Проблема складових змісту твору

Реферат

Сторінка 2 з 2

Воно разом з іншими складає, як часто пишуть, пласт "художнього матеріалу" у змісті, що підтверджують і конкретні твори, а "художній матеріал" – це відображення "життєвого матеріалу", що завжди є "ззовні" (в самій дійсності) як основа будь-якого твору. Разом з "подіями", які в теорії літератури переважно розуміють як "зовнішні події", до художнього матеріалу належать, як відомо, і "внутрішні події" – почуття, переживання, думки, внутрішній стан тощо.

Отже, тут важливим є нагадування, що в змісті твору як складова є ще "художній матеріал", хоча він представлений вузько, а по відношенню до "теми" та "ідеї" він є більш узагальненим поняттям, значить, належить не до рівня "тема-ідея", тобто другого ступеня складових змісту, де їх об’єктивно є чотири, а до першого, де їх є лише дві відповідно до законів ступеневої будови об’єкта як цілого.

12. Тема, конфлікт, ідея. Про це повідомляє у 1977 р. М.О.Гуляєв у такому визначенні: "Зміст – категорія багатоступенева, яка вміщує в себе тему твору, його ідею, яка отримує свій вигляд у характері вирішення тих конфліктів, які зображає в кожному випадку письменник" ?4, 82? .

З приводу теми та ідеї заперечень, звісно, немає. Такого, однак, не скажеш про приналежність до складових змісту "конфліктів, які зображаються..." Причина нашої непогодженості знову в тому, що "конфлікт", як сьогодні вже відомо,– це позначення зв’язку обраних для осмислення у творі образних фактів (отже, їх форми). Факти подаються автором конфліктно – чи відверто конфліктно, чи приховано конфліктно. З його ж, конфлікту, допомогою дізнаємося про тему твору, тому й кидається у вічі, що тема – це предмет зіткнення конфліктуючих сил, тобто те, що конфлікт – тематичний за своїм змістом. Отже тема – складова змісту, а конфлікт – це форма, в якій проявляється тема. Невдалим є вислів "тема містить в собі якийсь конфлікт" ?4, 82?. Точніше буде сказати: тема прояснюється крізь зображення або вираження конфлікту. Або ж: тема міститься в конфлікті, а конфлікт, у свою чергу, містить у собі тему або пояснює тему, тому що зв’язок між "конфліктом" і "темою" – це зв’язок за принципом "форма-зміст": ми про зміст (тему) дізнаємося через наявність конфлікту, а не навпаки, про конфлікт – через наявність теми.

У переліку М.О.Гуляєва після вилучення нами конфлікту залишилися, таким чином, лише дві складові "змісту твору зсередини" – тема та ідея. Але ж цього мало, щоб на другому ступені будови змісту зрозуміти його складові цілісно, у повному обсязі. Треба знайти ще дві складові.

13. Життєвий матеріал, ідея, проблема, тема. Кроком уперед у теоретичному осмисленні саме такого погляду став один з останніх словників – "Літературознавчий словник-довідник" за ред. Р.Т.Гром’яка, Ю.І.Коваліва, В.І.Теренка. І хоча в ньому, на жаль, немає, як у попередніх словниках, окремих статей під назвою "Зміст твору", "Форма твору", в статті "Тема" знаходимо найглибший, на нашу думку, зв’язок складових "внутрішнього змісту твору": "Тема...– коло подій, життєвих явищ, змальованих, представлених у творі в органічному зв’язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення. Тема художнього твору відрізняється від життєвих подій, явищ дійсності тим, що вона характеризує явище, сприйняте, побачене митцем... Розуміння і трактування теми як... конкретно-чуттєвої плоті проблеми (ідеї) художнього твору зосереджує увагу літературознавця на текстуальній реальності" ?8, 678?.

Чим корисний цей перелік складових змісту твору з боку його внутрішніх зв’язків? По-перше, тим, що він знову, як у раніше названих поглядах, фіксує увагу на "темі" та "ідеї" твору.

По-друге, тим, що він знову фіксує увагу на "проблемі" як складовій змісту, хоча, як і в інших випадках, ця складова недостатньо відокремлена.

По-третє, тут знаходимо одночасне відмежування тієї складової, яка зосереджує увагу на так званій тут "текстуальній реальності" або "конкретно-чуттєвій плоті", в якій впізнаємо поняття-термін "художній матеріал".

А по-четверте, тут знаходимо зв’язок "художнього матеріалу" з його так званим "авторським осмисленням", тобто ідеєю твору.

Отже, підводячи підсумок критичному огляду всіх наведених точок зору (основних нараховано 13, хоча перелік можна було б і продовжити), виділяємо як найбільш реальні шість складових змісту твору зсередини – "ідею", "проблему", "тему", "осмислення" автором "художнього матеріалу" і, нарешті, "конкретно-чуттєву плоть".

Цю останню складову іноді називають більш вдалим терміном: "фактичний матеріал". Саме він насамперед лежить в основі внутрішнього змісту твору. Він, так би мовити, найближче розташований до умовної межі зв’язків "змісту": з одного боку, з "формою" твору, а з другого – через посередництво "авторського бачення" відображеної у творі "картини дійсності" – з самою дійсністю.

Зрозуміло, що цей перелік складових "внутрішнього змісту", перелік, до якого теорія літератури ХХ-го ст. майже вийшла в сукупності з усіма іншими точками зору,– ще потребує спеціального дослідження – і щодо об’єктивної кількості складових, і щодо їх класифікації за ступенями узагальнення, і щодо їх "перевтілення" одне в одне. Тобто потребує усвідомлення, що є тема порівняно з матеріалом, що є тема порівняно з проблемою, що є проблема порівняно з темою і порівняно з ідеєю, тощо. Потрібне й практичне підтвердження саме такого "чергування у перевтіленні" складових змісту, вже не кажучи про виявлення різноманітних типологічних проявів саме цієї "системи складових внутрішнього змісту" у конкретних літературно-художніх творах.

Література

1. Введение в литературоведение. Под ред. Поспелова Г.Н. – Изд. З., испр. И доп. – М.: Просвещение, 1988. – 528 с.

2. Волинський П.К. Основи теорії літератури: Вступ до літературознавства. – К.: Рад.шк., 1967. – 366 с.

3. Вступ до літературознавства. – М.: Высш. шк., 1964. – С.84.

4. Гуляев Н.А. Теория литературы. – М.: Высш. шк., 1977. – 278 с.

5. Калачова С.В. і Тимофєєв Л.І. Краткий очерк теории литературы. – М.: Знание, 1974. – С.43-47.

6. Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів. – К.: Укр. письменник, 1997. – С.43-45.

7. Лесин В.М. і Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. – К., 1971.

8. Літературознавчий словник-довідник. – К.: Академія, 1997. – 750 с.

9. Неділько В.Я.Елементи теорії літератури. – К.: КГУ, 1994. – С.8.

10. Поспелов Г.Н. Теория литературы. – М.: Учпедгиз, 1940. – 261 с.

11. Ревякин О.И. Проблемы изучения и преподавания литературы. – М.: Просвещение, 1978. – С. 118-119.

12. Словарь литературоведческих терминов. Ред. – сост. Тимофеев Л.И. и Тураев С.В. – М.: Просвещение, 1974. – 509 с.

13. Теорія літератури. – К.: Вища шк., 1975. – 400 с.

14. Теорія літератури. – К.: Вища шк., 1975. – С. 156-158.

15. Тимофеев Л.И. Основы теории литературы. – М.: Учпедгиз, 1959. – 447 с.

16. Тимофеев Л,И. Стих и проза. – М.: Учпедгиз, 1938. – 271 с.

17. Ткаченко А. Мистецтво слова / Вступ до літературознавства. – К.: Правда Ярославичів, 1998. – С. 146-149.

18. Юдкевич Л.Г. Единство содержания и формы в художественной литературе // Теория литературы в связи с проблемами эстетики. – М.: Высш. шк., 1970. – С.94-97.

19. Титов В.Г. Літературний твір. Структура літературного твору. Тема і ідея.– Кишинів, 1967. – С. 6.

20. Лесин В.М. Літературознавчі терміни.– К.: Рад. шк., 1985.

1 2