Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш-монолог.
Вид лірики: Медитативна, філософська.
Напрям, течія: Постмодернізм, символізм.
Рік написання: 2013.
Віршовий розмір: Ямб з пірихієм; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).
А гóв, мо ї́ ма лéнь кі чор те ня́ та!
З-під свú ти я́ вас вú пу щу на свíт —
ту дú, де крóв з лю бóв 'ю чер ле ня́ть ся,
де прúс трас тей i прó пас тей су вíй…
Римування: Перехресне (АБАБ), за винятком останніх двох рядків, де римування паралельне (ААББ); наявна неточна (приблизна) асонансна рима – співзвучні тільки склади.
Рими точні: чортенята – черленяться, світ – сувій, вірні – вірші, голові – голубів, академій – цілоденнім, ріки – наперекір – перекір, прощу – прошу, вітрам – витирав, наслухало – зухвалу, соловій – благословіть, чарувати – чортенята.
Строфа: Умовно вірш складається з п'яти строф по чотири рядки в кожній + два останні рядки.
Провідний мотив, мотиви:
- Поезія – це чарівна сила, яка йде від серця, не має меж та змінює світ на краще.
- Справжня поезія твориться там, де вирує життя.
- Конфлікт між новаторством і застарілими догмами.
- Віра у силу мистецтва.
- Єднання людини з природи
- Благословення всього живого.
Тема:
Звернення поета до своїх дітей-віршів.
Ідея:
Творчість для поета – не тільки здатність виразити внутрішнє Я, але й
можливість продовжувати своє існування на землі.
Основна думка: заклик до свободи творчості, яка не знає приписів, заборон і перешкод, сповнює людину красою, легкістю та світлом.
Художньо-стильові особливості:
- Побудовано у формі звертання, що створює ефект живого мовлення.
- Яскравий приклад постмодернізму: бунт проти канонів, змішання високого й буденного, гра з формою та самоіронія (напр., "які невірні рими в голові!").
- Відсутність класичної строфічної побудови та римування передає некеровану природу творчості та експресію самого твору.
- Повтори, вигуки ("агов") та смислові паузи створюють жваву ритміку і милозвучність.
- Багата мова та використання історизмів (спудей, черленитися, отець, проща) надають глибини й історичної тяглості.
- Вірш містить фольклорні символи, як-от явір і соловій.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "маленькі чортенята", "невірні рими", "прекрасні вірші", "зелена проща", "тихі сльози", "натхненний соловій".
- Метафори: "З-під свити я вас випущу на світ", "до серця входять вірші", "пристрастей і пропастей сувій", "коли до серця входять вірші", "підслухані у вирі цілоденнім" ‒ ніби поезія сама виникає з хаосу світу; "читати вірші травам і вітрам", "Хвалу воздавши часові зухвалу…", "…за діло — чарувати".
- Уособлення: "Щоб явір тихі сльози витирав, щоб небо, нахилившись, наслухало, щоб завше був натхненний соловій…".
- Порівняння: "прекрасні, наче крила голубів (вірші)", "на площу, як на дно ріки" ‒ простір, що поглинає; "в поля, як на зелену прощу" ‒ асоціація з паломництвом, святістю природи.
- Паралелізм: "щоб явір… / щоб небо… / щоб…соловій".
- Риторичні оклики та звертання: "Агов, мої маленькі чортенята!", "Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!", "які невірні рими в голові!", "які тоді надії!..", "гайда на площу, як на дно ріки!", "(у вчителів, здається, перекір) !", "читати вірші травам і вітрам!..", "звірят і пастухів благословіть!..", "Отож, — на світ, за діло — чарувати!".
- Рефрен: "Агов, мої маленькі чортенята!" ‒ символічне замикання початку і кінця робить вірш схожим на замовляння.
- Оксюморон: "кров з любов'ю черленяться" ‒ передає шалену пристрасть життя.
- Антитеза: академія / площа, теорія / натхнення.
- Алегорія: "чортенята" ‒ вірші, рими; поет персоніфікує власні вірші, дарує їм волю.
- Анафора: "щоб…".
- Інверсія: "входять вірші", "був натхненний соловій".
- Асонанс звуків [а], [о] та [е] + алітерація [п], [т], [р], [в], [к] і [н].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ‒ власне автор ‒ образ вільного митця.