Літературний рід: Лірика.
Жанр: Ліричний вірш.
Напрям, течія: Постмодернізм.
Віршовий розмір: Чотири— та п'ятистопний ямб з пірихієм; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_):
Зда є́ть ся, шо то бý ло тáк дав нó,
Ко лú в ру кáх три мá ю цéй аль бóм.
Нам бý ло аб со лю́т но всé од нó,
Не мá ю чи ні чó го, мá ти всьó.
Приспів-рефрен, окрім ямба, написано амфібрахієм (ненаголошений склад чергується наголошеним та ненаголошеним, U_U) та анапестом (два ненаголошені склади чергуються наголошеним, UU_):
Ста рí фо то грá фі ї на стíл роз кла дú,
Ди тя́ чі іс тó рі ї смі шнí роз ка жú.
І спрáв жнім дрý зям не за бýдь — по дзво нú,
Бо, дó бре чи злé, з то бó ю зáв жди во нú.
Римування: Перерване перехресне римування (не римуються деякі рядки) з приблизною асонансною римою та монорима (АААА) в уривках "Старі фотографії на стіл розклади,… Бо, добре чи зле, з тобою завжди вони".
Рими точні: давно – одно, поділив – забив, розклади – розкажи – подзвони – вони, вино – радіо, сон – альбом, молодим – дим, сліз – світ.
Строфа: Вірш складається з восьми строф по чотири рядки в кожній.
Вид строфи: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Пам'ять та справжня дружба.
- Ностальгія за юністю, безтурботним минулим.
- Плин часу та зміни, які він приносить.
- Втрата ідеалів, мрій у дорослому сьогоденні.
Тема:
Спогади ліричного героя про минулі щасливі часи і світлий сум за втраченим.
Ідея:
- Незважаючи на те, що час змінює обставини, зовнішність і навіть долі людей, значущі моменти й щирі емоції залишаються у пам'яті назавжди.
- Заклик цінувати прості речі, не забувати та берегти друзів.
Художньо-стильові особливості:
- Наявні риси неоромантизму: ідеалізація минулого, культ молодості меланхолійний настрій тощо.
- Соціальна лірика (реалії пострадянського простору, іронія).
- Пряма емоційність, інтонаційна щирість та інтимний зміст, через що кожен читач сприймає вірш як власну життєву історію.
- Розмовна, проста, жива українська мова; своєрідне поєднання мелодійності у вимові; виражена наявність діалекту (Наддністрянського говору) у виконанні ‒ "шо", "то", "всьо", "подзвони", "забив", "бо" ‒ надає тексту автентичності. Саме А. Кузьма одним з перших почав використовувати діалектизми в попмузиці.
- Автобіографічність. Зміст пісні розкриває історію гурту "Скрябін", підкреслюючи зміни, що відбулися ‒ творчий розрив з колишніми учасниками.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "старі фотографії", "дитячі історії смішні", "справжні друзі", "дешеве пиво і сухе вино", "щасливі люди", "незнаний світ".
- Метафори: "За гроші не купити тільки час", "Дешеве пиво і сухе вино / Робили нас щасливими людьми", "польське радіо нам відкривало той незнаний світ", "І можна бути вічно молодим", "коли під ноги впаде цілий світ", "І тільки у альбомі всі підряд / Ми будемо такими, як тоді".
- Порівняння: "ніби чудо, польське радіо", "Ми жили всі так, ніби то був сон" "а мрії розлетілися, як дим", "будемо такими, як тоді"".
- Уособлення: "всіх нас методично поділив (час), когось опустив, когось підняв,…на кого взагалі забив", "мрії розлетілися", "годинник вперто роки рахував".
- Гіпербола: "Так чесно, шо пробила би до сліз".
- Рефрен: рядки приспіву — "Старі фотографії на стіл розклади…".
- Іронія / самоіронія: "А є на кого взагалі забив", "грали примітивну музику так чесно…".
- Антитеза: "Не маючи нічого, мати всьо", "Когось він опустив, когось підняв", "добре чи зле, з тобою завжди вони", "Ми жили всі так, ніби то був сон… / А залишився тільки цей альбом" ‒ контраст між минулим і теперішнім.
- Інверсія: "залишився тільки цей альбом", "під ноги впаде цілий світ".
- Асонанс звуків [і], [о], [и] та [а]; алітерація [с], [т], [р] і [м].
Образи та символічні образи:
- Альбом, старі фотографії ‒ втілення пам'яті, збережених моментів щастя, спогадів, що підтримують зв'язок із собою колишнім і надають сенс у теперішньому.