Галілей, безпорадний перед сльозами хлопця, розповідає йому про своє відкриття: Венера обертається навколо Сонця. На вулиці з'явились чоловіки, які за допомогою жердини передають людям у вікна хліб. Галілей просить їх принести наступного разу.
VІ
1616 рік. Зал у Римі, де засідає "Колегіум Романум" — дослідницький інститут Ватикану. Ніч. У залі верховне духовенство, монахи, вчені. Осторонь стоїть Галілей. Атмосфера невимушена, ще до початку сцени чується веселий сміх. Товстий прелат, учений, монах сміються і блазнюють з теорії Галілея. З'являються два астрономи, монах весело запитує, невже вони ще досі досліджують, на що один з астрономів гнівно відповів, що досліджують не вони, а головний астроном Клавій, який сидить перед телескопом. Всі приголомшені цією звісткою, монахи цитують Біблію і запитують: хіба ж святе письмо говорить неправду? Старий кардинал обурюється, каже, що з такою дрібницею нічого довго розбиратися, Земля — нерухома, і він, кардинал, твердо ступає по твердій Землі. Не скінчивши своєї промови, кардинал непритомніє. Цієї миті розчиняються двері, і виходить у супроводі астрономів великий Клавій. У гробовій тиші він проходить через залу і вже виходячи говорить одному монахові, що все правильно. Всі розгублено виходять. Маленький монах пошепки передає Галілею слова Клавія: хай тепер богослови думають, як виправити вивихи на небесах. Отже, Галілей переміг. Галілей виправляє монаха — ні, це перемога розуму. Галілей прямує до виходу, назустріч йому — кардинал-інквізитор, який іде до телескопа.
VІІ
5 березня 1616 р. Дім кардинала Белларміна у Римі. Бал у розпалі. У вестибюлі двоє монахів-секретарів сидять за шахами і ведуть записи про гостей. Входить Галілей у супроводі Вірджинії та її нареченого — Лодовіко Марсілі, їх зустрічають оплесками. Галілей залишається у вестибюлі чекати кардинала. Входять кардинал Беллармін і кардинал Барберіні, що прикривають свої обличчя масками ягняти та голуба. Вони заводять з Галілеєм, за словами Барберіні, наукову бесіду друзів (навіть секретарям звеліли не записувати її), в ході якої з'ясовується, що, якщо зоряні карти, складені на основі нової теорії, полегшують морякам плавання, то хай вони користуються ними, але теорії, які суперечать Святому Письму, не подобаються церкві. Кардинали намагаються переконати Галілея, що церква сприяє розвиткові доброчинності, а він хоче піймати Бога на хибах в астрономії. Галілей відповідає, що людина може помилятися в міркуваннях не тільки про рух зірок, а й про Біблію. Беллармін говорить, що краще залишити тлумачення Біблії богословам, потім робить знак секретарям і говорить, що Святійша канцелярія ухвалила вважати вчення Коперника безглуздим і єретичним, тому йому пропонують відмовитися від цих поглядів. Галілея турбує доля його подальших наукових досліджень, та кардинал запевняє, що ніхто йому не заважатиме, йому надається право користуватися своїм вченням як математичною гіпотезою. Кардинали знову надягають маски і ведуть Галілея до бальної зали. Входить кардинал-інквізитор, бере у секретарів протокол і проглядає його. Потім з'являється Вірджинія. Кардинал лагідно починає розмовляти з нею про її заручини, про те, що дуже добре, що вона завжди поруч з батьком, якому вона буде дуже потрібна.
VIII
Палац флорентійського посла в Римі. Галілей розмовляє з маленьким монахом, який після засідання "Колегіуму" пошепки сповістив йому висновки папського астронома. Він теж займався астрономією, але, осягнувши мудрість папського декрету, вирішив залишити ці заняття. Маленький монах розповідає про своїх батьків, які все життя тяжко працювали, страждали, але вважали, що в такому житті є високий зміст. Але теорія Галілея спростовує Святе Письмо, яке пояснює необхідність покірності у земному житті, і вони не матимуть навіть надії на Божу нагороду після смерті. Ось чому маленький монах вбачає у рішенні Святійшої конгрегації благородне материнське співчуття. Галілей обурений таким поглядом. Він говорить, що церква ставить у центрі будови Всесвіту Землю, щоб у центрі Землі завжди стояв престол святого Петра, щоб виснажені селяни і далі гнули спини на полях. Галілей відкидає таку доброчинність, невже він повинен брехати людям? Маленький монах запитує: може, істина прокладе собі дорогу і без них. Але Галілей впевнений, що істини у світ виходить рівно стільки, скільки її виводять, а перемога розуму може бути тільки перемогою розумних людей. Галілей вказує маленькому монахові на свої рукописи, в яких розкриті причини морських припливів і відпливів, монах не повинен Цього знати, але фізик... Маленький монах заглиблюється у рукопис.
IX
Вісім років по тому. Дім Галілея у Флоренції. Учні Галілея — Федерцоні, маленький монах, Андреа — зібрались на експериментальні заняття. Вірджинія і пані Сарті шиють білизну для посагу. Галілей уже вісім років не пише свої книги. Йому приходить багато листів, у яких запитують його думку щодо сонячних плям, які відкрили голландські вчені, але він нікому не відповідає і стоїть осторонь дискусії з їх приводу. Учні Галілея теж розмірковують над їх природою, та Галілей не бере участі навіть у цій дружній розмові. Він проводить досліди з плаваючими тілами. Ці досліди, у яких Галілей та його учні спираються на авторитет Арістотеля, переконливо доводять, що цей авторитет не непохитний: Арістотель не зміг навіть правильно пояснити, чому голка тоне у воді, а лід ні. Входить Лодовіко Марсілі, якого Галілей не одразу впізнав. Вірджинія радісно кидається нареченому на шию, потім біжить одягнути вінчальний наряд, щоб показати його Лодовіко. Він привіз звістку про тяжку хворобу Пани Римського; якщо він помре, то його місце посяде кардинал Барберіні, який сам колись займався математикою і астрономією. Вісім років батьки не дозволяли Лодовіко одружитися з Вірджинією, бо Галілей був на підозрі в інквізиції, але тепер все може змінитися. Лодовіко передає Галілею слова своєї матері, що вона задоволена поведінкою Галілея, який не втручається у суперечки щодо сонячних плям. Але Галілей, який сподівається, що новий Папа не буде чинити перешкод науці, негайно повертається до своїх досліджень. Проте він вже давно таємно займався ними і від цих дослідів почав втрачати зір, тому і не впізнав одразу Лодовіко. Марсілі, впевнившись у тому, що Галілей збирається порушити свою підписку про невтручання у суперечки щодо обертання Землі навколо Сонця, наказує своєму слузі віднести речі у карету: він повертається додому. У розмову втручається пані Сарті і говорить Галілею, що вона мовчала, бачачи, як в'язне у гріхах дослідів її син, як він сам, незважаючи на застереження, потайки проводить дослідження, але вія не має права розтоптати щастя своєї дочки. Але Галілей нічого не хоче слухати, він повертається до дослідів. Коли на екрані з'являється палаюче відображення сонця, вбігає Вірджинія у вінчальному вбранні і, зрозумівши, що батько прогнав нареченого, падає непритомною. Андреа і маленький монах кидаються до неї, а Галілей дивиться на екран і твердить: "Я повинен, повинен дізнатися!"
X
У наступному десятиріччі вчення Галілея поширюється у народі. Памфлетисти і співаки, що виконують балади, підхоплюють нові ідеї. Під час карнавалу 1632 р. багато міст Італії обирають астрономію темою для карнавальних процесій. Напівголодне подружжя бродячих співців з п'ятирічною дівчинкою і немовлям виходить на ринкову площу до натовпу, який чекає на карнавальну ходу, і починає співати пісню, яка називається "Страхітне вчення придворного фізика Галілео Галілея, або Провісник майбутнього". Зміст пісні такий: коли Бог утворив світила, він велів Сонцю ходити навколо Землі, як ходять слуги коло панів, на землі теж склалися такі порядки, але прийшов Галілей, взяв підзорну трубу і звелів Сонцю зупинитися, щоб тепер все було навпаки, щоб панич сам крутився, але яке ж майбутнє чекає тоді — всі працюватимуть самі на себе. Потім за допомогою грубого зображення Сонця та гарбуза, що зображує Землю, жінка і дівчинка демонструють, як Земля обертається навколо Сонця. Починається карнавальна хода, яка також обігрує тему Галілея та його супротивників.
ХІ
1633 рік. Передпокій і сходи палацу Медичі у Флоренції. Галілей і його дочка чекають прийому у великого герцога. Вірджинія помічає чоловіка, який вже кілька днів всюди ходить за ними, і говорить про це батькові, але той заспокоює дочку, що вони серед корсиканських розбійників. Проходить ректор Тафоне, він ледве киває головою, вітаючи їх. Підходить виливальник Ванні, якому Галілей зробив креслення плавильної печі. Він попереджає Галілея, що його вважають винним за ті памфлети проти Біблії, які виконувалися під час карнавалу, і пропонує свою допомогу в разі небезпеки, він готовий зараз же відвезти Галілея у Венецію, де менше монахів. Але Галілей і слухати не хоче, він сподівається на підтримку великого герцога, який був його учнем, та Папи. Сходами спускається кардинал-інквізитор, він ввічливо кланяється Галілею та його дочці. Слідом за ним спускається Казімо Медичі. Він зніяковів, коли Галілей підійшов до нього і, зробивши вигляд, що не помічає, як вчений подає йому свою нову книгу, пройшов мимо. Галілей говорить переляканій дочці, що зараз вони підуть не додому, а до скляра Вольні, який у порожніх бочках з-під вина вивезе їх з міста. Але пізно: спускається ще один чиновник і виголошує наказ святої інквізиції доставити Галілея для допиту в Рим.
ХІІ
Покої у Ватикані. Папа Урбан VІІI (колишній кардинал Барберіні) приймає кардинала-інквізитора. Зовні чути шаркання багатьох ніг — це зібралися професори всіх факультетів, представники всіх святих орденів і духовенства. Інквізитор говорить, що всі, хто зібрався за дверима, чекають від Папи підтвердження того, що Святе Письмо є істинним. Він намагається переконати Папу, що жахлива смута, яка все більше охоплює суспільство, породжена інтересом навіть простих людей до наукових відкриттів. Вся Італія під впливом цього флорентійця базікає про фази Венери. Поки що ніхто з них не замислюється про те, що їх чимало обтяжує в житті, чимало такого, що освячене церквою. Цей негідник знає, що робить, коли пише свої астрономічні праці не латиною, а мовою торговців рибою.