Фантастичні істоти лемури риють могилу Фаусту, якого Мефістофель вважає програвшим.
Але Фауст, пройшовши шлях пошуку сенсу життя в науці, любові, красі, природі, владі, намагається спокутувати свої гріхи і помилки невтомною працею, щоб дати щастя людям — бути вільними на вільній землі.
Цитата:
Фауст
Край гір лежить гниле багно,
Весь край струїть грозить воно;
Його ми мусим осушити
І тим наш подвиг довершити.
Мільйонам ми настачим місця тут —
Стихію зборе їх свободний труд.
Простеляться лани широкополі.
Стада рясні заграють на роздоллі,
Круті горби зведе трудящий люд,
Укриє їх узорами споруд —
І заживе в цім краї, як у раї...
Нехай лютують хвиль скажені зграї,
Хай спробують де греблю ту прорвать —
Здолає гурт прорив затамувать.
Служить цій справі заповідній —
Це верх премудрощів земних:
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б'ється день у день за них.
Нехай же вік і молоде й старе
Життєві блага з бою тут бере.
Коли б побачив, що стою
З народом вільним в вільному краю,
Тоді гукнув би до хвилини:
Постій, хвилино, гарна ти!
Ніяка вічність не поглине
Мої діла, мої труди!
Провидячи те щасне майбуття,
Вкушаю я найвищу мить життя.
Переказ:
Між темними силами і силами любові і добра починається боротьба за душу Фауста, у якій перемагають ангели.
Цитата:
Стремління вічне й ревний труд
Сподобляться покути.
Любов одвічная над ним.
Пильнуючи, витає,
І сонм святих псалмом гучним
Прибулого вітає.
Переказ:
Душу Фауста зустрічає і проводить до раю душа Маргарити.
Цитата:
Одна покутниця
(колишня Ґретхен)
Між цього сонму пресвятого
Він сам себе ще не впізнав,
Та в прочутті життя нового
Уже блаженним з ними став.
Глянь, вже він тліну рве покрови,
Земне веретище своє,
І в світлій ризі ефіровій
Могутня юність повстає!
Хай я введу його у двері! —
Його ще сліпить райський світ.
Переказ:
Остання істина, яку пізнає тепер уже душа Фауста — це сила всепрощаючої жіночої любові, заступництво Богоматері: небесний хор співає їм хвалу.
Переклад М. Лукаша
Коментар
В основі трагедії — середньовічна легенда "Про доктора Фауста" і фрагменти життя самого автора, Ґете.
Своїм твором Ґете мав намір дати відповідь на питання, що постійно хвилюють людство: у чому сенс життя, яка природна сутність людини...