Необачна муха заплуталася в ньому, павук кинувся на неї. Королівський прокурор духовного суду помітив це і пожалів муху, навіть хотів врятувати її. Та його спинив архідиякон зі словами "Не перечте долі!". Клод подумав, що сам він водночас і павук, і муха, бо линув назустріч науці, але потрапив у павутину долі.
VI. НАСЛІДКИ, ДО ЯКИХ МОЖУТЬ ПРИЗВЕСТИ СІМ ПРОКЛЬОНІВ, ВИГОЛОШЕНИХ НА ВІЛЬНОМУ ПОВІТРІ
Коли Клод зі своїм гостем вийшли з келії, Жеан виліз зі схованки дуже щасливий, бо мав цілий гаманець. Хлопець вирішив пропити гроші. Спускаючись, він помітив, що Клод і метр Жак споглядають якусь скульптуру на порталі. Потім школяр почув, як сильний гучний голос вимовив позад нього сім найжахливіших прокльонів: "Чортове насіння! Чортячі тельбухи! Щоб тебе чорти вхопили! До чортів у пекло! Пуп Вельзевула! Папське черево! Грім і блискавка!". Школяр вигукнув, що так лається тільки його друг ротмістр Феб де Шатопер. Почувши це ім'я, Клод здригнувся, перервав, на превеликий подив Шармолю, свої пояснення, обернувся й побачив Жеана, який підходив до офіцера, що стояв біля дверей будинку Гонделор'є.
Феб де Шатопер безбожно лаявся, вийшовши від нареченої. Жеан запропонував йому піти випити і показав гроші в гаманцеві. Кілька ліардів покотилося в багно; ротмістр у запалі ентузіазму кинувся збирати їх. Потім приятелі попрямували до "Яблука Єви". За ними пішов архідиякон.
На розі вулиці з перехрестя до них долинув звук тамбурина. Дом Клод почув, як офіцер сказав школяреві йти швидше, щоб їх не побачила циганка, щоб ця дівчина не чіплялася до нього на вулиці. Феб розповів, що сьогодні ввечері зустрінеться з малою "Смеральдою". Почувши ці слова, Клод затремтів, а його зуби зацокотіли.
VII. ПОНУРИЙ МОНАХ
Клод Фролло спостерігав за шинком "Яблуко Єви" до вечора. Чоловік мав на собі плащ, яким він до очей закривав обличчя. Нарешті двері шинку відчинилися. З дверей вийшло двоє п'яних: Жеан і Феб. Останній говорив, що скоро настане сьома година – час побачення. Феб страждав, бо Жеан сказав, що гроші закінчились, а треба ж було ще заплатити за кімнату, у якій мало відбутися побачення. Фебу був потрібен всього-на-всього один паризький сольд. Ротміст штовхнув п'яного Жеана, і школяр упав на брук. Феб примостив голову Жеана на купі капустяних качанів, і в ту ж мить школяр захропів.
Архідиякон рушив слідом за Фебом. Ротмістр помітив, що хтось іде за ним, але не хвилювався, бо якщо це грабіжник, грошей і так нема. Підійшовши до ротмістра, тінь зупинилась. З-під плаща висунулась рука і вп'ялася в руку Феба з силою орлиних пазурів. Привид сказав, що знає про сьогоднішнє побачення у Фалурдель – звідниці з мосту Сен-Мішель, але не вірить, що воно відбудеться. Феб викликав тінь на бій і вихопив шпагу. Але чоловік-привид стояв нерухомо, а потім нагадав про побачення. Феб вклав шпагу в піхви і сказав, що на побачення потрібні гроші. Тоді чоловік дав ротмістру гроші, але попросив довести, що він помилявся. Незнайомець хотів, щоб його сховали в якому-небудь закутку, звідки б він міг побачити, чи справді це та сама жінка. Феб погодився, йому було байдуже, що за його любовними пригодами хтось спостерігатиме. Головне – він має гроші на кімнату.
Чоловіки прийшли до звідниці Фалурдель. Феб попросив кімнату святої Марти. Стара, величаючи його монсеньйором, схопила екю і сховала в шухляді стола. Це була та монета, що її чоловік у плащі дав Фебові. Коли стара відвернулася, хлопчак, який був у хаті, узяв з шухляди екю і поклав натомість сухий листочок. Стара піднялася з чоловіками по драбині до кімнати для побачень.
VIII. ЧИМ ЗРУЧНІ ВІКНА, ЩО ВИХОДЯТЬ НА РІЧКУ
Клод Фролло кілька хвилин навпомацки ознайомлювався з темною комірчиною, в яку його замкнув ротмістр. Сам Феб пішов по Есмеральду. Через чверть години вони прийшли. Зі своєї схованки Клод бачив усе, що відбувалося. Стара зайшла першою, потім показався Феб, підкручуючи свої вуса, і нарешті – Есмеральда. У Клода закрутилося в голові. Коли він опритомнів, Феб і Есмеральда були вже самі, вони сиділи на дерев'яній скрині біля лампи, що освітлювала їхні юні обличчя.
Есмеральда сиділа розрум'янена, збентежена, тремтяча. До її ніг тулилася маленька кізка. Дом Клод тільки з великими зусиллями міг розібрати те, про що вони говорили, так дуже стукотіло у нього в скронях. Дівчина говорила, що боялася порушити свою обітницю, що її талісман втратить свою силу і вона не знайде батьків. Але тепер вони не потрібні, бо в неї є Феб. Дівчина призналася, що кохає його. Ротмістр обняв дівчину. В цей час Клод намацав вістря кинджала, схованого у нього на грудях. Есмеральда хотіла почути від ротмістра про його почуття, і той був змушений сказати, що кохає її. Чоловік почав розшнуровувати її корсаж, зсунув нашийну косинку. Архідиякон побачив чарівне оголене плече циганки. Есмеральда почала мову про те, що вони могли б повінчатися. Це дуже здивувало Феба. Він дав зрозуміти, що не збирається цього робити. Дівчина відсунулась від заповзятливого ротмістра, їй було соромно. Та хитрий Феб зумів знову привернути її до себе. Дівчина вирішила, що може бути і коханкою. Вона обійняла його, вони почали цілуватися. Раптом вона побачила над головою Феба іншу голову: мертвотно-бліде обличчя, зеленувате, викривлене, з пекельною мукою в погляді, а біля цього обличчя – руку з кинджалом. Священник виламав двері й опинився біля них. Він вдарив Феба кинджалом. Есмеральда знепритомніла. У ту мить, коли її очі заплющувалися, вона відчула на своїх устах пекучий поцілунок архідиякона.
Коли вона опритомніла, то була оточена стрільцями нічної сторожі, священник зник, закривавленого ротмістра виносили; вікно в глибині кімнати, що виходило на річку, було відчинене навстіж. Навколо неї говорили: "Ця чаклунка заколола кинджалом ротмістра".
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
КНИГА ВОСЬМА
І. ЕКЮ, ЩО ПЕРЕТВОРИЛОСЯ НА СУХИЙ ЛИСТОК
Гренгуар і весь Двір чудес були в смертельній тривозі, бо понад місяць не знали, що сталося з Есмеральдою. Зникнення її кізки подвоювало горе Гренгуара. Якось, проходячи повз башту Турнель, де містився кримінальний суд, біля входу до Палацу правосуддя він побачив натовп. Якийсь школяр, а це був Жеан, сказав, що там судять жінку, що вбила латника. І, мабуть, тут не обійшлося без чаклунства, бо єпископ і духовний суд втрутилися в справу, а брат школяра, архідиякон Жозаський, там днює і ночує. Гренгуар не насмілився сказати Жеану, що знає його брата Клода. Школяр пішов своєю дорогою, а Гренгуар – до залу суду.
Зал був просторий і похмурий, передню частину заповнювала юрба, праворуч і ліворуч сиділи юристи, а в глибині, на помості – безліч суддів, останні ряди яких губилися в сутінках. Гренгуар розпитав свого сусіда про усіх суддів, серед яких був і Жак Шармолю, королівський прокурор духовного суду. Поки що поет не міг побачити жінку, яку судили.
Тим часом слухали свідка. Це була стара жінка у лахмітті – звідниця Фалурдель. Вона розповідала про двох чоловіків, які зняли в неї кімнату святої Марти і дали одне екю. Згодом офіцер вийшов і повернувся з молодесенькою дівчиною, за якою біг цап. Пізніше нагорі почувся крик, щось грюкнуло об підлогу, відчинилося верхнє вікно. Жінка прибігла і побачила, як пролітає щось чорне й падає у воду. Наче якась примара в одязі священника. Воно попливло до Сіте. Жінка покликала нічну сторожу. Кімната виявилася залита кров'ю. Офіцер лежав на підлозі, з кинджалом у горлі, дівчина прикидалася мертвою, а цап був переляканий. Найстрашніше було те, що монета у шухляді перетворилася на сухий листок.
Коли королівський прокурор промовив ім'я Феба де Шатопера, підсудна підвелась. Жахнувшись, Гренгуар упізнав у ній Есмеральду. Вона виглядала погано і питала, чи живий Феб. Королівський прокурор сказав, що він умирає. Нещасна упала на свою лаву, мовчки, без сліз, бліда, неначе воскова статуя.
Потім ввели другу підсудну, якою виявилася Джалі. Помітивши Есмеральду, кізка кинулась до неї. Жак Шармолю почав допит тварини. Він взяв із стола тамбурин і примусив кізку проробити ряд різних дивовижних фокусів з числом, місяцем року та інші. Тепер коза в очах глядачів була дияволом. Становище ще більше погіршилось після того, як королівський прокурор зняв з шиї Джалі шкіряну торбинку з буквами, і кізка своєю ніжкою склала ім'я "Феб". Чаклунство, жертвою якого був ротмістр, здавалося незаперечно доведеним.
Трибунал почав допит циганки. Коли її спитали, чи вона заперечує те, що заколола Феба де Шатопера, дівчина вигукнула, що це жахливо, що її переслідує якийсь пекельний монах, що вона нічого не знає. Метр Жак Шармолю наказав застосувати тортури.
II. ПРОДОВЖЕННЯ ІСТОРІЇ ПРО ЕКЮ, ЩО ПЕРЕТВОРИЛОСЯ НА СУХИЙ ЛИСТОК
Варта Палацу вштовхнула Есмеральду до зловісної кімнати, яка не мала вікон і освітлювалася вогнем з печі. По кімнаті лежали предмети тортур. На матраці у недбалій позі сидів П'єрра Тортерю, присяжний кат. Його помічники, двоє карликів, перевертали залізні знаряддя на вугіллі.
Варта і священники духовного суду оточили Емеральду. Жак Шармолю сказав дівчині, що її допитуватимуть наполегливіше. Циганку посадили на ложе. Вирішили починати з "іспанського чобота". Ногу дівчини оголили і вклали між двох окутих залізом брусів. Есмеральда просила відпустити її і говорила, що невинна. "Іспанський" чобіт стиснувся, і з грудей нещасної вирвався жахливий крик. Вона зізналася у тому, чого не робила. Королівський прокурор зауважив, що зізнавшись, вона не уникне смертного вироку. Дівчину відв'язали і повели назад до судового залу.
III. ЗАКІНЧЕННЯ ІСТОРІЇ ПРО ЕКЮ, ЩО ПЕРЕТВОРИЛОСЯ НА СУХИЙ ЛИСТОК
Есмеральда ледве добрела до лави. Шармолю з задоволенням сказав, що вона у всьому зізналася. Поки метр Шармолю читав латинську промову, маленька кізка почала наслідувати його і, сівши на задок, сумлінно відтворила своїми передніми лапками та голівкою патетичну пантоміму прокурора. Цей останній "доказ" справив велике враження. Кізочці зв'язали ніжки. Оборонець Есмеральди попросив засудити свою підзахисну до штрафу, але судді проголосували за страту. Нещасна циганка почула, як хтось сказав, що її стратять у той день, який забажає король.