Миша втекла, усі почали її ловити. Дивлячись, як юрми людей гасають туди-сюди по фойє, ганяючись за білим мишем, розумнішим за багатьох із них, Чарлі пережив ні з чим не зрівнянну втіху, якої ще ніколи не переживав. Згодом Чарлі сам знайшов мишу і полетів до Нью-Йорка.
Після цих подій на другій сторінці "Дейлі прес" була опублікована давня фотографія Чарлі й малюнок миші. Заголовок матеріалу повідомляв: "Дебіл-геній і білий миш шаленіють від гніву". Немур і Штраус нібито сказали, що Чарлі перебував у стані надзвичайної напруги, але, безперечно, скоро повернеться. Вони запропонували винагороду в п'ятсот доларів за Елджернона, не здогадуючись, що вони втекли разом. На п'ятій сторінці була фотографія матері і сестри Чарлі, бо якийсь репортер знайшов і їх. Була вказана навіть їхня адреса. Норма повідомила, що вона вважала брата мертвим до останнього березня, коли директор департаменту психології в університеті Бекмана запитав її дозволу використати Чарлі в експерименті. З цієї статті Чарлі дізнався, що його батько, Метью Гордон, не живе зі своєю дружиною та дочкою, і тепер має перукарню в Бронксі. Побачивши Норму в газеті, Чарлі несподівано відчув до неї ненависть. Ще один спогад: Чарлі ліг спати, а мати каже батькові, що треба відіслати сина до притулку Воррена, бо Норма не може мати такого брата.
Чарлі мав заощадження і оселився в готелі недалеко від Таймс-сквер. Помешкання було на четвертому поверсі, мало чотири кімнати й узяте напрокат фортепіано. Елджернон складав йому компанію. Чарлі вирішив збудувати йому лабіринт на три поверхи зі шматків пластику.
Сусідкою Чарлі була Фей Лілмен. Якось його вхідні двері зачинилися, тож він хотів скористатися спільною пожежною драбиною. Чарлі вперше побачив її майже голу, вона малювала, бо була художницею. У її помешканні був повний безлад. Фей мала десь років 35, була тендітна й добре збудована. Коли вона прийшла до Чарлі, її вразив триповерховий пластиковий лабіринт для Елджернона. Жінка назвала це скульптурою з живим елементом. Фей розповіла, що обожнює танці, але їй не щастило зустріти хлопця, який подобався б їй і був добрим танцюристом.
Якось Чарлі вирішив знайти батька. Хлопець знав, що Мат мав перукарню десь у Бронксі. Колись Мат часто говорив про власну перукарню і ненавидів роботу продавця. Роза верещала, що робота продавця – це принаймні достойна професія, а дружиною перукаря вона ніколи не буде. Коли він сварився з Розою, то проклинав свою роботу продавця, і Чарлі захоплювався ним за це.
Коли Чарлі прибув у перукарню, вона була порожня. Хлопець впізнав Мата – кремезного, з червоними щоками, трохи старшого й майже лисого, з пучками сивого волосся, що стриміли навколо його голови. Батько не впізнав його. Чарлі вмостився на стільці і попросив зробити йому все: стрижку, гоління, крем. Хлопець настільки розхвилювався, що смикнувся, і Мат порізав його. Чарлі пригадав той вечір, коли мати кричала батькові, щоб відвів сина геть, віддав до притулку Воррена. Вона схопила ніж, і її неможливо було зупинити. Мати говорила, що краще буде, якщо Чарлі помре. Мат вирішив, що відведе хлопця до Германа, а завтра з'ясує, чи можна його віддати до притулку Воррена. Він одягнув сина і повів…
Чарлі вирішив, що не признається батькові, хто він насправді. Яка йому буде користь знати про це? На якусь мить Чарлі передумав і спитав, чи Мат впізнає його. Батько не впізнав сина і попросив гроші за послуги. Хлопцеві стало погано, він попросив води. Йому так хотілося сказати батькові, що тепер він розумний, розмовляє двадцятьма мовами, він знавець математики, пише концерт на фортепіано. Перукарня мала зачинятися, тож Чарлі дав батькові п'ять доларів і пішов.
Чарлі удосконалив лабіринт, і тепер Елджернон працював не заради сиру, а заради успіху. Це була його єдина винагорода. Фей принесла для Елджернона білу мишу, бо вирішила, що йому потрібне товариство. Якось Фей привела до себе з танців якогось чоловіка. Через годину з її помешкання почувся крик, чоловік пішов, а Фей через вікно пробралася до Чарлі. Виявилося, що вона прогнала того типа геть, бо він чіплявся. Фей поцілувала Чарлі, і тоді він побачив себе і її ніби збоку, Чарлі дивився на чоловіка й жінку, які сплелися в обіймах. Він відчув, що нічого не відчуває. Паніки не було, але не було й жадання. Чарлі сказав, що почувається недобре. Фей вирішила напоїти його. Хлопець прокинувся пополудні з головою, яка тріщала від похмілля. Фей спала поруч. Коли вона прокинулася, то розповіла, що вчора він поводився дивно, бо був спантеличеним і дурним. Чарлі створив враження дорослого чоловіка, який грає на сцені, наче дитина. Почав базікати, як хотів ходити до школи й навчитися читати та писати, щоб бути розумним, як і всі інші. Чарлі зрозумів, що у якийсь спосіб сп'яніння на мить зламало свідомі бар'єри, які тримали його колишнього глибоко захованим у глибині розуму. Фей призналася, що їй було страшно, вона думала, що він схибнувся.
Якось ввечері Чарлі зайшов у ресторан. Там був новий мийник посуду, хлопець років шістнадцяти, і Чарлі побачив щось знайоме в ньому, його рухах, виразі його очей. Хлопець, прибираючи посуд, впустив на підлогу кілька тарілок. Клієнти свистали й вигукували, прийшов власник ресторану і назвав хлопця йолопом. Коли Чарлі зрозумів, що хлопець розумово відсталий, то він наче впізнав себе. Чарлі закричав, щоб усі заткнулися, щоб поставилися з розумінням до хлопця.
Чарлі вирішив, що повинен застосувати свої знання і своє вміння для праці у сфері людського розуму, який щодалі зростає. Хлопець відчув, що здатний зробити щось дуже важливе, тому повинен працювати. Він зателефонував Алісі, вона погодилася побачитися. Чарлі зізнався жінці, що не може позбутися відчуття, що він – це не він. Справа в Чарлі, малому хлопцеві, який боїться жінок через матір, яка так його налаштувала. І щоразу, коли він наближався до Аліси, мав намір покохатися, у нього виникало коротке замикання. Чарлі говорив і говорив. Але це було занадто для неї, Аліса заплакала.
Чарлі вирішив, що коли він боїться кохатися з Алісою, тоді вимкне світло й прикинеться, що кохається з Фей. Він вимкнув світло, уявив Фей, почав цілувати її, та хтось іще був у кімнаті і вдивлявся крізь темряву. Коли Аліса пригорнулася ближче, Чарлі скрикнув і відштовхнув її. Він ввімкнув світло і сказав, що кохає її, але не може цього зробити.
Він вирішив напитися і подався до своєї квартири. Фей з'явилася о пів на третю ночі. Вона вважала, що й цього разу у них нічого не вийде, але Чарлі переконав її, що зможе. Він побачив обличчя за вікном, яке жадібно спостерігало. І Чарлі подумав про себе: ну ж бо, дивися, нещасний мерзотнику, дивися. Мені тепер байдужісінько. Цього разу у них все вийшло.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Чарлі почав жити з Фей. Вона була розлучена, бо чоловік не міг терпіти безладу. Жінка не турбувалася ні про що, мала вільний і незалежний дух, була схиблена на танцях. Вона була важлива для Чарлі, але він розумів, що це не кохання. Фей була надто весела й добра, довіряла людям, і вони могли з цього скористатися.
Якось Елджернон укусив Фей і свою подругу Мінні. Він здавався апатичним і спантеличеним, і, хоч він розв'язував нові проблеми, не вимагаючи за них винагороди, його дії справляли дивне враження. Замість обміркованого обережного бігу по коридорах лабіринту, його рухи були рвучкими й не підконтрольними. Чарлі вирішив віднести його до лабораторії.
Немур, Штраус і Берт зустріли Чарлі у кабінеті психології. Вони намагалися створити враження, ніби раді бачити його. Чарлі знав, що Немур нескоро простить йому спробу сконтактуватися з фондом над його головою, але це було необхідно. Перш ніж повернутися до університету Бекмана, Чарлі мусив переконатися в тому, що вони дозволять йому розпочати незалежне вивчення теми. Немур сказав, що радий, що фонд залучив його до праці над проектом. Берт спостерігав за Елджерноном і повідомив, що миш розв'язує проблеми на набагато примітивнішому рівні.
Одного разу Чарлі побачив у лабораторії холодильник і спалювач. Берт пояснив, що вони заморожують експонати, перш ніж спалити їх. Це допомагає знищити сморід, бо вони контролюють розкладання матерії. Чарлі попросив віддати йому Елджернона, коли миш загине. Потім Чарлі сказав Немурові, що бачив спалювач, і спитав, які плани були щодо нього. Немур зізнався, що у випадку невдачі Чарлі мали віддати до притулку Воррена, а всі витрати мав взяти на себе фонд.
Чарлі вирішив відвідати притулок Воррена. Він позичив у Берта машину і через півтори години доїхав до фермерської спільноти Воррен, Лонг Айленд. Діставшись головного шпиталю, Чарлі зустрівся з головним психологом, молодим і високим чоловіком. Він провіз Чарлі по своїй території у власній машині, показавши залу відпочинку, лікарню, школу, адміністративні офіси й котеджі, де жили пацієнти. Паркану довкола притулку не було. Психолог пояснив, що деякі звідси втікають, але більшість повертаються. Якщо вони потрапляють у халепу, жителі міста або поліція приводять їх сюди. Якщо пацієнти не повертаються, отже, вони задовільно прилаштувалися жити на волі. Ідуть звідси переважно пацієнти з легкими захворюваннями – але останнім часом таких доставляють дедалі менше й менше.
В одному з котеджів Чарлі побачив близько сімдесяти п'яти хлопців, які чекали на ланч. Один з більших хлопців тримав на руках іншого хлопця, років чотирнадцяти-п'ятнадцяти, і гойдав його, як дитину. До Чарлі і психолога підійшла завідувачка відділенням. Вона провела Чарлі до спалень, до пральні, до кімнат, де складали харчові продукти, до великої їдальні, де хлопці тепер сиділи й чекали, коли принесуть їжу з центрального комісаріату. Жінка розповіла, що на триста хлопців – по сімдесят п'ять у кожному відділенні – лише п'ятеро людей, що дивляться за ними. Не так легко тримати їх під контролем. Тут було важко працювати, але робота давала цій жінці справжнє задоволення. Пізніше Чарлі звернув увагу на те, що великий хлопець, який тримав меншого на колінах, тепер вів його до столу, тримаючи за руку. Психолог Вінслоу розповів, що таке спостерігається часто: коли вони не бачать когось іншого, хто приділяв би їм увагу, то іноді вони шукають людського контакту й людського співчуття у власному середовищі.
У іншому котеджі жили емоційно стурбовані люди з вадами загального розвитку.