Він розкриває перед нею свою грішну душу, спалену пристрастю. Він пропонує їй утекти. Але дівчина тільки промовляє:
— О мій Феб!
Та нещасна, що колись втратила свою доньку, яку вкрали цигани, радіє, що буде страчено ту, яку вона вважає своїм ворогом. Маленька дитинка, від якої залишився тільки черевичок, загинула, а ця красуня танцює та співає! Ще й чаклує! Нехай вона теж загине!
Та ось повезли Есмеральду до шибениці. Вона була зовсім байдужа, бо Клод сказав їй, що її коханий Феб помер. Але капітан одужав. Так сталося, що коли циганку везли до місця страти, Феб зі своєю нареченою вийшов на балкон. Капітан не хотів згадувати Есмеральду, вона була тільки епізодом у його житті — та ще й неприємним епізодом.
Священик умовляє бідолашну дівчину, щоб вона погодилася втекти з ним. Але вона відмовляється: Феб помер, і для неї немає сенсу жити. Та ось вона раптово бачить капітана на балконі. Дівчина спалахує щастям: її коханий живий! Живий!
Священик, обурений її щирою радістю, дає наказ до страти. Усе це бачить Квазімодо. На канаті він спускається просто на площу, хапає дівчину та несе її до собору Паризької Богоматері. Він кричить: "Притулок! Притулок!"
Це правда: у соборі нікого не можуть схопити та вбити або відвезти на страту. Це старовинний статут.
У цю мить потворний Квазімодо був прекрасним.
Есмеральда живе у соборі у келії Квазімодо. Повертається до неї кізка Джалі. Дзвонар попереджує, що дівчині не можна виходити з собору, бо тоді на неї чекає смерть.
Есмеральда співчуває нещасному потворі, але його мучить, що серце її віддане красивому Фебові. Дзвонар обіцяє дівчині привести до неї капітана, але той відштовхує Квазімодо. Навіть б'є його. Нещасний каже, що не міг діждатися капітана, і дівчина ображається на нього, перестає з ким спілкуватися.
Квазімодо дає її металевий свищик: якщо вона захоче його побачити, нехай свисне. Цей звук глухий спроможний почути. І свищик став у пригоді. Клод Фролло дізнався, де знаходиться Есмеральда, і якось уночі прийшов до неї знов молити про кохання. Він уже був готовий вдатися до насильства, та Есмеральда встигла свиснути. Квазімодо прибіг вчасно і був готовий вбити насильника, якого не впізнав у темряві. Але свого названого батька він пощадив. Навіть подав тесак: "Вбийте спочатку мене. А потім робіть, що завгодно!" І Клод убив би його, але Есмеральда дістала свій кинджал, після чого Клод відступився.
Священик почав ревнувати дівчину не тільки до Феба, але й до Квазімодо. Підступний Клод підмовляє Гренгуара, її фальшивого чоловіка, але справжнього друга, визволити циганку з собору. Мовляв, уже підписано наказ забрати чаклунку з собору та стратити. Гренгуар кличе натовп із двору Див піти на приступ собору, щоб визволити Есмеральду. Квазімодо не розуміє, що діється, він боронить собор та у боротьбі вбиває Жеака — брата Клода Фролло.
Гюго змальовує жадібного, безжалісного та примхливого короля Людовіка XI. Він віддає наказ знищити натовп, а чаклунку-циганку повісити. Армію поведе капітан Феб де Шатопер.
Гренгуар та Клод Фролло, який закрив обличчя плащем, умовляють Есмеральду втекти з собору. Але священик, зрозумівши, що циганка ніколи не покохає його, віддає бідолашну в руки ката.
Уже наприкінці роману жінка, що сиділа в норі за ґратами біля собору, впізнає у Есмеральді свою доньку. Вона намагається врятувати її, але пізно. Невинну, чисту, чарівну, люблячу юну дівчину повісили.
Клод Фролло дивився на страту з даху собору, і Квазімодо зіштовхнув його вниз. Підступний священик загинув.
В епілозі Гюго стисло повідомляє про долю інших персонажів.
Поету Гренгуару вдалося врятувати кізку Джалі. Феб оженився й у шлюбі йому було дуже погано. Квазімодо помер, обіймаючи мертве тіло Есмеральди.