Джоель Чандлер Гарріс
Казки дядечка Рімуса
Стислий переказ по казках, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
БРАТЧИК ЛИС І БРАТЧИК КРОЛИК
Якось увечері мама довго шукала свого синочка. Джоеля не було ні в будиночку, ані на подвір'ї. Вона почула голоси в старій хижі дядечка Рімуса, зазирнула в вікно і побачила, що хлопчик сидить біля дідуся і слухає казку…
Братчик Лис бігав за Братчиком Кроликом і усіляко мудрував, аби його впіймати. Одного разу Лис побачив Кролика і крикнув йому, що бачився з Братчиком Ведмедем, який дав йому прочуханки за те, що Лис гониться за Кроликом. Тому Лис хотів домовитися якось з Кроликом. Тоді Кролик запросив Лиса на обід.
Прийшов Братчик Кролик додому сумний. Його жінка і діти дізналися, що прийде Лис, і вирішили вуха нагострити, щоб Лис їх не застав зненацька.
Наступного дня Братчик Кролик і Матінка Крільчиха прокинулись ранесенько, приготували обід. Раптом одне з кроленят гукнуло, що йде Лис. Тоді Кролик хутенько посадив дітей за стіл, а сам з Крільчихою – біля дверей. Чекають вони, а Лис не йде. Визирнув Братчик Кролик за двері тихесенько. Дивиться – з-за рогу стирчить кінчик лисячого хвоста. Тоді причинив Кролик двері, сів, лапками вуха обхопив і заспівав:
Якщо миску кинути,
Розіб'ється миска.
Якщо близько Лиса хвіст,
Значить, сам він близько.
Ось пообідав Кролик, Крільчиха, діти, і ніхто їм не заважав. Згодом приходить Братчик Їжак і каже, що Лис передавав, що хворий і не міг прийти. І просить завтра Кролика на обід. Кролик схопився й побіг до домівки Лиса. Лис був загорнений у ковдру і мав кепський вигляд. А на столі були лиш миска і ніж. Лис сказав, що приготував курочку, але Кролик сказав, що без кропу не їстиме.
Вискочив Кролик за двері та мерщій у кущі, причаївся й чекає на Лиса. Лис одразу скинув ковдру – і за ним навздогін. А Кролик гукає йому з пенька, що кріп тут поклав. Так він крикнув і пострибав собі. І Лис його не наздогнав.
Смоляне Опудальце
Джоель запитав дядька, чи Лис так і ніколи не спіймав Кролика. Дядько сказав, що було таке, що й майже спіймав…
Одного разу виліпив Лис Смоляне Опудальце і посадив край дороги, а сам заховався під кущем. Прийшов Кролик та й почав розмовляти з опудалом, але воно все мовчало. Кролика це мовчання розлютило, тому він вдарив Опудальце по голові кулаком. Кулак прилип, і смола міцно тримала його. Вдарив Опудальце другою рукою, і ця прилипла. Тоді Кролик копнув його ногами, і ноги прилипли. А Братчик Лис лежить тихо. Кролик і головою прилип. Вийшов Лис та й регоче.
ХОРОБРИЙ БРАТЧИК ОПОСУМ
Якось вночі Братчик Опосум завітав до Братчика Єнота; поїли вони і пішли прогулятися. Опосум донесхочу наївся фініків, а Єнот наковтався вдосталь жаб і пуголовків. Гуляли вони, гуляли. Раптом чують – десь далеко в лісі гавкає пес. Він побачив друзів і одразу кинувся на них. Братчик Опосум тієї ж миті зуби вишкірив, рот аж до вух, беркицьнувся на спину, ніби мертвий. А Єнот підім'яв під себе собаку та й ну колошматити. Собака втік. Ось Братчик Єнот обтрусився, а Братчик Опосум усе лежить, ніби мертвий. А потім кинувся тікати.
Наступного разу, як зустрілися Опосум і Єнот, останній сказав, що з боягузами розмовляти не хоче. Опосум почав реготати і сказав, що просто лежав і дивився, як Єнот б'ється, чекав, коли й його черга буде. А ще Опосум сказав, що коли пес його торкнувся, то найшли лоскоти, тому він і впав, бо не терпить лоскоту.
"Ось із того самого дня, — продовжував дядечко Рімус, дивлячись, як клубочиться дим з люльки, — і дотепер так боїться лоскоту Братчик Опосум: лише торкни його між ребрами – падає на спину і так регоче, що не може ворухнути ні ногою, ні рукою".
ЯК БРАТЧИК КРОЛИК ПЕРЕХИТРУВАВ БРАТЧИКА ЛИСА
Джоель ввечері прибіг до дядечка і спитав, що ж було тоді з Кроликом, коли приклеївся до опудала. Дядечка став оповідати…
Отож, коли Кролик прилип, то Лис вийшов і сказав, що той сам у всьому винен і скоро буде підсмажений. Кролик сказав Лисові робити з ним усе, тільки не кидати у терновий кущ. Але Братчик Лис хотів поквитатися з Кроликом якнайдужче. Подумав, що Кролик дуже боїться терню, і кинув його у самісіньку середину куща. Звівся Лис на задні лапи, дивиться, що буде з Кроликом. Раптом зирк, а Кролик вже ген на горбочку і кричить, що терновий кущ – його рідна домівка. Стрибнув і зник, як минулорічний сніг.
КАЗКА ПРО КОНЯ БРАТЧИКА КРОЛИКА
Якось після вечері хлопчик прибіг до дядечка Рімуса, щоб послухати ще про Кролика і його приятелів. Дядечко Рімус був дуже веселий цього дня, навіть співав про Кролика…
Дядько розповів, що Кролик посидів вдома, поки не вишкріб із хутра смолу, а тоді пішов гуляти. Його друзі кепкували з тієї пригоди з опудалом. І йому це допекло. Ось зайшов він до сусідки Матінки Мідоус з доньками, а дівчатка почали насміхатися з нього. Тоді Кролик сказав їм, що у його татуся Лис тридцять років був за їздового коня. Цю новину Мідоус розказала Лисові. Це дуже його розлютило, і він подався до Кролика. Але Кролик вже чекав на нього, і двері були міцно замкнені. Старий Лис постукав. Кролик згодом ледве відказав, що хворий, і йому треба лікаря. А Лис збрехав, що прийшов по Кролика, бо у Мідоус свято. Кролик сказав, що не має сил йти. Тоді Лис згодився нести його на спині, та й ще з сідлом, шпорами і вуздечкою.
Приніс Лис сідло та вуздечку, Кролик сів у сідло, і вони рушили. Старому Лису в шорах не видно, що позаду коїться. А тим часом Кролик прив'язав шпори. Як під'їхали вони близько до хатини Матінки Мідоус почав Лис зупинятися. Тут Кролик як штрикне його шпорами в боки, і погнав, і погнав!
Матінка Мідоус з усіма доньками сиділа на ґанку. Братчик Кролик проскакав повз них, під'їхав до конов'язі, прив'язав Лиса. А потім зайшов у дім і сказав, що тепер і він їздить на Лисові.
Стислий переказ по казках, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
ЯК БРАТЧИК КРОЛИК ЗНОВУ ПЕРЕХИТРУВАВ БРАТЧИКА ЛИСА
Наступного дня хлопчик прийшов до дядечка Рімуса послухати, чим же закінчилася історія з конем. Але дядечко Рімус був не в гуморі, бо Джоель вранці ганяв курей, стріляв з рогатки, нацькував собаку на дядькове поросятко. Джоель стрімголов помчав геть, а за хвилину повернувся назад із повними кишенями коржиків для дядька. Рімус подобрів і розповів далі…
Кролик попрощався з Мідоус і на Лисові поїхав додому. Старий Лис нічого не сказав. Він лише стиснув зуби і поскакав уперед. Але Братчик Кролик знав, що Лис так і кипить від люті. Лис відвіз Кролика на галявину і намагався скинути з спини. А Кролик впав на землю, а тоді пірнув у дупло. Діра була маленька, Лису ніяк не пролізти. Пролітав повз Лиса Братчик Канюк. Він погодився постерегти Кролика, доки Братчик Лис збігає за сокирою. Лис побіг, а Канюк став біля дупла – чатує. Він почав вдавати, ніби розмовляє з Лисом, і говорив голосом Лиса замість Лиса. Тут Канюк сказав, що в дереві є білка, але не знає, як її ловити. Тоді обізвався Кролик і сказав, що з другого боку дерева є маленька дірочка. Канюкові треба стати біля тієї дірочки, а Кролик вижене білку звідси. Канюк побіг на другий бік дерева ловити білку. А Кролик шусть із дупла – і чимдуж додому.
ЯК БРАТЧИК КАНЮК ПЕРЕХИТРУВАВ БРАТЧИКА ЛИСА
Канюк геть зажурився, що Кролик втік. Але він обіцяв Лису, що постереже Кролика. Тож Канюк вирішив обдурити Лиса. Коли той прийшов, Канюк сказав, що Кролик задрімав у дуплі. А Лис взяв сокиру і рубає дерево. Вже зовсім мало лишилось рубати, поклав Лис сокиру, щоб подих перевести, раптом бачить – сидить у нього за спиною Канюк, посміхається. Зметикував Лис, що тут справа нечиста. А Канюк знай торочить: "Він там, Братчику Лисе! Він там, я бачу його хвостик!"
Тут Лис попросив Канюка зазирнути у дупло, бо там щось стирчить. Канюк засунув голову в дупло. А Лис його – хап за шию. Канюк почав благати відпустити його. Канюк розповів, як усе було. Лис схопив Канюка за хвіст, розмахнувся, щоб вбити… А пір'я вирвалося з хвоста, і Канюк полетів вгору. А Лис лише зубами заскреготав від досади.
ЯК БРАТЧИК КРОЛИК ВИДОЇВ МАТІНКУ КОРОВУ
Кролик втік тоді і так радів, що стомився. Захотілося йому чогось попити. Коли зирк – Матінка Корова пасеться на луці.
Кролик чудово знав, що Корова нізащо не дасть йому молока. Він попросив її буцнути дерево, щоб облетіли фініки, а він поласує. Корова не хотіла відмовляти Братчику Кролику. Вона підійшла до фінікового дерева і буцнула його рогами. Та фініки були ще зелені, жоден не впав! Згодом вона так сильно буцала, що один ріг глибоченько проштрикнув дерево і застряг у ньому. Корова – ні туди, ні сюди. Кролик збігав додому по дружину і дітей, усі взяли відра і видоїли все молоко.
Сонечко сіло, і ніч прийшла, а Матінка Корова все стоїть. Ось вже й світає, подався ріг. Вирішила вона провчити Кролика: запхала ріг у дерево і чекає. Прийшов Кролик. Корова попросила його потягнути її за хвіст. Кролик не погодився. Корова вирвала ріг та як побіжить за Кроликом! А він сховався у терновому кущі, а Корова побігла далі.
ГОСТИНА У МАТІНКИ МІДОУС
Між Кроликом і Коровою не було злагоди відтоді, як він видоїв у неї молоко.
Кролик вирушив до Матінки Мідоус з дівчатками. По дорозі зустрів Братчика Черепаху і запропонував піти в гості до Мідоус. І вони пішли удвох. У гостях Кролик поклав Черепаху на полицю. Братчик Черепаха розлігся там так поважно, ніби індика проковтнув.
Звісно, почали говорити про Старого Лиса, і Кролик заходився розповідати, як він осідлав Лиса. Кролик сказав, що хоче уже продати Лиса. Черепаха радив продати кудись подалі, бо Лис вчора назвав його Бруднуля-Повзуля.
Всі аж нестямились, як це Лис насмілився образити такого добряка – Братчика Черепаху! А поки вони охали і обурювались, Лис стояв біля задніх дверей і підслуховував. Багато неприємного почув Братчик Лис, і ось раптом він просунув голову в двері та як стрибне до Братчика Кролика!
Матінка Мідоус з дівчатками підняли крик і вереск, а Братчик Черепаха підповз до краю полиці й упав звідти Лису на маківку! Він нібито оглушив Лиса.
А коли Лис прийшов до тями, то нікого не було. Та раптом у попелі чхнув Кролик. Лис вже хотів його зловити, як Кролик сказав, що у попелі є гроші. Лис засунув морду в димохід, щоб побачити гроші, а Кролик сипнув йому в очі нюхального тютюну. Лис беркицьнувся – і шкереберть викотився за поріг. А Кролик виліз із димоходу і попрощався з господарями.
Стислий переказ по казках, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
НЕВДАЧА БРАТЧИКА ВОВКА
Одного разу Джоель приніс дядечкові шматок пирога. Старий впорався з ним дуже швидко. Потім струсив крихти з бороди і почав розповідати…
Лис був сердитий на Кролика. Раз Лис зустрів Вовка. Той зрозумів лють Лиса і почав лаяти Братчика Кролика за його витівки, бо повсюди вже пішли чутки про те, як Кролик обманув Лиса. Вовк запропонував заманити Кролика у дім Лиса. Лис прикинувся мертвим і лежав вдома, а Вовк попрямував до будиночка Кролика. Там він повідомив, що Лис помер.
Кролик пішов до хатинки Лиса. Зазирнув, а Лис лежить на ліжку горілиць, великий та страшний. Тут Кролик сказав, що покійники мають піднімати догори лапи і кричати: "Ого-го!". Лис взяв і так і зробив. А Братчик Кролик чкурнув геть, що було духу.
ЯК ЗУСТРІЛИСЯ БРАТЧИК ЛИС І БРАТЧИК ЧЕРЕПАХА
Дядечко Рімус наточував свого шевського ножа і розповідав…
Раз Лис зустрів Черепаху і став прикидатися, що дуже радий зустрічі. Черепаха жалівся, що один чоловік зловив його і кинув у вогонь. Та йому вдалося врятуватися, але очі лишилися червоні. Лис запитав, чи не згорів хвіст. Черепаха висунув хвіст, щоб показати, що цілий. А Лис відразу схопив за хвіст. Просив Братчик Черепаха відпустити його. Скільки не вмовляв, усе дарма. Лис пішов і втопив Черепаху, хоч вода – його дім.
ЯК БРАТЧИК ВОВК ПОТРАПИВ У ХАЛЕПУ
Дядечко Рімус прибивав підметки до своїх черевиків, а хлопчик ніяк не хотів дати спокій його молотку, ножу і шилу, так що старий навіть почав вдавати, що сердиться. Але невдовзі вони знову помирились, хлопчик всівся на стілець і почав спостерігати за дядьком…
Братчик Кролик не мав спокою ні вдень, ні вночі через Лиса і Вовка. Довелось йому збудувати міцний будинок з дощок на кам'яній кладці. Він вирив хід у погріб, щоб туди ховалися кроленята, якщо почують поблизу шум. І гарний замок до дверей приладнав. Вовк лише зубами клацав, бо поживитися йому було нічим.
Раз зібрався Кролик провідати Єнота, але раптом чує страшний шум і тупіт на дорозі. У двері ввірвався Вовк. Кроленята миттю заховалися в погріб. А Вовк просив допомоги, бо за ним гналися собаки. Кролик сховав його у скриню. Через деякий час Кролик просвердлив дірки у кришці скрині і привів дітей. А тоді взяв окріп і давай лити гарячу воду на покришку скрині. Вовк почав кричати та як завиє, як підскочить! І гачок відлетів разом з петлею, і Кролик шкереберть полетів зі скрині. Вискочив Вовк та як дремене! Відтоді живе Кролик спокійно, а Вовк обходить його бочком.
БРАТЧИК ЛИС І ЖАБИ
Коли наступного дня Джоель прибіг до старої хижі, старий сказав, що знає черепашачу, жаб'ячу, пацючачу мови. Дядько розповів, що коли Лис "втопив" Черепаху, то побачив у воді своє відображенні і подумав, що це інший Лис. Потягнувся Лис, щоб потиснути йому руку, і беркиць у воду. Усі жаби і черепаха сміялися з нього. Лис не потонув, якось вже вибрався з озера. А ще б хвилька – затягнув би його на дно Братчик Черепаха, і був би Старому Лису кінець.
ЯК БРАТЧИК ЛИС ПОЛЮВАВ, А ЗДОБИЧ ДІСТАЛАСЯ БРАТЧИКУ КРОЛИКУ
Старий Лис почув, як Кролик провчив Вовка, і тепер боявся, і не займав Кролика. Потроху почали вони товаришувати. Іноді Лис навіть заходив до Кролика на гостину.
Раз запросив Лис Кролика на полювання, але Кролик відмовився. А Лис наполював повну торбу дичини.
Кролик угледів Лиса і прикинувся мертвим. Лис не впізнав його, обминув і пішов. Тільки-но пішов Лис, Кролик схопився, побіг лісочком, ліг попереду на дорозі. Тут Лис вирішив взяти його, але лишив торбу і вернувся по того першого кролика, щоб було аж два. Тільки він зник, Братчик Кролик схопився, схопив його торбу – та додому.
ЧОМУ В БРАТЧИКА ОПОСУМА ГОЛИЙ ХВІСТ
Якось Опосум дуже зголоднів. Він був лінивий, але підвівся й пішов пошукати щось їстівне. Йому зустрівся Кролик. Вони були добрими друзями. Кролик сказав, що в саду Ведмедя є багато фініків. Опосум прибіг туди і заліз на найвище фінікове дерево.
Але Кролику хотілося пожартувати. Він швиденько гайнув до будиночка Ведмедя і підняв лемент, що хтось бешкетує у фініках. Братчик Ведмідь з усіх ніг кинувся у свій садок. Він труснув деревом, Опосум впав і побіг. Ведмідь кинувся за ним. Опосум встиг підбігти до паркана, Ведмідь – хап його за хвоста. Опосум прошмигнув крізь жердини та як смикне хвоста – і протягнув його між зубами Ведмедя. Шерсть залишилась у пащі Ведмедя, і він би, звичайно, задихнувся, якби Кролик не приніс йому води. Відтоді в Опосума голий хвіст.
БРАТЧИК КРОЛИК – РИБОЛОВ
Якось взялися Кролик, Лис, Єнот, Ведмідь розчищати нову ділянку під грядки гороху. Кролик стомився і пішов до криниці. Там висіло відерце. У ньому Кролик вирішив поспати, стрибнув туди, але воно поїхало донизу, все вглиб та вглиб.
А Лис одним оком стежив за Кроликом і бачив, як той упав в криницю. Лис подумав, що Кролик там ховає гроші.
А Кролик тим часом лежав у відерці ні живий ні мертвий. Він боявся, щоб відерко не перекинулося у воду. Лис гукнув Кролику, що він там робить. Кролик сказав, що на дні повно риби, і він рибалить. Старий Лис, не довго думаючи, стриб у друге відро! І поїхав донизу, а Кролика потягло вгору, бо ж Лис був важчий.
Вистрибнув Кролик з відерця, пострибав до господарів криниці й розповів, що Старий Лис заліз у криницю і воду каламутить. А господар узяв свою рушницю і кинувся до криниці. Тягнув, тягнув, Лис вискочив і втік. А кролик потім на ділянці тільки сміявся тихенько.
ЯК БРАТЧИК КРОЛИК ВПОРАВСЯ З МАСЛОМ
Якось вирішили Кролик, Лис і Опосум усе добро своє тримати разом в одній коморі. Тільки в коморі дах почав протікати. Роботи тут було чималенько, тож прихопили з собою обід. Усі харчі склали на купу, а масло, яке приніс Лис, поклали в криницю, щоб не розм'якло на сонці. І взялися до роботи.
Згодом Кролик зголоднів і подумав про масло. Побіг до криниці, дістав маслечко, полизав і швидше до роботи. Лис спитав, де той був. Кролик сказав, що діти кликали, бо жінка хвора.
Працюють вони, працюють. А масла Кролику хочеться. Цього разу трохи довше біля маслечка затримався. Повернувся назад, а Лис і питає його, де це він був. Кролик сказав, що діти кликали, бо жінка вже помирає.
Знову вдає Кролик, ніби кличуть його. Знову пострибав кудись. Так чисто вилизав відерце Кролик, що сам себе на денці побачив. Лис знову спитав, а Кролик сказав, що Крільчиха вже померла. І Лис, і Опосум почали плакати разом із ним.
Настав час обідати. Дістають вони свої харчі. А Кролик сидить сумний. Опосум пішов по масло, але його вже не було. Почали сперечатися, як таке диво могло статися. А Кролик раптом каже, що хтось сліди довкола криниці полишав. Якщо всі ляжуть спати, він спіймає злодія, який масло вкрав. От лягли вони. Лис і Опосум заснули, а Кролик не спав. Як настав час вставати, він змастив Опосуму мордочку масляною лапкою, а сам пострибав, ум'яв обід, повернувся, будить Лиса і показує на Опосума. Той почав виправдовуватись і запропонував так визначити злодія: розкласти велике багаття, усі будуть стрибати через нього, а хто впаде у вогонь – той, значить, і є злодюжка. Кролик перестрибнув легко, Лис – отримав на кінчику хвоста білу мітку від вогню, а Опосум – стрибнув та й згорів.
…Джоеля засмутив кінець казки, але дядько пояснив, що буває, що один наробить лиха, а інший за нього відповідає. Наприклад, Джоель нацькував собаку на поросятко, і прочуханки дали не хлопчикові, а собаці.
Стислий переказ по казках, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
ЯК БРАТЧИК ЧЕРЕПАХА ПЕРЕМІГ БРАТЧИКА КРОЛИКА
Стрибав якось Кролик дорогою, а назустріч йому старий Братчик Черепаха. Як же вони зраділи! Говорили вони, говорили, і почали сперечатися, хто з них найпрудкіший, хто кого пережене. Витягли кожен по 50 доларів, побилися вони об заклад, а старого Братчика Канюка обрали суддею. Відміряли вони п'ять миль, наприкінці кожної милі поставили по стовпчику.
Братчик Кролик повинен був бігти великою дорогою, а Братчик Черепаха сказав, що побіжить лісочком.
Кролик тренувався щодня, старий Братчик Черепаха все лежав у болоті. У нього була дружина і четверо діток, і всі вони були схожі на нього як викапані. Тож у назначений день Матінка Черепаха лишилася біля першого стовпчика, дітки біля інших стовпчиків, а сам старий Братчик Черепаха – біля останнього. Всі глядачі пішли на дальній кінець доріжки, щоб дивитися, хто першим прибіжить. Почались перегони. Кролик як побіжить! А стара Черепаха потихеньку – додому. Коли Кролик добіг до першого стовпчика, один синочок Черепахи виповз із лісочка.
Кролик пострибав ще швидше. Добіг до наступного стовпчика – другий синок виповзає з лісочка. Потім ще стовпчик і ще синочок. Кролик вже думав, що переміг. Тут старий Братчик Черепаха виповз з лісочка і заховався за останнім стовпчиком.
Підбігає до стовпчика Кролик і радіє, що переміг. Аж тут показався Черепаха і гроші собі забрав.
БРАТЧИК КРОЛИК І БРАТЧИК ГОРОБЧИК
Дядечко Рімус сидів похмурий, бо Джоель був сьогодні ябедою: сказав мамі, що його брат наробив шкоди. Дядько сказав що живе вже 80 років, але жодного разу не бачив, щоб плітки добром скінчились. І розповів таку казку…
Після того, як Братчик Черепаха перехитрував Кролика, сидів Кролик у лісі й міркував, як би йому відігратися. І він вирішив знову осідлати Лиса. Братчик Горобчик з дерева те почув і сказав, що все розповість Лису.
Братчик Кролик трохи знітився і не знав, як же бути. А потім додумався: хто першим прийде, тому й повірить Братчик Лис. Пострибав і зустрів Лиса. І сказав, що чув, що Лис збирається на той світ Кролика загнати, діточок його передушити, а хатинку зруйнувати.
Лис ледь не сказився від злості. І спитав, хто це таке сказав Кроликові. А Кролик сказав, що Горобець. Лис попросив Кролика не вірити пустим балачкам.
Згодом Лиса зустрів Горобчик. Лис на нього уваги не звертав і не слухав. Потім влігся на узбіччі, ніби зібрався подрімати. Підскочив до нього Горобчик зовсім близенько, щоб щось розказати. А лис його – хап, і з'їв.
КОРОВА БРАТЧИКА КРОЛИКА
Якось повертався Вовк із рибалки. Низку риби перекинув через плече і трюхикав дорогою. Раптом Матінка Перепілка випурхнула з кущів і залопотіла крильми у нього перед носом. Братчик Вовк подумав, що Перепілка хоче відвести його подалі від свого гнізда. Кинув він рибу на землю і пішов у кущі. А біля риби проходив Кролик та й забрав собі.
Вовк подумав, що то Кролик, і побіг до нього. Прибігає, а Кролик і чути не чув ні про яку рибу. Кролик каже: "Якщо ти впевнений, що це я вкрав, то бери, убивай будь-яку з моїх корів!".
Вовк пішов на вигін і зарізав найкращу його корову. Кролик помчався до Вовка і крикнув, що навколо нишпорять мисливці. Вовк – відразу в кущі. А Братчик Кролик забрав собі м'ясо. Потім узяв коров'ячого хвоста і вштрикнув його кінчиком у землю. Покінчив з коровою і гукає Вовка. Сказав йому, що корова тікає у землю.
Кролик вхопився за коров'ячого хвоста, щоб хвіст не пішов під землю. Кинувся Вовк йому допомагати, як потягнуть вони удвох за хвоста – вирвали хвіст із землі. Вовк узяв лом, мотику, лопату і копав, щоб відкопати цілу корову. А старий Кролик спокійненько сидів у себе на призьбі. І довго-довго Кролик і його діточки ласували смаженою яловичиною.
…А потім дядько подарував хлопчикові шкіряний батіжок.
КАЗКА ПРО МАЛЕНЬКИХ КРОЛЕНЯТ
У Кролика були гарненькі діточки. Вони слухалися маму і татка з ранку і до ночі. Вони ніколи не смітили в будиночку, а під носом у них було завжди сухо.
…Тут Джоель мимохіть підняв руку і витер кінчик носа рукавом.
Раз Кролик працював на городі, а Крільчиха пішла за чимось до сусідів. Маленькі кроленята саме бавилися в "Жучка", як раптом у хатку зайшов Лис. Кроленята були такі жирненькі – у нього аж слина потекла. Але він побоявся зачіпати маленьких кроленят без причини.
Побачив він цукрову тростину і наказав кроленятам відламати їм шматок. Кроленята не могли відламати жодного шматочка. Маленька пташка проспівала їм, щоб гризли. Кроленята зраділи й почали гризти палицю. Згодом дали Лисові шматок солоденької тростини.
От сидить Братчик Лис, все розмірковує, до чого б йому ще причепитися. Наказав принести води у ситі. Пташка заспівала кроленятам покласти в сито листя і заліпити глиною. Так і зробили, і принесли води.
Лис наказав кинути велику дровиняку у вогонь. Застрибали кроленята довкола дровиняки – ніяк не піднімуть. Тут на паркані знову заспівала пташка. Вона співала, щоб діти покотили колоду. А тут і тато Кролик прибіг.
БРАТЧИК КРОЛИК І БРАТЧИК ВЕДМІДЬ
Надумав якось Лис посадити горох. А Кролик все сидів і дивився, як він працює. Як почав горох достигати, прийде Лис на свої грядки, а хтось вже поласував тут солоденьким. Кролик так гарно плутав сліди, що Лис ніяк не міг спіймати його.
От якось обійшов Лис свої грядки і знайшов у паркані дірку. Тут і поставив він пастку. Кролик спіймався і став придумувати, що б таке збрехати Лису. Раптом побачив, що йде Ведмідь. І збрехав йому, що працює у Лиса опудалом. Ведмедеві теж захотілося заробити. Не минуло й хвилини, як Ведмідь повис над гороховою грядкою на місці Кролика.
А Кролик привів Лиса. І перш ніж Ведмідь встиг рота відкрити, Братчик Кролик сказав бити в зуби. Старий Лис розмахнувся своєю палицею – і лусь! Тільки-но Ведмідь рота розкриє, щоб пояснити, як все насправді було, як Братчик Лис – лусь!
Кролик тим часом втік і сховався в невеличкому болоті, тільки очі видно, бо ж знав напевне, що Братчик Ведмідь побіжить його шукати. Аж бачить: біжить Ведмідь дорогою. Ведмідь прийняв Кролика за жабу і побіг далі.
Стислий переказ по казках, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
БРАТЧИК ВЕДМІДЬ І СЕСТРИЧКА ЖАБА
Раз повертався Ведмідь з лісу, де шукав медові дупла, дивиться – на бережку біля болота сидить стара Сестриця Жаба. Він її зловив, бо вже зрозумів, що тоді сталося.
А Жабка не знала, що й сказати. Вона не розуміла, в чому справа, і нічого не сказала. Сидить і мовчить. Жабка зрозуміла, що їй потрібно якось рятувати своє життя, та хутчіше, бо Ведмідь вже заклацав зубами. Вона пообіцяла показати найкраще медове дупло у всьому лісі, якщо Ведмідь її відпустить. Але старий Ведмідь сказав, що їй все одно вже кінець, і почав думати, як поквитатися з Сестрицею Жабкою. Він знав, що її не втопиш, а вогню в нього не було.
Жабка попросила посадити її на камінь і зарубати сокирою. Ця порада сподобалася Братчику Ведмедю, і він погодився: узяв Сестрицю Жабку за задні ноги, закинув сокиру на плече і пішов. Поклав Жабку на камінь. Поки він піднімав сокиру і опускав її, Сестриця Жабка стрибнула в озеро.
ЯК БРАТЧИК КРОЛИК ПОЗБУВСЯ ХВОСТА
Якось ішов Кролик дорогою дуже поважний і вимахував своїм довгим, пухнастим хвостом.
…Джоель дуже здивувався, що у кроликів були довгі, пухнасті хвости…
А назустріч йому Лис, та з якою великою низкою риби! Кролик покликав його і запитав, де це він роздобув таку чудову низку риби. А Лис відповів, що наловив.
Братчик Кролик запитав, де, а Лис сказав, що спіймав рибу в річці. І Кролик поцікавився, як. Лис сказав, що треба, коли зайде сонце, піти на річку, опустити у воду хвіст та й сидіти до світання. От і буде ціла купа риби.
От увечері попрямував Кролик на рибалку. Погода була холодна, прихопив він із собою пляшечку вина. Як прийшов на річку, запхав хвіст у воду. Сидить та й сидить, попиває винце. А зранку взялася крига на річці. Кролик потягнув хвоста… й обірвав. Відтоді Кролик куций, і діточки в нього куці, і онуки куці.
ЯК БРАТЧИК ЧЕРЕПАХА УСІХ ЗДИВУВАВ
Раз хлопчик спитав дядька, чи був Кролик хитріший від усіх. Дядечко сказав, що найхитрішим був Братчик Черепаха. Старий набив свою люльку, закурив і розповів таку казку.
Надумала якось Матінка Мідоус з дівчатками варити льодяники. І стільки сусідів зібралось на їх запрошення, що патоку довелося налити у великий казан, а вогонь розкласти надворі. Ведмідь носив дрова, Лис приглядав за багаттям. Вовк собак відганяв, Кролик тарілки змащував маслом, щоб льодяники до них не пристали. А Братчик Черепаха поглядав, щоб патока через край не втекла.
Сиділи вони усі разом і один одного не кривдили, бо заведено було у Матінки Мідоус: хто прийшов, залишай всі чвари за дверима.
От сидять вони, теревені правлять, а патока вже піниться потроху і булькоче. І кожен почав вихвалятися. Кролик казав, що він найшвидший. Лис – найхитріший, Вовк – найлютіший, Ведмідь – найсильніший.
Раптом Братчик Черепаха сказав, що поміряється з Ведмедем силою: пірне під воду, а Ведмідь хай спробує витягнути його звідти за мотузку.
Матінка Мідоус позичила свою мотузку для білизни. І всі попрямували на озеро. Братчик Черепаха обрав місцинку на власний смак, узявся за один кінець мотузки, а другий простягнув Ведмедю. Черепаха відправив усіх у лісочок, а коли крикне – Ведмідь має потягнути.
Всі пішли, і Братчик Черепаха залишився біля озерця один. Тоді він пірнув на дно і міцно прив'язав мотузку до велетенського корча. Потім випірнув і крикнув тягнути. Нічого у Ведмедя не вийшло. Йому взявся допомагати Вовк. Але користі з того було мало. Так і став Братик Черепаха найсильнішим. А потім усі взялися за льодяники. Ведмідь набив повний рот і голосно захрумкотів, щоб ніхто не почув, як з нього сміється Братчик Черепаха.
…Вже зовсім стемніло надворі, коли Джоель обійняв старого негра і сказав йому: "На добраніч". Хлопчикові дуже не хотілося розлучатися зі стареньким. Дядечко пообіцяв розповісти завтра ще багато казок.
Стислий переказ по казках, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.