Іван Франко

Реферат

Сторінка 2 з 2

І. Франко стає одним з найактивніших співробітників журналу, фактично його робочим редактором і друкує тут свої літературознавчі статті "Із секретів поетичної творчості", "Леся Українка" та інші.

На революцію 1905 року в Росії І. Франко відгукується своєю знаменитою поемою "Мойсей", віршами із збірки "Semрer tiro" (згадаймо хоч би вірш "Конкістадори"), закликаючи "на все підле й гидке бистрії стріли пускать" ("Стріли", 1903р.).

В цей же час І. Франко пише статтю "Нова історія російської літератури", яка являє собою рецензію на книжку О. Брюкнера "Історія російської літератури". Він виступає також з своєю знаменитою статтею "Ідеї" і "ідеали" галицької москвофільської молодіжі", опублікованою в "Літературно-науковому віснику", в якій викриває реакційність галицьких москвофілів.

B 1904 році, влітку, І. Франко викладає історію української літератури на "Наукових курсах" у Львові (вісімнадцятигодинний "Огляд української літератури від найдавніших часів до кінця XIX віку"), цього ж року пише статтю для російського словника Брокгауза і Єфрона "Южнорусская литература". Різке протистояння встановлюється між Франком та українськими націоналістами, особливо Грушевським.

В 1907 році І. Франко знову пробував посісти кафедру у Львівському університеті, але на свою заяву не одержав навіть відповіді.

Моральну підтримку знаходить письменник у громадських колах Наддніпрянської України і Росії. В 1906 році Харківський університет присудив йому почесний ступінь доктора російської словесності, представники Російської Академії наук підносили питання про обрання письменника членом цієї академії. М. М. Коцюбинський виступає в Чернігові з рефератом "Іван Франко", у якому називає письменника людиною могучого голосу і дзвінкого поетичного слова, реалістом у кращому розумінні цього слова.

В 1906 році виходить його збірка поезій "Semрer tiro", в 1907 році — повість "Великий шум", в 1910 році — "Нарис історії українсько-руської літератури до 1890р.". І. Франко пише і друкує статті про О. Герцена (1911р.), О. Пушкіна (1914р.), Т. Шевченка і т. д.

В 1913 році розпочались ювілейні святкування сорокаліття літературної діяльності письменника, готувалися до видання ювілейні збірники. Та перша імперіалістична війна обірвала їх видання (збірник "Привіт Іванові Франкові в сорокаліття його письменницької праці 1874 — 1916 рр." вийшов у Львові 1916р.).

Здоров'я письменника все гіршало. Він виїжджав на лікування в Карпати, був у Києві, в Одесі (1913р.), коли йому ставало легше, знову гарячково брався до роботи. Так, статтю про драму Пушкіна "Борис Годунов" І. Франко написав 1914р., цього ж року написав статтю "Тарас Шевченко" та поеми "Євшан-зілля", "Кончакова слава" і чимало поезій.

За весь час своєї діяльності І. Франко видав сім збірок поезій та цілий ряд поем і величезну кількість перекладів з світової літератури. Чимало його поетичних творів не друкувалися у збірках, а лише у періодичній пресі або ж залишилися в рукописах.

У 1915 році здоров'я письменника різко погіршало. Весною 1916 року хворий письменник переїхав до свого будинку у Львові. Тут він склав заповіт 9 березня 1916 року, в якому всю свою рукописну спадщину і бібліотеку просив передати Науковому Товариству імені Т. Г. Шевченка. 28 травня 1916 року Іван Якович Франко закрив навіки свої світлі стомлені очі. 31 травня 1916 року труна з тілом Франка була тимчасово поставлена в орендованому склепі. Лише через десять літ, 1926 року, останки Франкові були перенесені на вічний спочинок у могилу на Личаківському кладовищі. На могилі письменника був споруджений пам'ятник: висічену на камені фігуру робітника-каменяра.

1964 року перед фронтоном Львівського університету імені Івана Франка поставлено йому пам'ятник.

1 2