Літературний рід: Лірика.
Жанр: Верлібр.
Напрям, течія: Постмодернізм, символізм.
Вид лірики: Пейзажна, філософська.
Провідний мотив, мотиви:
- Мандрівка життям, сповненим як простих радощів, так і випробувань.
- Спостереження за світом.
- Пізнання та становлення особистості (духовне дорослішання).
- Зв'язок людини з природою.
- Плин часу.
Тема:
Звернення ліричного героя до стежечки, що веде його від дитячих відкриттів до усвідомлення краси світу.
Ідея:
Заклик помічати прекрасне навколо у найдрібніших деталях, знаходячи на це час у швидкоплинному житті.
Основна думка: "Але ж світ красний — голова крутиться...".
Художньо-стильові особливо
- Ритм у вірші природний, ненав'язливий, що додає тексту легкості. Акцент автор робить на рухові, використовуючи звукопис задля передачі, наприклад, у рядках: "батіжком по пилюці цвьохаєш", "топчеш горох при дорозі, за суницею збочуєш".
- Лагідний, майже інтимний тон, що робить текст близьким і теплим.
- Мова легка, розмовна, без надмірного пафосу.
- Символіка вірша глибока й багатошарова.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "обережно", "така верчена", "світ красний".
- Метафора: "Але ж світ красний — голова крутиться..." ‒ враження від краси світу.
- Уособлення: стежка "як ти виросла…біжиш, через струмок перескакуєш, батіжком по пилюці цвьохаєш, за суницею збочуєш, топчеш горох при дорозі"
- Персоніфікація: автор зображує стежечку як живу енергійну істоту, сповнену дитячої свободи та безтурботності, та звертається до неї відповідно: "Обережно, не зачепися за камінець, переступи соломку…Тільки не поспішай…".
- Риторичне звертання: "Ходім зі мною, стежечко", "Коли б глянути, стежко, …".
- Риторичні оклики: "ого як ти виросла!", "…на всенький світ!".
- Порівняння: "така верчена ти, як дзиґа".
- Зменшено-пестливі слова: стежечка, камінець, соломинка, всенький.
- Асонанс [о], [е], [а] та алітерація [с], [ш], [т] i [г].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ‒ споглядач, наставник, що з ніжністю та турботою звертається до стежки.
- Стежечка ‒ центральний символ твору ‒ це не лише фізична дорога, а й образ життєвого шляху, шляху до самопізнання, який слід пройти уважно, не втрачаючи оптимізму. Стежка "росте" разом із ліричним героєм, долаючи труднощі.
- Елементи природи (струмок, спориш, город, горох, суниця) ‒ тло для формування життєвих вражень. Вони нагадують про зв'язок людини з навколишнім світом.
- Гора ‒ символ усвідомлення, погляду на життя з висоти досвіду.
- Світ ‒ як символ краси буття, але також його складності й мінливості.
Примітки та корисна інформація:
Твір увійшов до збірки "Дивосвіт".