Тарас Шевченко — І виріс я на чужині... (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Ліричний вірш.

Рік написання: 1848.

Напрям, течія: Романтизм з елементами реалізму.

Вид лірики: Громадянська (патріотична).

Віршовий розмір: Чотиристопний ямб з пірихієм (UU): в рядку повних 4 стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_):

По гá но  дý же,  стрáх  по гá но

В   о цíй   пу стú ні   про па дáть!

А   щé  по гáн ше  нá  У крáй ні

Ди вú тись,   плá кать   í  мов чáть!

Римування: Змішане: перехресне (АБАБ) та паралельне/суміжне (ААББ).

Рими точні: чужині – мені, крáї – немає, Дніпро – добро, годину – Україну, довелось – село, повивала – заробляла, вночі – б'ючи, молила – любила, лягла – прокляла, мамо – погано, селі – землі, повсихали – повалялись, погнили – поросли, погоріло – подуріли, ідуть – ведуть, селі – запрягли, Україні – гинуть, сини – пани – штани, пропадать – мовчать, лиха – тихо, добро – Дніпро, дитина – Україну, села – веселі, сталось – осталось.

Строфа: Вірш складається з п'яти строфоїдів (строфоподібна єдність віршових рядків довільної кількості з частими перенесеннями) за змістом: уривку "І виріс я на чужині… За мій талан" з 21 рядка, "Аж страх погано… Поїхав знову на чужину" з 13 рядків, "І не в однім отім селі, …Остатні продають штани..." з 8 рядків, "Погано дуже, страх погано… Дивитись, плакать ― і мовчать!" з 4 рядків, "А як не бачиш того лиха, …Сліду панського в Украйні!.." з 14 рядків.

Провідний мотив, мотиви:

•      Вигнання, чужина туги за рідною землею.
•      Контраст між ідеалізованим образом України й реальним становищем селян.
•      Поневіряння своїх земляків у кріпацькій неволі.
•      Утвердження любові до Батьківщини, мрія про її щастя.

Тема: Зображення трагічної долі покріпаченого народу України під час відвідування поетом рідного краю.

 Ідея: Нещадне викриття соціального гноблення за панщини.

Основна думка: "А у селах у веселих, І люди веселі. Воно б, може, так і сталось, Якби не осталось Сліду панського в Україні.".

Художньо-стильові особливості:

•       Поезія має автобіографічні мотиви (переживання самого поета).
•    Вірш має чотири основних інтонації: повільна розповідна манера з переходом до гіркої іронії → сум, співчуття → енергійний осуд → мрійливість, елегійність.
•       Поєднання  ліричної оповіді з гострою соціальною критикою.
•       Характерна для Т. Шевченка композиційна особливість: в одному і тому ж рядку одна думка кінчається, а друга починається, напр., "Здається — кращого немає / Нічого в бога, як Дніпро…".
•       Проста народна мова та розмовна інтонація.
•       Емоційна напруженість, експресивність.

Художні засоби, стилістичні фігури:

•      Епітети: "чужий край", "славная країна", "лиха година", "найкращеє село", "тяжкії поклони", "доля добрая", "хороше село", "чорна земля", "сади зелені", "біленькі хати", "німі люди", "славна Україна", "пани лукаві", "лицарські сини", "брати хороші", "препоганії пани", "старий Дніпро", "широкії села", "села веселі", "панський слід".
•       Метафори: "мама зараннє спать лягла", "повалялись стави", "людей у ярма запрягли", "в оцій пустині пропадать", "зеленіють села".
•       Уособлення: "Щоб доля добрая любила", "Дніпро… красується, любується".
•       Тавтологія: "Чорніше чорної землі", "А у селах у веселих / І люди веселі".
•       Повтори: "Неначе…, неначе…", "Погано…, погано…", "Гинуть! Гинуть!".
•       Порівняння: "Дніпро, неначе в молоці дитина".
•       Гіпербола: "…кращого немає / Нічого в бога, як Дніпро", "Аж страх погано…", "Погано дуже, страх погано…", "На всю Україну".
•       Антитеза: "Аж страх погано / У тім хорошому селі", "А як не бачиш того лиха, / То скрізь здається любо, тихо, / І на Україні добро".
•    Риторичні оклики: "І діточок своїх ведуть!..", "Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини!", "Погано дуже, страх погано / В оцій пустині пропадать!", "Дивитись, плакать — і мовчать!".
•      Риторичне звертання: "Добре, мамо, …".
•      Інверсія: "виріс я", "блукають люди", "повсихали сади", "погнили хати", "повалялись стави", "запрягли пани", "зеленіють села".
•      Асонанс [і], [о], [а] та алітерація [п], [б], [л], [н].

Образи та символічні образи:

•       Ліричний герой — власне автор; вигнанець, болісно прив'язаний до України; моральний суддя.
•     Образ України подвійний: з одного боку — прекрасна, квітуча, з Дніпром і веселими селами; з іншого — зруйнована панщиною, з "німими" людьми.
•       Дніпро — символ України, вічності, національної пам'яті.
•       Ярмо — символ кріпацтва; національного та духовного поневолення. 

Примітки та корисна інформація:

Вірш належить до відомого циклу "Захалявна книжечка" ("Мала книжка"), у якій поет, криючись від наглядачів, записував на засланні свої поезії.