Іван Франко — Сікстинська Мадонна (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Літературний рід: інтимна лірика.

Жанр: сонет.


Рік написання: 1881 р.

Збірка: "З вершин і низин".


Віршовий розмір: п'ятистопний ямб.

Римування: кільцеве у катренах.


Тема: захоплення поета образом жінки-матері , яку підніс над світом талант знаменитого художника.


Ідея: віра поета в перемогу краси, яка є невіддільною від добра. Втілення в образі жінки краси мистецтва, творчого натхнення.


Художні засоби, стилістичні фігури:

  • епітети: "лице небесне", "райська роже".
  • риторичне запитання: "хто смів сказать, що не Богиня ти?".
  • звертання: "Так, ти Богиня!".
  • тропи: "І небо і пекло казкою вважати, Та ти й краса твоя — не казка, ні!", "Богів і духів, лиш тебе, богине, Чтить буде вічно —— тут, на полотні".
  • метафори: серця дрожі, неткнутий блиском красоти, час прийде, світ покине богів і духів.
  • антитеза: богиня — не богиня.
  • гіпербола: "І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,

Чтить буде вічно — тут, на полотні"..?


Образи та символічні образи:

У образі Сікстинської Мадонни Поет поєднує образ Діви Марії та Образ Жінки-мадонни.

Образ Діви Марії символізує самопожертву, найвищий прояв гуманізму, християнську жертовність, святу материнську любов, високе духовне начало, внутрішню силу, символ вічної жіночності, материнства, краси.

Дивіться також

Образ жінки-мадонни у творі І. Франка втілює красу мистецтва, творче натхнення, загалом Музу. Мадонна є втіленням жінки-матері і музи, що надихає на творчість. На картині вона зображена босоногою з немовлям на руках. Вражає її сумний тривожний погляд, але відчувається сила духу, доброта та готовність в будь-яку мить спуститися на землю, залишившись недоступною для зла. Такий образ є втіленням вічної ідеальної жіночності і тому не міг не зачарувати чутливого до справжньої краси поета. Іван Франко вірив в силу доброї краси, без якої неможливе мистецтво.

Рожа – (роза, троянда) символ дівочої чистоти, краси, любові.


Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері –символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й воскресіння. Через символ вічного оновлення земна жінка виростає до образу матері-діви, чистої й непорочної краси. У Мадонні поет вбачає богиню, "райську рожу", і, хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій — поклониться, як богині. Краса мадонни справжня, прекрасна, щира, добра. Франко боготворить жінку, богиню-матір з дитиною на руках. Це дійсно гідно поваги.


Примітки та корисна інформація:

Цей твір відноситься до жанру сонету, оскільки:

  •    твір має чотирнадцять рядків (2 чотирирядкових (катренів) і 2 трирядкових (терцетів)).
  •    рядки упорядковані римуванням.
  •    перший катрен має відіграє роль вступу, у якому формується поетичний мотив; другий — розвиває його, перший терцет завершує думку, а другий — увесь сонет.
  •    сонет має бути написаний 5— або 6-стопним ямбом, Франко дотримався цього правила.

Сонет "Сікстинська Мадонна" (1881) є справжнім шедевром. Він викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля "Сікстинська Мадонна"(1516), на якій поєднано божественне й земне начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки.

Внутрішній рух цього жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною.

Ця багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом: вірою в перемогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак божественного начала. У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення, музу.



Дивіться також: