухові, що там пише: "Вітаю тебе з днем народження. Бажаю щастя. Твій Пух".
А тим часом Паць устиг збігати до себе додому й узяти повітряну кульку для Іа. Він міцно обхопив її лапками, притис до грудей, щоб вітер, бува, не заніс її в небо, і помчав до струмка, аби прибігти на місце раніше за Пуха. Йому страшенно кортіло найпершим піднести осликові дарунок, щоб усі подумали, ніби Паць згадав про день народження Іа сам, без сторонніх підказок. На нещастя, Пацева ніжка потрапила в мишачу нірку, і він з усього маху заорав носом в землю. Від кульки залишилися гумова ганчірочка. Паць подріботів далі, уже не так весело. Та все ж він скоро добіг до того місця, де над струмком стояв Іа-Іа й дивився на своє віддзеркалення у воді. Паць привітав ослика з днем народження.
Іа так зрадів, що у нього справжній день народження! Паця розповів, що подарунок – кулька, лопнула і від неї лишився маленький гумовий квачик. Іа трохи засмутився, що велика повітряна червона кулька лопнула. Але саме прийшов Пух. Паць сидів віддалік, похиливши голову на лапки, і тихенько шморгав носом. А Пух подарував осликові Дуже Корисний Горщик і прочитав напис. Глянувши на горщика, Іа-Іа страшенно розхвилювався. Він сказав, що саме туди покладе свою кульку.
Ослик схопив колишню кульку зубами й обережно поклав її у горщик, далі витяг її і поклав на землю, а далі знову взяв її зубами і обережно поклав у горщик. Ослик, Пух і Паць неймовірно зраділи.
Крістофер Робін запитав мене, що тоді він подарував осликові. Виявилось, що Крістофер просто забув, що подарував Іа фарби і підготував день народження зі святковим пирогом, цукерками і морозивом.
Пригода 7, у якій Кенга та Крихітка Ру з'являються в лісі, а Пацеві нежданно-негадано намилюють шию
Здавалося, жодна жива душа не знала, звідки вони взялися і як опинилися у Лісі – мама Кенга і Крихітка Ру.
Пух почвалав у гості до друга Паця, у якого саме гостював Кролик.