А тим часом, поки Леся працювала поруч з дужими :у всіх цих літературних і громадських справах і писала свої хороші речі, хвороба підточувала її здоров'я... Лікарі визнали неодмінно потрібною операцію. Ся операція була дуже небезпечна для життя, але Леся без вагання зважилася на неї. Почали лагодитись до від'їзду в Берлін. Ні страху, ні турботи, ні суму не виявляла вона — говорила все про свої літературні праці, наче доручала їх.
Леся. Хутко тиждень, як я в Берліні... В неділю (5.11) мене захлороформують і спробують силоміць виправити мені хронічне звихнення в нозі, а як того не дасться зробити, то зараз же, в ту мить, будуть оперувати....
Однак біда бідою, а діло ділом...
Згодом подумаю і про видання своїх віршів, і багато про що, тепер же, здається, краще ні про що не думати...
Одне прохання: не кажіть... знайомим, що зо мною зле діється...
Вчитель. Операція була важкою, але скінчилася добре, і здоров'я Лесине покращилося... Здавалося, лихо тепер хоч трохи уступиться з її дороги. Але в 1900 — на початку 1901 року Ларисі Петрівні довелося пережити одну з найтяжчих своїх життєвих драм, а точніше, справжню трагедію серця. Дорога Лесі людина Сергій Мержинський поволі згасав у Мінську від сухот. Сергій Лесю не кохав, а поважав як друга. Поетка це розуміла, але не влаштовувала істерик, а навіть допомагала йому писати листи його коханій. Сама нездорова, ледве поправивши своє хитке здоров'я після Берлінської операції, вона всупереч волі батьків перебуває у Мінську, щоб у найважчий час бути біля "дорого друга"...
(Звучить класична музика).
Сергій. Взявши з неї слово, що тепер вона приїде лише на прощання...
Леся. Думаю, що таки поїду, хоч би мені прийшлось для сього більше енергії потратити, ніж я потратила її за все своє життя, нехай навіть це буде "жертва непотрібна", але я найбільш люблю приносити іменно жертви на олтар дружби, — в сьому логіки мало, признаю, але що робить, се факт...
У С.К. я проводжу час тільки від 121/2 дня до 10 1/2 вечора, — він пізно переходить на денний стрій, бо вночі сливе не спить через кашель і жар, а ввечері починає рано усякі витирання та інші відправи, хоч я підозріваю, що то вже він видумує, аби заставити мене раніш іти спати. Він не дає мені нічого втомного робити для нього...
Сергій. Я сознаю, что это страшный эгоизм с моей стороны, но я не в состоянии был бы отпустить вас теперь, нет, безсусловано не в состоянии...
Леся. З моїм другом дуже зле, і він вже сам не вірить, щоб міг видужати. Стан зовсім розпачливий, і на поправку нема надії. Вже не може підвестися сам. Листи замість нього пишу я, навіть його найближчим приятелям. Не може слухати читання і музики вже не в силі чути.
Сергій. Може, мені трошки полегшає на час, тоді ви мені зіграєте... Знаєте, що я в вас люблю? Спокій і силу волі. Ви ніколи не зітхаєте... Інакше я за Вас боявся би, а так вірю, що все витримати можете...
Вчитель. Страшні часи і дні чекання кінця... Рятувала робота. Біля постелі Мержинського Леся писала. З цього полум'я горя і нерозділеної любові вона винесла одну, з найкращих своїх драм — "Одержима".
Інсценізація уривку з драми.
Меріам (жахнулась).
Вчителю!
Месія.
Не бійся, жінко, спокій я хочу дать тобі.
Міріам.
О, я не хочу,
не хочу я спокою!
Месія (лагідно і разом суворо).
Міріам,
Се дух в тобі говорить Чом не, хочеш?
Спокою прагне всякий.
Міріам.
Але ти,
вчителю, покинув мій спокій,
що був у тебе в тихім Назареті.
Месія.
Ти дорівнятись хочеш...
Міріам (з поривом).
Ні, Місіє,
я не рівняюся до тебе, ні!
Я знаю те, що я нещасна жінка.
Месія.
Так нащо ж ти зрікаєшся спокою,
Єдиної потіхи всіх нещасних?
Міріам (з раптовою одвагою).
Бо ти його не маєш, сине божий!
Месія.
Яке тобі до мене діло, жінко?
Меріам, знищена, збентежена, закриває лице покривалом і повертається та йде геть.
Месія.
Стій, Міріам, скажи, ти в меневірші?
Міріам (не одкриває лиця).
Я вірю, що ти божий син, Месіє,
І всім, окрім мене, даси рятунок. Месія.
Усім, крім тебе, жінко?
Міріам.
Ти сказав.
Месія.
Я не сказав того.
Міріам.
Та я те чула.
Прости, учителю, я мушу йти.
(Відступає).
Вчитель. Через півроку стан Лесі погіршується. А тут ще мандрівки. Крим, Кавказ, Австрія, Німеччина, Болгарія, Єгипет, Італія... Чужа земля не так лікує, як виснажує.
Людмила Старицька-Черняхівська. Се життя — се вже була рвуча боротьба зі смертю, літом на Кавказі, зимою в Єгипті. Спочатку се було ще не дуже тяжко, а чим далі, тим тяжчі ставали для неї сі подорожі. Проте Єгипет добре підживляв Лесю, і родина її робила все можливе, щоб Леся кожного року їздила туди.
Але, незважаючи ні на що, сили падали.
Вчитель. А між приступами хвороб була напружена Письменницька праця — поетична творчість, переклади, випробування себе в різних жанрах...
Полум'яне закличне слово поетеси з особливим інтересом сприймала молодь.
— Згадайте "Давню казку". Хто найбільш прихильно ставився до поета?
(Відповіді учнів)
1 серпня 1913 року в м. Сурамі (Грузія) спинилося гаряче серце Лесі Українки. Вічність ще більше висвітлила велич геніальної доньки України. А сучасники? Чи знали вони творчу спадщину Лесі? Очевидно, що всю—не знали. Переважна більшість її драм за життя письменниці не піднялася на театральну сцену, критика мовчала.
(Вчитель ознайомлює учнів з творами Лесі Українки, що вивчатимуться у 1О класі, визначає їх місце у творчості письменниці, ставить завдання до наступних уроків).
IV. Узагальнення інформації.
1. Бесіда.
— Якою ви тепер уявляєте Лесю Українку?
— Чи допомогли вашому визначенню твори письменниці, що звучали на уроці? Якщо так, то як саме?
2. Підсумки роботи.
V. Закріплення інформації.
Завдання. Написати мініатюру "Лист до Лесі" (коментар вчителя, зауваження щодо продовження роботи вдома).
VI. Домашнє завдання.
Закінчити мініатюру; прочитати автобіографічні поезії "Contra sрemrs sрero", "I все-таки до тебе думка лине", "Як я люблю ці години праці", "Стояла я і слухала весну", довести їх автобіографічність.
VII. Підсумок уроку.