Балакали і ми по-українськи, але
се вже була якась мішанина з російщиною, що затопляла нас у гімназії, —
Леся ж і Михайло балакали добірною мовою, бо вони і вчилися на ній, що ж
до одежі, то й тут вони відрізнялися від нас; скільки пам'ятаю Лесю та
Михайла — все пам'ятаю їх в доброму українському вбранню — Михайла в
сірій чумарочці, Лесю в спенсері, у вишиваній сорочці, білява голівка
гладенько перев'язана стьожкою" [1,с. 143].
Олена Пчілка справді продовжила і увічнила себе у своїх дітях. Однак її педагогічні заслуги не вичерпуються лише фундацією основ української школи родинного виховання. Устшно здійснивши великої ваги експеримент на власних дітях, вона вийшла зі своїми ідеями виховання поміж люди.
Педагогічною діяльністю Олена Пчілка займалася наполегливо і серйозно, бо вважала цю працю своїм патріотичним обов'язком. У той час, коли все поступове українство бачило шлях до щасливого майбутнього лише через зміну зовнішніх обставин, Олена Пчілка вважала, що, передусім, слід самоудосконалитися, зміцніти духом, пройнятися національною ідеєю і пронести її крізь життя.
Педагогічні здібності Олени Пчілки особливо повно розкрилися у редагуванні дитячого журналу "Молода Україна". Ю.Тищенко-Сірий так пише про це: "Вона збагнула, що для національного виховання майбутніх поколінь треба працю виховання починати з колиски. Будучи послідовною у своїх поглядах, вірячи в те, що боротьбою ми досягнемо того, що Україна прокинеться зі сну, вона не обмежувалась вихованням тільки своїх дітей в національному дусі. Вона не задовольнялась тим,.що виховала й дала Україні славнозвісну поетку, свою доньку Лесю Українку. Вона бачила, що діти українських родин денаціоналізуються, і, щоб запобігти цьому, засновує у Києві в 1908 році український дитячий журнал "Молода Україна" [24, с. 8].
На той час це був перший і єдиний на Наддніпрянській Україні журнал
для дітей українською мовою. Тому його роль у патріотичному вихованні
молодого покоління була дуже великою.
Олена Пчілка дбайливо добирала авторів свого журналу. Серед них є відомі і маловідомі українському сучасному читачеві: Леся Українка, Борис Грінченко, Михайло Старицький, Спиридон Черкасенко, Надія Кибальчич, Людмила Старицька-Черняхівська, Христя Алчевська, Грицько Григоренко, Олександр Олесь, Микола Фон-Рендель, Сергій Мартос, Марія Ішуніна, Одарка Романова, Валер'ян Тарноградський та інші. На сторінках "Молодої України" дебютував Максим Рильський одними зі своїх перших творів —віршем "Зимовий танок" та оповіданням "Кузьмик і Семенко".
Чимало різноманітних за жанрами творів у журналі належать перу самої Олени Пчілки. У "Рідному краї" вона зізнавалась читачам: "... коли хотілось мені додати якесь відповідніше оповідання, чи віршик, чи розповідь зі світознання, чи якусь казочку, або Сміховинку, чи щось інше, то сідала і писала сама, часом підписуючи своє ймення або становище, а часом ні"— [24, с. 8]. Псевдонімів у письменниці було багато, серед них: Бабуся, Бабуся Олена, О.Б-а, П., К-ч., Кочубеївна, Княжна Кочубеївна, О.Колодяжинська, Хтось, Цяцька.
Твори у часописі різноманітні за змістом та жанрами. "Молода Україна" багата на оповідання, казки, п'єси, байки, вірші, науково-художні та історичні розповіді, фольклорні твори і навіть, узори для вишивки.
На сторінках "Молодої України" Олена Пчілка знайомить юних читачів з кращими зразками російської і світової класики. Діти отримали можливість прочитати рідною мовою твори Ч.Діккенса, С.Лагерлеф, Р.Кіплінга, В.Гауфа, Д.Свіфта, Е.Сетона-Томпсона, А.Доде, В.Гюго, Г.Андерсена, О.Уайльда, Л.Толстого, МТоголя, І.Тургенева, Д.Маміна-Сибіряка, МЛермонтова.
На історичну тему в журналі можна було прочитати оповідання
Андріана Кащенка "Мандрівка про пороги", "В гостях на Запоріжжі",
"Славні побратими" (про Данила Нечая та Івана Богуна). Ці твори разом з
розповідями про кращих представників української культури Т.Шевченка,
М.Лисенка, Б.Грінченка сприяли формуванню національної самосвідомості у
дітей.
Щодо популяризації творчості Т.Шевченка, вважаємо за необхідне зупинитися на цьому моменті діяльності Олени Пчілки докладніше. Вона друкувала у часописі його вірші, присвятила чимало статей, промов, поезій. Письменниця прагнула, щоб діти знали і шанували спадщину великого поета. До маленьких читачів "Молодої України" Олена Пчілка звертається з такими словами: "Коли ви хочете пошанувати пам'ять нашого найкращого українського Кобзаря, то любіте свою рідну Україну, не цурайтеся свого рідного слова. А коли буде до того змога, попросіте тата або маму? щоб повезли вас на Тарасову могилу".
Як досвідчений педагог Олена Пчілка надавала великого значення і природничим наукам. Тому в її "Молодій Україні" була вміщена спеціальна рубрика під назвою "Світознання". Тут діти могли почерпнути інформацію про землю та різноманітні зміни на її поверхні, про море, вулкани, повітря, сніг, вітер, "крейдяні гори", коралові острови, амебу, інфузорії, водяну крапельку, тропічні рослини, життя тварин тощо. Більшість таких розповідей написала сама Олена Пчілка.
Слід також зауважити, що кожен місячник "Молодої України" був пересипаний народною мудрістю та гумором. Були вміщені українські народні казки, дитячі пісеньки, ігри, приповістки, колисанки, жартівливі віршики, шаради, загадки, прислів'я, швидкомовки, сміховинки, колядки, щедрівки, різдвяні та великодні пісні.
Педагогічний часопис "Світло", що також виходив в Україні на початку XX ст. схвально відгукувався про "Молоду Україну" і, зокрема, зазначав про цікавість матеріалу, про те, що його "дібрано тямущою, досвідченою рукою, ретельно просіяно й упорядковано людиною, що свідома своєї праці й кохається в ній" [24, с. 9].
Відрадно зазначити, що у 1993 році у видавництві "Веселка" вийшла книга під назвою "Молода Україна", куди ввійшли кращі твори зі згаданого нами часопису. Упорядкувала його Олена Таланчук.
Крім того, що Олена Пчілка була талановитим редактором дитячого журналу, вона була організатором і душею Гуртка Українознавства Галицької Української Шкільної Молоді. До складу Гуртка входили учні хлопчачої та дівочої гімназій, реальної гімназії, Вищої початкової школи й дворічних Педагогічних курсів. Гуртківці під керівництвом Олени Пчілки влаштовували Шевченківські свята, читали доповіді, інсценізували драматичні твори українських письменників. Для дітей початкових шкіл міста Гадяча Гурток Українознавства організовував дитячі ранки з різноманітними програмами.
У 1917 році Олена Пчілка запропонувала створити при товаристві "Просвіта" спеціальну комісію, яка б дбала про дітей, про виховання їх у національному патріотичному дусі.
На одному із засідань Катеринославської "Просвіти" 16 червня 1917 року Олена Пчілка виголосила доповідь, у якій звернула увагу слухачів на важливість родинного виховання на національній основі: "Отже — сім'я, теє около, в котрім вироста молода людина, багато значить. На жаль, треба признатися, що наша українська сім'я до сеї пори здебільшого не давала національної свідомості дитині... Тільки в сім'ї селянській, — і то котра давніша, — дитина виростала, добре знаючи свою народну мову, пісню, зживалася з своїм рідним, — поки її не починали в школі одучувать од свого рідного та казати, що все те треба забути, покинути, як щось недостойне розумнішої, освіченої людини. У сім'ї багатшій та більш освіченій таке перевертання української дитини починалося ще в сім'ї, з доброї волі батьків і матерів..." Ольга Петрівна велику надію покладала на "Просвіту":"... гурток просвітянський повинен добувати дитячі книжки українські, повинен влаштовувати зібрання дитячі, щоб діти промовляли на тих ранках, чи вечірках, вірші кращих наших письмовців, співали гарних пісень народних, можна знаходити й забави відповідно для дітей — напівзабуті грища народні: усякі весняні та інші танки зі співами тощо, та й просто ігри дитячі, з усякими примовляннями..." Наполягаючи на тому, що діти повинні читати
українські твори, Олена Пчілка стверджувала: "Часто говориться, що наша література, особливо дитяча, дуже бідна. Одначе — не така вже вона убога, як здається: були і єсть у нас читанки дитячі, Грінченка й інших, що в найглухішу пору дбали про дитячу освіту українську; єсть і окремі збірники байок Гребінки, Глібова, Старицького й інших... Можна знайти і літературний знадібок для дітей, і силу, котра піклуватиметься тим вихованням дітей — щоб надати йому національний напрямок, щоб діти ще змалку були свідомими Українцями" [8, с. 56].
Сама ж Олена Пчілка своїм творчим доробком у галузі літератури для дітей значно розширила її жанрові й тематичні горизонти. У нашій роботі спробуємо проаналізувати цю спадщину, на жаль, ще дуже мало опубліковану та досліджену.
Дитячі твори Олени Пчілки, починаючи з 1890 року, раз у —раз з'являлися у журналах "Дзвінок", "Молода Україна", виходили окремими збірками протягом майже тридцяти літ, були популярними серед юних читачів. У 20-х роках XX ст. вона створює низку п'єс для дітей під загальною назвою "Український дитячий театр".
Як талановитий педагог, як любляча мати, Олена Пчілка у своїх творах для дітей зуміла збагнути і пеі^едати найтонші.прояви дитячої психіки. Про її знання психології дитини, про її замилування незайманістю дитячої душі свідчить одне невеличке есе Олени Пчілки, яке віднайшла в архіві Відділу рукописів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка і надрукувала в журналі "Берегиня" (1999, число 3, с. 5 — 6) дослідниця творчості письменниці Лариса Мірошниченко. З огляду на те, що ця мініатюра не увійшла в жодну із збірок Олени Пчілки, а також на те, що вона дуже вдало розкриває її погляди на дитячий світ, вважаємо за необхідне подати її повністю:
"На краю безконечних світів бавляться діти. Мовчить над головою безкрає небо, і буйно ринуть хвилі, що ніколи не знають спокою.
На березі незчисленних світів бавл[яться] діти, гукають і танцюють. Вони ліплять хатки із піску і граються різнобарвними черепашками.
З опалого листя роблять вони човники і, сміючись, пускають їх у широке море. Діти бавл[яться] різнобарвними] черепашками. Вони ще не навч[илися] плавать і не знають, як ловити рибу сітками.