Павло Тичина — Ви знаєте, як липа шелестить... (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Літературний рід: інтимно-пейзажна лірика.

Жанр: вірш.

Напрям, течія: символізм.


Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

Римування: непостійне з ознаками паралельного.

Строфа: нестрофічна будова.


Провідний мотив, мотиви: вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя від почуття першого кохання; гімн коханню, радості буття, що невіддільне від природи.


Тема: кохання; природа.


Ідея: оспівування краси ночі, напоєної любов'ю.


Композиція (зміст): ліричний герой захоплено розказує про весняні ночі кохання, звертаючись до уявних співрозмовників.


Художньо-стильові особливості: вірш "Ви знаєте, як липа шелестить..." — пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов'язуються з душевними настроями, а події людського життя часто змальовуються як певна паралель до явищ природи.Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі.

Картини природи і людські почуття чергуються: "Ви знаєте, як липа шелестить / У місячні весняні ночі? (пейзажний етюд) / Кохана спить, кохана спить, / Піди збуди, цілуй їй очі (переживання ліричного героя).

Дивіться також

Такий паралелізм збуджує в читачів роздуми й переживання. Риторичні запитання ("Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?", "Ви знаєте, як сплять старі гаї?"), риторичні окличні речення ("А солов'ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!") привертають увагу до краси весняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини. Вражають інтонації цього твору: ніжність, мелодика слова, чаруюча принадність пейзажних картин незрівнянної української ночі. Художні засоби, які наявні в цьому вірші, традиційні для інтимної лірики. Але головним є протиставлення. "Природа — людина" ,— у даному контексті повна співзвучність. Риторичне запитання, риторичне ствердження, звичайно ж, епітети, метафори. Наявна синекдоха "дідугани" (дерева).

Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними запитаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить; у другій частині простір ширшає — це вже гаї, вони сплять, але "все бачать крізь тумани". Простір враз стає глобальним — місяць, зорі... а потім звуковий образ: "А солов'ї..." (цікаво, хто бачив уночі солов'я?! Але як же тоді вони співають...). Оригінальна побудова поезії. Кожна із двох строф має своєрідне обрамлення, де перші речення — риторичні запитання, а останні — закономірний висновок. Емоційності автор досягає також за допомогою окличних речень та обривів. Вірш звучить, як мелодія, якою постійно насолоджуєшся.


Художні засоби, стилістичні фігури: епітет, персоніфікація, метонімія, риторичне питання, звертання, оклик; паралелізм (природа/людина).


Образи та символічні образи: людей: ліричний герой; уявний співрозмовник, кохана; природи: липа, гаї, тумани, місяць, зорі, солові; предметів і явищ: шелест, ніч, весна, сон, поцілунок, очі.


Примітки та корисна інформація: Вірш — це своєрідна чуттєва картина, у якій переплітаються барви, звуки, запахи, відчуття.




Аналіз інших творів Павла Тичини:


Дивіться також: